Экономические науки/10.Экономика предприятия

Асистент Віннікова В.В.

Харківський державний університет харчування та торгівл, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ ВАРТОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ЗА ВИКОРИСТАННЯ ДОХОДНОГО ПІДХОДУ

Значущість дивідендної політики у формуванні власних фінансових ресурсів, вплив її на ключові характеристики підприємства (зокрема ліквідність, фінансову стійкість, інвестиційну привабливість, ринкову вартість активів тощо), залежність порядку розподілу чистого прибутку між власниками та підприємством від чинників зовнішнього та внутрішнього середовища зумовлюєактуальність теоретичних досліджень та практичних розробок щодо вибору типу дивідендної політики, обґрунтування рівня та визначення величини фонду дивідендних виплат. Відомими у цьому напряму є розробки як зарубіжних так і вітчизняних науковців, зокрема М. Міллера та Ф. Модильяні, М. Гордона, М. Бейкера, Р. Шіллера, О. Терещенка, І. Бланка, С. Цесаренка, Л. Лігоненко, Н Пігуль, К. Федотової та ін. У дослідженнях, пов’язаних з формуванням фонду дивідендних виплат увагу акцентовано на виділенні різних підходів та типів дивідендної політики, а також використанні відповідного методичного інструментарію під час визначення величини фонду дивідендних виплат безпосередньо. Здебільшого відправним пунктом під час визначення величини фонду дивідендів на підприємстві є дотримання відповідного підходу (агресивного, поміркованого чи консервативного) до формування дивідендної політики. Значну увагу приділяють також послідовності дій за використання різних методів визначення фонд дивідендних виплат (залишкового, постійного розміру або стійкого приросту дивідендів, тощо).

Погоджуючись із загальною послідовністю визначення величини дивідендів на підприємстві зазначимо, що дане питання передбачає різні передумови його розв’язання за урахування періоду прийняття управлінських рішень. Відзначимо, що у даному випадку під час розгляду питання щодо фонду дивідендних виплат ми акцентуємо увагу не стільки на механізмі визначення самої величини, скільки наобґрунтованості вибору одного з її численних варіантів.

Виходячи зі загальної умови формування дивідендної політики підприємства, а саме одночасного забезпечення інтересів власників та підприємства, вважаємо, що під час вирішення проблеми з розподілу чистого прибутку за результатами звітного періоду та у довгостроковій перспективі слід виходити з різних характеристик. Зокрема за визначення величини дивідендів за результатами поточного періоду - з показниківдинаміка фонду дивідендних виплат та рівня фінансової стійкості підприємства, за вирішення питань у довгостроковій перспективі – за урахування максимізації вартості підприємства.Особливість механізму такого обґрунтування - урахування залежності власних коштів від порядку розподілу чистого прибутку та багатоваріантні розрахунки величини дивідендів з огляду практики господарської діяльності самого підприємства та підприємств-аналогів. Виділивши дві площини обґрунтування величини фонду дивідендних виплат, акцентуємо увагу на формуванні дивідендної політики за довгострокової перспективи, критерієм ефективності якої є вартість підприємства.

За результатами порівняльного аналізу методичних підходів та методів оцінки ринкової вартості підприємства під час визначення фонду дивідендних виплат у довгостроковій перспективі обґрунтовано доцільність дотримання доходного підходу та використання методу дисконтованих грошових потоків. Важливим при цьому є вибір методу дисконтування, дотримання відповідного порядку визначення власного оборотного капіталу та обґрунтування величини ставки дисконту. З приводу кола визначених питань відзначимо наступне. Щодо методу дисконтування, то у міжнародній практиці використовують два основні підходи – на підставі вартості власного та загальної величини капіталу. Попри різниці у формалізації, за коректного використання інформації результати розрахунків вартості за першого та другого підходів збігаються, що не надає переваги жодному з вказаних методів та зумовлює доцільність використання одного з них[1-4]. З огляду на зазначене під час процедури формування дивідендної політики та вибору величини дивідендів пропонується виходити з показника вартості підприємства, що розрахований на основі очікуваного грошового потоку на власний капітал. Наступне питання – визначення потреби у власному оборотному капіталі. Згідно існуючих підходів виділено чотири моделі розрахунку даного показника, які вирізняються застосуванням різних статей активу та пасиву [2; 3]. За порівняльного аналізу в якості базової обрано модель, яка ґрунтується за використання інформації про підсумкові дані І розділу пасиву та І розділу активу балансу підприємства. Важливим під час використання методу дисконтованих грошових потоків є визначення ставки дисконту. У результаті узагальнення матеріалу з даного питання як основні виділено моделі оцінки капітальних активів, Гордона, Фама-Френч, теорії арбітражного ціноутворення, кумулятивної побудови, експертні[1-4]. Зваживши переваги та недоліки, обґрунтовано доцільність дотримання моделі кумулятивної побудови ставки дисконту. Запропоновано під час визначення величини окремих видів ризику враховувати відхилення показників за окремим підприємством від середнього їх значення за сукупністю підприємств-аналогів. В якості основних характеристик, що підлягають оцінці для визначення величини премії за ризик визначено розмір підприємства, його фінансову структуру, територіальну диверсифікацію, а також прогнозованість прибутку та якість управління господарюючим суб’єктом.

Визначення вартості підприємства на основі доходного підходу, зокрема методу дисконтованих грошових потоків на власний капітал за дотримання визначених особливостей щодо його формалізації, розрахунку потреби в оборотних активах та ставки дисконту сприятиме обґрунтованому вибору відповідної дивідендної політики на підприємстві.

Література

1. Брезіцька О.В. Сучасні методичні підходи до оцінки вартості підприємства [Електронний ресурс] режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Efp/2010_1/Brezicka.pdf

2. Медрул О.Г. Управління вартістю підприємств.: монографія. – К.:КНЕУ, 2002. – 272 с.

3. Момот Т. Оцінка вартості бізнесу: сучасні технології. – Х.: Фактор, 2007. – 224 с.

4. Старюк П.Ю. Управление стоимостью компании как основная задача корпоративного управления. Журнал «Корпоративные финансы. № 2, 2007. С. 5-16.