Н.В.
Кузьминчук,
докторант, НТУ «ХПІ», Харків
А.О. Гладка,студентка, «ХІБС УБС НБУ»,
Харків
Вплив світової фінансової кризи на стан кредитування підприємств банками
Проаналізовано
сучасний стан банківського кредитування України. Досліджено вплив світової
фінансової кризи на стан кредитування підприємств банками. Запропоновано шляхи
підвищення ефективності функціонування банківської системи.
Ключові слова: банк, кредит, кредитоспроможність
позичальника, фінансово-економічна криза, антикризове
управління.
Актуальність. Одним із негативних
проявів глобалізаційних процесів вважають виникнення світових економічних криз.
Як зазначено у роботі [7], вивчення досвіду різних країн доводить,
що банківські кризи відображають складний процес пристосування
банківських систем до нових макроекономічних умов. Світова фінансово-економічна
криза і, як наслідок, дестабілізація економіки, негативно вплинули на розвиток
банківського кредитування в Україні. У сучасній економіці банківська система є
не лише базовою інфраструктурною ланкою кредитних відносин, а й ключовим
елементом усієї економічної системи держави. Пошуком шляхів виходу із
фінансово-економічної кризи приділили увагу багато вчених-економістів, зокрема:
В.Міщенко, В.Лисицький, О.Дзюблюк
Т.Вахненко, І.Кравченко, Г.Багратян та ін. Питання банківського кредитування
підприємств неодноразово розглядались такими вітчизняними та російськими науковцями,
як: В.Балюк, О.Білоус, О.Васюренко, О.Вовчак, М.Крупка, І.Мамонова, С.Реверчук,
Я.Чайковський, Н.Шелудько та ін. Проте, розв’язання проблем, пов’язаних
із антикризовими заходами у банківській сфері потребують подальшого дослідження
з боку науковців.
Метою роботи є
дослідження основних напрямів впливу світової фінансової кризи на банківську
систему України та запропонування шляхів
підвищення ефективності її функціонування.
Виклад основного матеріалу. Ослаблення банківської системи України через
посилення негативного впливу світової фінансової кризи певною мірою сприяло
переоцінці кредитних ризиків і зміни механізмів їх виявлення з метою
забезпечення стабільності банківської системи. Національний банк вживав усіх
необхідних заходів для невілювання можливих ризиків. Розгортання фінансової
кризи, яка стала капіталізатором прояву наявного кризового потенціалу,
актуалізувало дослідження передумов його формування й результатів прояву з
метою з метою вироблення підходів до реалізації банківськими установами зваженої
кредитної політики [4]. Серед
джерел поповнення позикових коштів важливе місце належить банківському
кредитуванню. При цьому наочно відобразимо негативні тенденції які склалися у
сфері банківського кредитування (рис 1) [14].
Сума, млн.грн.
Рис. 1. Динаміка
обсягів наданих кредитів банками
України
Як видно з рис.1,
тільки з початку 2009 р. відбувається деяке пожвавлення у цій сфері.
Незважаючи на той
факт, що фінансово-економічна криза загалом негативно вплинула на обсяги
банківського кредитування економіки держави у 2008 р., за останні роки
кредитування підприємств банками України поступово зростає. Це є наслідком
стабілізації вітчизняного банківського сектору та характеризує певний розвиток
підприємництва в державі.
Тому вирішення питань оптимізації діяльності
вітчизняної банківської системи України слід вважати необхідною умовою
зміцнення стійкості банківського сектору,
підвищення довіри до нього з боку інвесторів, вкладників і кредиторів,
а також посилення його ролі у стимулюванні прискорення та збалансованого
розвитку всіх галузей і секторів економіки.
Розглядаючи сучасні підходи до формування основних цілей кредитної політики
банків в умовах світової фінансово-економічної кризи, слід зазначити, що
головною з них значна кількість авторів [2-3,7-8] вважає максимізацію доходів
від кредитної діяльності. Криза,
спричинила припинення кредитування суб'єктів господарювання та фізичних осіб
і внесла значні корективи щодо корегування кредитної політики у напряму
пошуку кредитних ресурсів для наповнення кредитного портфеля.
Одним із основних чинників, що провокує
банківські кризи, є надмірна кредитна експансія на фінансовому
ринку під час тривалого економічного піднесення. Побічним ефектом є погіршення
якості кредитного портфеля, завищена
оцінка забезпечення позик,
надмірне зростання кредитних ризиків. Досвід багатьох країн засвідчує, що саме кредитна експансія
передує появі банківських криз.
Зростання кредитного портфеля темпами вдвічі (й більше)
вищими за темпи зростання ВВП необхідно вважати
серйозним сигналом вірогідності виникнення банківської кризи. Виділяють
зовнішні та внутрішні чинники банківської кризи в Україні. Зовнішні – це
міжнародна фінансова криза, яка
розпочалася в другій половині 2008 року.
