К.е.н., доцент, Сословський В.Г.

магістрант Дементьєв М.В.

Управління валютною позицією

в кризових умовах

У статті досліджені сучасні методи управління валютною позицією, та проблеми з якими стикаються учасники фінансових ринків у сучасних умовах.

Ключові слова: валютна позиція, валютні відносини, валюта, валютний ризик.

Актуальність теми дослідження. В умовах домонополістичного капіталізму, при золотому стандарті валютні ризики були мінімальні і не надавали істотного впливу на міжнародні економічні відносини у зв'язку з тим, що курси валют були відносно стійкі і не піддавалися частим змінам. В умовах монополістичного капіталізму поглиблення загальної кризи капіталізму, в тому числі у валютній сфері, валютні ризики посилилися. В умовах Бреттонвуддской валютної системи при режимі фіксованих паритетів і курсів валютні ризики були обумовлені періодичними офіційними девальвації і ревальвації. З переходом до режиму плаваючих валютних курсів регулювання валютних позицій учасниками ринку набуло певної важливості для зменшення валютного ризику . Валютні ризики ускладнюють міжнародні торгові і кредитні відносини і саме тому я впевнений в актуальності вибраної теми дослідження.

Постановка проблеми. У сучасних умовах для учасників фінансових ринків все більше уваги доводиться приділяти валютним ризикам. Валютні ризики - небезпека валютних втрат, пов'язаних зі зміною курсу іноземної валюти по відношенню до національної валюти при проведенні зовнішньоторговельних, кредитних, валютних операцій на фондових і товарних біржах за наявності відкритої валютної позиції. Валютна позиція - це співвідношення активів і пасивів, а також позабалансових вимог і зобов'язань банку за кожною іноземною валютою, яке складається внаслідок проведення уповноваженим банком валютних операцій. Зайнявши певну валютну позицію, можна отримати прибутки чи зазнати збитків внаслідок зміни валютного курсу, оскільки:

— довга валютна позиція приносить прибутки в разі підвищення курсу іноземної валюти і завдає збитків у разі його зниження;

— коротка валютна позиція приносить прибутки в разі зниження курсу іноземної валюти, але завдає збитків при підвищенні курсу.

Саме тому постає питання, чи максимально швидко закривати відкриту валютну позицію застосовуючи усі відомі прийоми управління валютною позицією, чи якщо це не можлово спробувати отримати прибуток тримаючи валютну позицію відкритою (довгу чи коротку) застосовуючи методи прогнозування і розрахунку валютних позицій сподіваючись на сприятливий хід подій на валютних ринках.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Під час написання наукової статті були досліджені теоретичні напрацювання світової фінансової думки, наукова література та періодика, роботи відомих вітчизняних і зарубіжних учених з питань міжнародних валютних відносин. Серед них можна виділити такі: І.В. Бєлової[1], В.В. Коваленко[2], Л.М. Рябініна[5], І.Л. Смушкова [6] та ін. Однак більшість робіт висвітлює лише окремі аспекти досліджуваної проблематики, такі, як діяльність валютних ринків, рух капіталу, роль світових фінансових організацій тощо.

Постановка завдання. Метою статті є аналіз ефективності застосовуємих методів розрахунку та управління валютною позицією в кризових умовах.

Отже, валютний ризик курсових втрат пов'язаний з інтернаціоналізацією ринку банківських операцій, створенням транснаціональних (спільних) підприємств та банківських організацій і диверсифікацією їхньої діяльності і являє собою можливість грошових втрат у результаті коливань валютних курсів. При цьому зміна курсів валют по відношенню один до одного відбувається в силу численних чинників, наприклад: у зв'язку зі зміною внутрішньої вартості валют, постійним переливом грошових потоків із країни в країну, спекуляцією і т.д. Ключовим чинником, що характеризує будь-яку валюту є ступінь довіри до валюти резидентів і нерезидентів. Оскільки на валютних ринках країн із розвинутою ринковою економікою рух валютних курсів складається вільно, тобто до певної міри є не передбачуваним (що не виключає можливості та необхідності його прогнозування), тобто банк напевно не може знати як зміниться вартість певної валюти на конкретному фінансовому ринку у певний момент часу, стає очевидною необхідність управління валютними ризиками.

Розуміння цієї сутності робить особливо актуальним процес управління і контроля валютних ризиків.

