Василькова Вікторія Романівна, ХНАДУ

Міжнародний досвід інноваційного прориву для економіки України

Побудова інноваційної економіки будь-якою країною неможлива лише за рахунок еволюційного розвитку, оскільки невід’ємною передумовою високотехнологічної економіки виступає інноваційний прорив. Це підтверджує досвід всіх країн, що здійснили перехід від індустріальної економіки до суспільства високих технологій – США, Японія, Фінляндія, Індія, Ірландія, Китай та ін.

Досвід високотехнологічних країн свідчить, що здійснення інноваційного прориву і має базуватись на таких пріоритетах:

1. Активній та всебічній підтримці державою, спеціальними та регіональними органами влади новостворених інноваційно-орієнтованих структур. Наприклад, в КНР дев’ять найбільших технологічних університетів отримують від держави додаткове фінансування для створення технопарків, центрів технічного розвитку та інших інноваційних установ для впровадження власних і зарубіжних розробок. В країні триває процес створення нових великих технологічних парків.

2. Унеможливлює витоку висококваліфікованих фахівців з країни, оскільки високий рівень еміграції гальмую побудову високотехнологічної економіки. Так, чинником, що визначив нещодавній інноваційних успіх Ірландії, є використання “на місці” наявних молодих та висококваліфікованих кадрів. Загальна кількість компаній, що працює у високотехнологічних галузях складає 1300, має річний обсяг виробництва – 25 млрд.дол., обсяг експорту ПЗ – 2млрд.дол.. Із десяти найбільших світових виробників ПЗ, сім мають філії чи дочірні фірми в Ірландії.

3. Створення ринкових механізмів, що роблять розвиток науки і впровадження її досягнень економічно вигідними, оскільки по-справжньому інноваційні тенденції не можуть бути сформовані лише централізованим рішенням. Наприклад, справжній бум щодо створення наукових та технопарків відбувся в США в середині 80-х рр., коли Конгрес надав університетам право комерційного використання результатів наукових досліджень. Тоді американська практика довела, що комерціалізація технологій є найбільш успішною шляхом створення інноваційних дочірніх компаній університетів.

4. Заохочення прямого співробітництва з закордонними науково-дослідними установами. Так, великий успіх мають спільні китайсько–українські науково–технологічні парки, перші з яких були створені у 2000 р. у провінції Шаньдун та у 2001 р. у місті Цзинань. До роботи у цих установах залучені Національний технічний університет “КПІ”, Херсонський університет та Харківський інститут шовківництва. КНР, визначаючи переваги іноземних кваліфікованих спеціалістів у галузі високих технологій, намагається їх залучати. Також зацікавлені у співробітництві з українськими установами індійські технопарки.

5. Залучення іноземних інвестицій для стимулювання розвитку сфери надризикованого венчурного бізнесу. Не випадково Силіконова долина живе за формулою - високий ризик (high risk) - високі технології (high tech) - високий рівень життя - (high life), яка стала гаслом для всіх країн з розвиненою економікою. Бурхливе зростання нових галузей, таких як ПК і біотехнологія, виявилися можливим за участі венчурних інвестицій. Саме за допомогою венчурного капіталу на базі малих інноваційних компаній утворились відомі фірми. З першого венчурного фонду Силіконової долини взагалі інвестовано було усього 3 млн.дол., а інвестори отримали майже 90 млн.

6. Сприяння активному розвитку і функціонуванню малого бізнесу, що є мобільнішим,спроможний на оперативну розробку й впровадження нововведень у виробництво. Наприклад невеликі підприємства Силіконової Долини, розвиваючи нові технології, потягнули за собою інші, забезпечуючи їх провідними розробками у різноманітних галузях.

7. Сприяння тяжінню елементів інноваційної інфраструктури до великих наукових та освітянських центрів. Ефективність такої політики доведена досвідом китайських технологічних парків, що розташовуються не біля індустріальних зон, а поруч з великими науковими та дослідними центрами і є добре інтегрованими в економіку міста чи району.

8. Сприянні залученню внутрішніх та іноземних інвестицій до науково – технічної сфери шляхом створення сприятливого податного клімату. Так, для іноземних інвесторів технопаркам Китаю надаються численні податкові та митні пільги, що дозволяє: отримувати від 50 до 100% прибутку, мати знижену ставку податку на прибуток; визнання будь-якого розміру іноземного капіталу; вільний переказ коштів та прибутків за кордон; звільнення від оподаткування при реінвестуванні прибутків; великий строк дії угод з іноземними партнерами.

В Україні, що, попри високий інтелектуальний потенціал, показники інноваційних процесів залишаються надзвичайно низькими. Так:

Домінуючими в Україні залишаються ресурсномісткі низькотехнологічні галузі, а високотехнологічні напрямки створюють лише близько 3-5% загального продукту. Найпрогресивніші наукомісткі галузі, такі як нанотехнології, оптоелектроніка, біотехнології, геноміка, фотоніка, КАЛС - технології, в Україні майже відсутні – їх частка складає менше 0,1% ВВП.

Фінансування високотехнологічних напрямків є вкрай низьким, інвестиції не спрямовуються до інноваційної сфери. Так, загальні витрати на розвиток нанотехнологій, мікроелектроніки, інформаційних технологій та телекомунікацій у 2005 році склали лише 2,5 % від обсягу загального фінансування., а 95% загальних інвестицій розміщені у середньо та низько - технологічних галузях.

