Филологические науки / 7. Язык, речь, речевая коммуникация

К. філол. н. Тур О.М., Шевченко Т. М.

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського, Україна

Проблеми стандартизації термінології в сучасному документознавстві

На сучасному етапі розвитку суспільства помітним і важливим є дослідження генезису сучасної термінології в усіх галузях науки й техніки, оскільки логіко-поняттєвий апарат науки знаходить вираження в системі термінів.

Удосконалення системи термінів – один з найважливіших напрямів розвитку будь-якої галузі знань. Він виражається в корегуванні співвідношень між поняттями й термінами, що прийняті для їхнього позначення, та сприяє точності розуміння наукового тексту, тим самим полегшуючи наукове спілкування.

Документознавство як наукова дисципліна розробляє теорію інформаційної складової різних документів і їхнє соціальне значення з точки зору функціонування в інформаційному полі. Практика документування соціально-значущої інформації існує кілька тисячоліть. За цей час вона виробила систему понять, які сформувалися в процесі технологій закріплення інформації.

Кожен термін у документознавстві розглядається з позицій адекватного відбиття глибини семантики конкретного поняття, розкриття суті його відмінності від інших понять. Для реалізації завдань однозначного й точного слововживання доцільно розглянути деякі одиниці терміносистеми документознавства.

ДСТУ 2732:2004 «Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять» в розділі «Загальні поняття» закріпив узагальнююче визначення терміна «документ»: «Інформація, зафіксована на матеріальному носії, основною функцією якого є зберігати та передавати її в часі та просторі» [1, с.2–3].

Системні зв'язки мовних норм вимагають чіткого тлумачення поняття та закріплення його в правильно лінгвістично сформованому терміні «службовий документ», де визначення поняття асоціюється зі сферою службових обов'язків, виконання яких неможливе без використання спеціальних груп документів, що забезпечують здійснення управлінської функції будь-якого структурного підрозділу установи, підприємства, організації.

Чіткого смислового уточнення вимагає також поданий у стандарті термін «особовий документ». Згідно з нормативним документом це «документ, що посвідчує особу власника, його права, обов'язки, суспільний стан, а також може містити біографічні і (або) інші відомості про нього» [1, с.4]. За терміном «особовий документ» розміщено термін «документ особового походження», який за ДСТУ 2732:2004 означає документ, створений фізичною особою поза службовою діяльністю або який міститься в її приватному зібранні [1, с.4]. При цьому ДСТУ наголошує на неприпустимості вживання в такому значенні термінів «особовий документ», «особистий документ». У розділі 5 цього ж ДСТУ, який регламентує вживання термінів у галузі архівної справи, подано термін «архівний фонд особового походження» [1, с. 4].

Під поняттям «електронний документ» зазначений ДСТУ розуміє «документ, який створюють та використовують тільки в мережах комп’ютерної системи» [1, с. 6].

Одним з найважливіших аспектів удосконалення і розроблення терміносистеми є створення класифікації термінів, що дозволить визначити її межі, склад і структуру, а також виявити всю сукупність термінологічних новоутворень, синонімічних термінів, що в більшості є термінологічними бар'єрами наукової дисципліни документознавства. Сформована й скласифікована система термінів підлягає подальшому удосконаленню – стандартизації, що передбачає встановлення й нормативне закріплення єдиного значення для кожного терміна, що використовується в документознавстві.

Упродовж останніх років в Україні було створено власну нормативну базу, що регулює організацію діловодства в Україні. Основними нормативно-правовими актами з діловодства є Примірна інструкція з діловодства, Перелік типових документів, Порядок утворення та діяльності експертних комісій з визначення цінності документів. Серед нормативних документів слід відзначити державні стандарти та ДКУД, спрямовані на вирішення завдань уніфікації управлінської документації, а також термінологічний стандарт з діловодства й архівної справи. Проте, оскільки мова науки перебуває у постійному русі, забезпечення сучасного документознавства унормованою лексикою на сьогодні залишається основним завданням.

Враховуючи велику соціальну значущість стандартизації в галузі сучасного документознавства, затвердження стандартів повинно відбуватися після їх обговорення на сторінках спеціальних періодичних видань із залученням спеціалістів у галузі лінгвістики, документознавства, управління, документалістики, оскільки стандарт є нормативним документом, що визначає оптимальні форми документа, впливає на якість професійної діяльності суб'єкта документного процесу.

Література:

1. ДСТУ 2732:2004 Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять. – Чинний від 01.07.2005. – К. : Держспоживстандарт України, 2005. – 32 с.