Внутрішні – макроекономічна
криза, яка значною мірою зумовлена
наявними диспропорціями в економіці,
високою її доларизацією. Серед
інших важливих факторів – значне
інституційне відставання в розвитку економіки України, яка не диверсифікована, по суті неконкурентоспроможна. Економіка нашої країни залишається надмірно
відкритою, експортоорієнтованою, значною мірою залежною від однієї галузі
– металургійної. Тому зміна кон’юнктури на зовнішніх ринках
негативно вплинула на розвиток цієї галузі,
на стан платіжного балансу в цілому, що в сукупності з іншими факторами
спричинило стрімке зростання валютного курсу і, як наслідок, значний дефіцит
валютної ліквідності. В Україні однією з основних причин банківської кризи була
ситуація, яка склалася у 2008 році на
міжбанківському ринку. З приходом
іноземного капіталу обсяги міжбанківського ринку значно зросли, оскільки іноземні банки мають можливості
залучати дешеві ресурси у своїх країнах та розміщувати їх під значно вищі
процентні ставки на українському ринку [9]. Вітчизняні банки почали
активно використовувати це джерело запозичення коштів, швидко нарощуючи свої
кредитні портфелі.
Отже, з появою нових
видів кредитування та зростанню потреби у вільних коштах, збільшується ризик
неповернення кредитів. Як наслідок це обумовлює якісну оцінку
кредитоспроможності при укладенні кредитних угод, вирішення питання про
можливість та умови видачі кредиту. В результаті аналізу кредитоспроможності
банки повинні вирішити такі завдання як: оцінка особисті якості керівників і
засновників фірми ¾ потенційного позичальника; вивчення
фінансово-господарського стану позичальника з точи зору ефективного розміщення
і використання власних і залучених коштів; оцінка можливості і готовності
позичальника здійснювати платежі і погашати позики відповідно до умов
кредитного договору; оцінка якості, вартості і надійності забезпечення; аналіз
загальної економічної ситуації у країні, яка визначає діловий клімат і впливає
на становище як банка-кредитора, так і фірми-позичальника (маркетинг):
економічної кон’юнктури, конкуренції з
боку інших виробників аналогічного товару, податків, цін на сировину тощо.
Методики оцінки
кредитоспроможності позичальника розроблено авторами на достатньо високому
рівні. Так, Вітлінський В.В. у роботі [1] зазначає що у більшості наявних методик оцінки
кредитоздатності не сформований інтегральний критерій, на підставі якого можна
було б провести порівняльний кількісний аналіз. Галасюк В.В. [3] та Латунін В.Д
[10] пропонують оцінку кредитоспроможності проводити на основі аналізу грошових
потоків, які здатен генерувати клієнт банку з метою погашення його кредитної
заборгованості. Деякі автори при виборі методик оцінки пропонують враховувати
ряд різноманітних чинників, зокрема форми власності, особливостей побудови
балансу та інших форм звітності клієнта, галузевих особливостей, виду діяльності,
тощо. Таким чином, віддаючи належне вченим, що досліджують проблему оцінки
кредитоспроможності, слід зазначити, що методичні підходи до визначення
кредитоспроможності потребують подальших досліджень. Існуючи методики оцінки
кредитоспроможності позичальників недостатньо обґрунтовані та не враховують
загальної кількості ризиків, що робить їх використання у більшості випадків
неефективним.
Незважаючи на те, що
основу будь-якого бізнесу становить власний капітал, для поповнення фінансових
ресурсів підприємства всіх галузей економіки активно залучають позикові
кошти. З огляду на те, управління залученням і ефективним
використанням позикових коштів є однією з важливих функцій фінансового
менеджменту, яка спрямована на забезпечення досягнення високих кінцевих
результатів господарської діяльності підприємства [10].
На даний момент
найбільш сприятливими для банків при кредитуванні є установи сфери послуг,
торгівлі та легкої промисловості [11]. Також
перспективними вважаються державні компанії, представники нафтогазового,
телекомунікаційного сектору та електроенергетики [2]. Але банки
обмежують кредитування будівельної галузі та обережно ставляться до
автодилерів, девелоперів та ритейлерів.
Метою банківської політики є підтримання оптимальних співвідношень між
кредитами, депозитами та іншими зобов'язаннями і власним капіталом. Тому, правильна кредитна політика здатна
підвищити якість кредитів, і, звісно, фінансовий стан
банку.
