К.е.н. Мехеда Н. Г., Коломієць В.

Черкаський національний університет ім. .Б.Хмельницького Україна

Соціальна безпека непрацездатного населення

Для економічної теорії соціальна безпека є порівняно новою проблемою, актуальність якої в останній час набуває все більшої гостроти. У науковій літературі соціальна безпека розглядається переважно у контексті проблем економічної безпеки, проте коло питань із забезпечення соціальної безпеки непрацездатного населення не знайшли достатнього відображення і потребують подальшої розробки.

Методологічні, методичні та прикладні питання проблем соціальної безпеки висвітлюються в наукових працях зарубіжних та вітчизняних авторів: О. Білоруса, Н. Борецької, М. Вебера, М. Волгіна, С. Дойла, Л. Ерхарда, Д. Лук’яненка, Г. Мюрдаля, О. Новикової, С. Тютюнникової, Р. Яновського та інших. Активно ведеться розробка проблем формування політики доходів, соціального захисту та пенсійного забезпечення, що мають безпосередній вплив на стан соціальної безпеки непрацездатного населення. Серед науковців, що переймаються цими проблемами, слід відзначити Д. Богиню, Дж. Б’юкенена, З. Варналія, Н. Вітренко, Е. Лібанову, В. Роіка, Дж. Стігліця, та інших.

Вирішення проблеми соціальної безпеки знаходиться на перехресті блоків економічних, соціальних, демографічних, регуляторних складнощів, тому потрібне глибоке її дослідження з метою створення загальнотеоретичних і практичних рекомендацій.

Актуальність дослідження соціальної безпеки непрацездатного населення, визначення її сутності, чинників та удосконалення механізму забезпечення є очевидною.

Відповідно до сформованої мети дослідження поставлено до вирішенння такі завдання:

-розкрити сутність поняття “соціальна безпека непрацездатного населення”, визначити його структуру, функції, кількісні та якісні характеристики;

-визначити сучасний стан і тенденції розвитку соціальної безпеки непрацездатного населення України;

-провести порівняльний аналіз світових моделей соціального захисту та визначити їх придатність щодо забезпечення соціальної безпеки непрацездатного населення;

-теоретично обґрунтувати економічну категорію “соціальний ризик” як інструменту впливу на соціальну безпеку непрацездатного населення;

-дослідити інфраструктуру соціальної безпеки непрацездатного населення, причини та наслідки її деформації;

-з’ясувати особливості пенсійної системи України, проблеми її трансформування в сучасних умовах;

-обґрунтувати необхідність реформування системи соціального захисту в Україні, зокрема системи пенсійного забезпечення, з метою Такий перерозподіл розширить соціально-економічний простір підвищення соціальної безпеки населення, дасть змогу значно послабити потужний податковий прес на державні та місцеві бюджети, підвищить регулятивну ефективність власне державних форм соціального захисту населення й забезпечення соціальних гарантій.

Процес формування в Україні економічних відносин нового типу супроводжується поглибленням негативних явищ, що мають дестабілізуючий вплив на суспільний розвиток. За статистичними даними, у 2011 році на підприємствах України було травмовано 7700 особи, з них 618 загинуло, а понад 2 079 осіб одержали професійні захворювання. Разом з тим, майже на 5% збільшилася кількість померлих, причина смерті яких пов’язана з професійним захворюванням. Станом на 11.11.11 р. в Україні нараховувалося 13,82 млн. пенсіонерів, причому співвідношення між чисельністю працюючих українців і пенсіонерів наблизилося до 1,98:1, а через 20 років, за прогнозами, складе 1,31:1, що загрожує крахом пенсійної системи. Показник народжуваності в країні скоротився за період 2009-2011 рр. більш, ніж у 0,1 рази, самогубства зросли у 2,0 рази. За кількістю депресій та алкогольних розладів, а також за рівнем смертності людей працездатного віку Україна вийшла на перше місце в Європі.

Отже, очевидна важливість розгляду проблеми соціальної безпеки, оскільки саме соціальна сфера відображає реальні результати економічних і політичних перетворень.