Богацька Н.М., Бучкарик Ю. Е.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету, Україна

Продуктивності праці на підприємстві та резерви її підвищення

Підвищення продуктивності праці є одним з найважливіших чинників виходу з економічної кризи, підвищення рівня життя населення, забезпечення стабільного та потужного економічного зростання. В такому випадку актуальним є дослідження поняття продуктивності праці, вивчення факторів, резервів її підвищення.

Важливим елементом управління продуктивністю праці є пошук резервів, використання яких дозволило б підприємству вийти на нижчий рівень витрат на персонал порівняно з конкурентами і забезпечити тим самим можливість виживання в умовах ринку. Підвищення продуктивності праці є головним чинником приросту обсягу продукції, тому її планування займає центральне місце в системі управління на підприємствах. [1, с. 191]

Метою статті є визначення сутності поняття «продуктивність праці», розгляд факторів та резервів підвищення продуктивності праці.

Аспекти росту продуктивності праці досить широко досліджені в працях таких зарубіжних вчених-економістів: А.Є. Аврутіна, Ю.Д. Борисова, В.М. Зарубіна, Я.М. Купермана, К. Маркса, А. Сміта, А.А. Френкеля та ін., а також у працях вітчизняних науковців, а саме: Н.М. Бондар, І.В. Голодець, Є.Й. Заблоцького, Б.М. Литвина, Б.А. Писаренко, І.А. Попова, А. Ревенко, Н.Г. Чумаченка, С.І. Шкарабана, Юхименко П.І. та ін. Проте, незважаючи на значний обсяг проведених попередніх досліджень, ряд теоретичних і практичних питань донині залишаються вирішені частково або є дискусійними.

Праця є основним фактором виробництва, а продуктивність праці виступає комплексним показником ефективної економічної діяльності. Поняття продуктивності праці можна розглядати в широкому та вузькому значенні. Показник, що характеризує ефективність виробничого процесу з погляду основної його мети  у вигляді співвідношення продукції призначеної для реалізації за межами цього виробничого процесу та одного або декількох основних ресурсів - це продуктивність праці у вузькому значенні. В такому випадку не відображаються умови, що супроводжували виробничий процес.[2, c.81]

Зростання продуктивності праці на будь-якому підприємстві залежить

від багатьох чинників – як зовнішніх, так і внутрішніх. Всі чинники збіль-

шення продуктивності праці можна об'єднати у чотири основних групи.

Техніко-технологічні чинники визначаються рівнем розвитку засобів виробництва із впровадженням нових технологій, використанням якісної сировини. Важливим чинником є індустріалізація, яка полягає у створенні прогресивної виробничо-технологічної бази.

Організаційні чинники спрямовані на створення такої організації виробничого процесу, яка ліквідує втрати робочого часу і забезпечує оптимальне завантаження як усім членам трудового колективу, так і основним виробничим фондам підприємства.

До соціально-економічних чинників належать зростання заробітної плати, премії та доплати, можливість самовираження і творча заінтересованість, кар'єра, підвищення кваліфікації тощо.

Природні умови та географічне розміщення виділяють і аналізують передусім на підприємстві добувної та деяких переробних галузей промисловості, а саме впливають на вид діяльності підприємства і його зв'язки з постачальниками і споживачами. [2, с. 113]

Фактори  та резерви підвищення продуктивності праці знаходяться в тісному взаємозв’язку. Резерви зростання продуктивності праці – це такі можливості її підвищення, які вже виявлені, але з різних причин поки що не використані,  можливість  більш  повного  використання  продуктивної  сили  праці, усіх факторів підвищення її продуктивності за рахунок удосконалювання техніки, технології, поліпшення організації виробництва, практики управління. Вони постійно виникають під впливом науково-технічного прогресу та досить швидко оновлюються. [2, c. 84]

Усі резерви поділяються на дві великі групи: резерви поліпшення використання живої праці (робочої сили) і резерви більш ефективного використання основних і обігових фондів. До першої групи належать всі резерви, пов'язані з організацією умов праці, підвищення дієспроможності працюючих, структурою і розміщенням кадрів, створенням організаційних умов для безперебійної роботи, а також із забезпеченням досить високої матеріальної і моральної зацікавленості працівників у результатах праці. Друга група включає резерви кращого використання основних виробничих фондів за потужністю і часом, а також резерви більш ощадливого і повного використання сировини, комплектуючих матеріалів, палива, енергії й інших обігових фондів.

В умовах посиленої конкуренції на ринках товарів, послуг і праці великого значення набуває питання підвищення продуктивності праці на підприємствах. Резерви підвищення продуктивності праці безмежні, як і науково-технічний прогрес, удосконалення організації виробництва, праці й управління. Тому доцільно в кожний конкретний період використовувати саме ті резерви, що дають максимальну економію праці за мінімальних витрат.
Отже, продуктивність – це показник результативності та ефективності виробництва, що характеризує випуск продукції в розрахунку на одиницю використаних ресурсів та факторів виробництва. За рахунок факторів та резервів підвищення продуктивності праці можна викликати зростання економічної ефективності підприємства.

Література:

1. Бойчик І.М. Економіка підприємства. – К.: Атака, 2004. – С. 180-195.

2. Кудінова А. Аналіз продуктивності праці / Алевтина Кудінова, Денис Верба // Справочник экономиста : Искусство управления финансами. - 2009. - № 6. - С. 79-88.

3. Єсінова Н.І. Економіка праці та соціально трудові відносини. – К.: Кондор, 2004. – 258 с.