Значні втрати банківської системи України під час фінансової кризи та
складний процес з її виходу, високі ризики та фінансова нестабільність, низька
кредитна активність та ефективність капіталізації банків за участі держави
свідчать про необхідність удосконалення регулювання діяльності банків у
посткризовий період. Зокрема, потребує оновлення методична база оцінки
кредитоспроможності позичальника, а саме:
- застосування динамічного резервування, яке б враховувало витрати не лише
на поточні, а й на довгострокові очікувані витрати;
- створення стабілізаційного фонду в Україні за рахунок стабілізаційних
відрахувань банків;
- удосконалення регулювання зовнішніх запозичень банків та участі
іноземного капіталу в статутному капіталі банків України.
Для того, щоб банківський сектор
України підвищував свою конкурентоспроможність, та відповідав викликам
сьогодення, процес упровадження змін у
ньому повинен мати постійний характер.
Висновки. Таким чином, для підвищення
ефективності банківського кредитування та його впливу на стимулювання розвитку
реального сектору економіки банкам необхідно не тільки розширити спектр нових
кредитних продуктів для суб'єктів господарювання через адаптацію зарубіжних
кредитних технологій і продуктів до вітчизняної практики кредитування, а й
удосконалювати діючу практику кредитування. Також, одним із варіантів буде
поліпшення законодавчої бази, щодо регулювання діяльності банків. Для
поліпшення проблеми кредитування підприємств банками, доцільно запропонувати
механізм узгодження інтересів суб’єктів кредитування, що, в свою чергу, також
поліпшить ділові взаємовідносини між банком та підприємством.
Список літератури: 1. Вітлинський, В.В.
Оцінка кредитоспроможності позичальника та ризику банку/В.В.Вітлинський//Фінанси України. 1999.-№ 12.-С.91-102 2. Власюк, Н.І. Фінансовий аналіз:Навч.посіб.
/ Н.І.Власюк // Львів:Магнолія
2010.-С.328. 3. Галасюк, В.В., Галасюк В.В. SGMCA-спрощений метод оцінки кредитоспроможності компанії на основі міжнародних
стандартів бухгалтерського обліку/В.В.Галасюк,
В.В.Галасюк //Вісник Національного банку України.:Аналітичне
науково-практичне видання.-2006.-№ 10.-С. 14-17. 4. Гриньова, М.В., Коюда В.О.
Фінанси підприємств:навч. посіб.-2-ге вид., перероб. і доп./М.В.Гриньова, В.О.Коюда// Фінанси
підприємств-К:Знання-Прес, 2004 - 424 с. 5..Гриценко, М.П. Вплив світової
фінансової кризи на банківську систему України .- [Електронний ресурс].-Режим: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Chem_Biol/Vsnau/2010_2/17Gricenko_M.pdf / М.П. Гриценко, Н.Г Чепуренко
// Вісник Сумського національного аграрного університету .Серія “Фінанси і
кредит”. -2010. -№2 6. Карамишева, Г.М. Проблема кредитування
малого та середнього бізнесу в умовах посткризового стану/Г.М. Карамишева,А.Г. Новікова// [Електронний ресурс].-Режим
доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Cher/2011_1/Karamusheva_Novikova.pdf 7. Коробчук, Т. І. Сучасні проблеми банківського
мікрокредитування в Україні /Т.І.Коробчук
// Економічні науки. – Серія «Облік
і фінанси». – Випуск 7 (25). – Ч. 4. – 2010.-С. 1-7. 8. Лагутін, В.Д.
Кредитування [Теорія і практика] / В.Д.Лагутін.
- К.: Товариство «Знання», 2002. - 160 с.
9. Марцин, В.С. Кредитні
відносини в сучасних умовах господарювання та шляхи їх вдосконалення / В.С. Марцин // Економіка, фінанси,
право – 2009. – № 10. – С. 17-21. 10.
Латунін, В.Д. Кредитування: теорія і
практика/ В.Д.Латунін //
-К.:Знання,2006.-215 с. 11. Міщенко,
В.І. Взаємодія органів державного управління як фактор подолання фінансової
кризи / В.І.Міщенко, Р.С. Лисенко
//Фінанси України. – 2009. – №1. – С. 50-57. 12. Нідзельська, І.А. Кредит в умовах поглиблення фінансової кризи / І.А. Нідзельська // Фінанси України. -
2009. - №8. - С. 32-64. 13. Партин, Г.О. Особливості витрат
підприємства під час залучення контокорентного банківського кредиту / Г.О.Партин, С.В.Дутчак // Науковий
вісник НЛТУ України. – 2011. − Вип. 21.7.-С. 249-255. 14. Сопко, В.В. Проблеми
оцінки кредитоспроможності позичальників [Електронний ресурс].-Режим доступу:http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ekfor/2011_2/46.pdf / В.В.Сопко, М.В.Голик // Економічний
форум.-2011.-№2.