Щорічно скорочується освоєння нових видів техніки – за 10 років майже у 12 разів. Протягом 15 років кількість зайнятих в високотехнологічній сфері в Україні – скоротилась знизилася втричі. Тільки за останні роки з ВНЗ пішло більш 5000 чоловік професорсько–викладацького складу, у тому числі більш 400 докторів наук.

Серед чинників негативної ситуацію в сфері інновацій, слід відзначити:

по-перше, відсутність єдиної продуманої державної підтримки розвитку інноваційних процесів.

По-друге, відсутньою є дієва законодавча база, так відповідні нормативно-правові акти, щодо наукової і науково-технічної діяльності та відносини інтелектуальної власності, є недосконалими та неузгодженими.

По – третє, недостатнім і неефективним є рівень фінансування освіти та науки та інноваційного бізнесу. Так, в країні практично не функціонують установи венчурного бізнесу.

По – четверте, гальмує інноваційний розвиток країни несприятливе інституційне середовище - відсутність дієвої інноваційної інфраструктури, труднощі фінансового та кредитного забезпечення впровадження науково-технічних розробок; несформованість механізмів стимулювання інвестиційних процесів у сфері високих технологій.

По- п’яте, не існує якісного попиту на високотехнологічні розробки, що спричинено неспроможністю вітчизняних виробників фінансувати та впроваджувати відповідні наукові дослідження. Через відсутність комерціалізації продукту не відбувається взаємовигідне співробітництво між освітою, наукою та реальним сектором. Це викликає необхідність пошуку належної цільової аудиторії на Заході та створення необхідних умов для виникнення платоспроможного попиту на вітчизняні інноваційні продукти шляхом.

Представлені дані свідчать, що технічний рівень більшості виробництв України відстає від рівня західних країн принаймні на півстоліття. За умови збереження існуючої ситуації, з кожним роком Україною посилюється технологічне відставання від провідних країн світу, блокуються можливості формування стійкого економічного зростання на основі використання інновацій.

Втім, в державі є певні передумови для здійснення високотехнологічного прориву, наприклад, високі темпи розвитку має інформаційна галузь: збільшується парк обчислювальної техніки, розвиваються системи та засоби телекомунікацій, зростає кількість корпоративних інформаційних мереж та чисельність користувачів Інтернету (у середньому на 70% кожного року). Однак, завдяки великій кількості спеціалістів з найвищім рівнем кваліфікації, молода галузь інформаційних технологій демонструє бурхливий розвиток, збільшивши обсяг експорту продуктів та послуг на 40% і сягнувши близько 70 млн. дол. Потенційно Україна є також конкурентоспроможною на ринку ПЗ: за кількістю сертифікованих програмістів (23 тис.) вона на 7-му місці у світі. Однак, сьогодні на світовому ринку програмних продуктів, через його специфічність, потреби значного фінансування, відповідного маркетингового супроводу, активного та якісного попиту та перекладу програм для різних країн, практично відсутні розробки українських фахівців. Також в країні існує ряд проблем, які гальмують більш активний розвиток української ІТ галузі та не дозволяють здійснення високотехнологічного прориву за цим напрямком, це: несприятливе митне та податкове законодавство, відсутність досконалого механізму захисту інтелектуальної власності та складнощі фінансування.

Проведений аналіз свідчить, що науково-технічні розробки та їх впровадження залишається в Україні однією з найбільш нерегульованих сфер суспільного життя, відповідно, здійснення інноваційного прориву вимагає широкого комплексу заходів з боку держави, які мають передбачати наступне:

розробку і прийняття відповідного нормативно – правове забезпечення;

створення сприятливого інституційного середовища, у тому числі формування та всебічна підтримка елементів інноваційної системи (технопарки, технополіси, інфопорти, бізнес – інкубатори, “бізнес – янголи”);

розробку та впровадження фінансового, кредитного, податкового, митного та інформаційного механізмів забезпечення розвитку інноваційних напрямків економіки.

Література

1. Экономическая доктрина «Вернуть лидерство» //Эксперт, №45 от 14 декабря 2005г.

2. Проект развития информационного общества в России. Программа действий . М.2004. – 175с.

3. Главная цель нашей промышленной политики — это достижение Россией высокого уровня национальной конкурентоспособности. Тезисы выступления Виктора Христенко в Национальном пресс-клубе США. 24 октября 2005.

4. Современные инновационные структуры и коммерциализация науки (издание 2-е, переработанное и дополненное)/Под ред. А.А.Мазура. – Х.: Харьковские технологии, 2003.-352с.

5. Малицький Б.А., Попович О.С., Соловйов В.П. та ін. Обґрунтування інноваційної моделі структурної перебудови економіки України. Наукове видання. – К.: Національна академія Наук України. Центр досліджень науково – технічного потенціалу та історії науки ім.. Г.М. Доброва. - 2005. – 65с.

6. Семіноженко В.П. Україна: шлях до постіндустріальної цивілізації. – Х.:Константа, 2005. – 360с.

7. Інноваційна стратегія українських реформ / Гальчинський А.С., Геєць В.М., Кінах А.К., Семиноженко В.П. – К.: Знання України, 2002. – 336с.

8. Економіка знань та її перспективи для України. К., 2004. – 163с.

9. Цихан Т.В. О концепции технологических укладов и приоритетах инновационного развития Украины.