Джерелом аналізу валютного ризику є валютна позиція. В зв’язку з тим, що управління валютною позицією являє собою складний, багатоступеневий процес, для більшої повноти аналізу даний блок банківського механізму доцільніше розглядати з погляду трьох основних рівнів :

- макрорівень, що передбачає регулятивні заходи центрального банку щодо встановлення відповідних нормативів;

- мідірівень, який полягає в реалізації загальнобанківської стратегії управління валютною позицією;

- мікрорівень, що враховує оцінку можливих втрат за певним фінансовим інструментом.

Під валютною позицією розуміють співвідношення між сумою балансових та позабалансових вимог банку та сумою його балансових та позабалансових зобов’язань у певній іноземній валюті. Коли вимоги і зобов’язання в певній іноземній валюті збігаються за обсягом, валютну позицію називають закритою. Банк, який має закриту валютну позицію в певній валюті, не наражається на валютний ризик у цій валюті, оскільки незалежно від напряму зміни курсу цієї валюти обсяги вимог і зобов’язань однакові.

Аналіз методів управління валютною позицією, які застосовуються в сучасних банках, дає можливість видокремити дві основні групи: управління валютною структурою балансу та хеджування валютного ризику.

Суть першої групи методів полягає у впливі на валютну структуру балансу з метою обмеження наслідків переоцінки валютних інструментів. До цих методів належать: структурне балансування валютних потоків за сумами та строками; проведення конверсійних операцій; зміна строків валютних платежів (випереджання та відставання); дисконтування платіжних вимог в іноземній валюті тощо. Загалом це — традиційні прийоми, які достатньо повно висвітлено в економічній літературі, але вони ни є досить ефективними для великих банків .

Методика хеджування передбачає створення захисту від валютних ризиків укладанням додаткових строкових угод щодо іноземної валюти, які можуть компенсувати певні фінансові втрати за балансовими статтями внаслідок зміни валютного курсу . Хеджування здійснюють за допомогою проведення таких операцій, як форвардні валютні угоди, валютні ф’ючерси та опціони, валютні своп-контракти, свопціони, а також різних комбінацій типу подвійний форвард, валютний своп та інші, які відрізняються за характеристиками та механізмами функціонування .

Валютна позиція вважається відкритою, коли сума балансових та позабалансових вимог банку не збігається із сумою його балансових та позабалансових зобов’язань у певній іноземній валюті. Оскільки така ситуація можлива за двох умов, то розрізняють відкриту валютну позицію довгу і коротку.

Валютна позиція є відкритою довгою, коли вимоги банку перевищують його зобов’язання в певній іноземній валюті. Коли ж зобов’язання в певній іноземній валюті перевищують вимоги банку у цій валюті, відкрита валютна позиція є короткою. При розрахунку відкрита довга валютна позиція позначається знаком "плюс", а коротка — знаком "мінус".

Валютним операціям притаманний валютний ризик за умови наявності відкритої валютної позиції. Якщо у банку відкрита довга валютна позиція у певній валюті, то він зазнає збитків у разі падіння курсу цієї валюти щодо національної. Якщо ж наявна коротка відкрита валютна позиція у певній валюті, то банк зазнає втрат у разі підвищення курсу цієї валюти .

Ліміти валютної позиції, встановлені НБУ, визначають верхню межу допустимого валютного ризику [8]:

- ліміт ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку ;

- у тому числі обмежується ризик загальної довгої відкритої валютної позиції банку ;

- і ризик загальної короткої відкритої валютної позиції банку.

При розрахунку ліміту ризику загальної відкритої валютної позиції банк приймає суму регулятивного капіталу, яка розрахована за балансом за станом на початок минулого робочого дня, що передує дню розрахунку цих лімітів. Валютна позиція уповноваженого банку визначається щоденно, окремо щодо кожної іноземної валюти та кожного банківського металу.

На розмір відкритої валютної позиції уповноваженого банку впливають:

- купівля (продаж) готівкової та безготівкової іноземної валюти та бан-ківських металів, поточні й строкові операції (на умовах своп, форвард, опціон та інші), за якими виникають вимоги та зобов'язання в іноземних валютах та в банківських металах, незалежно від способів та форм розрахунків за ними;

- одержання (сплата) іноземної валюти та банківських металів у вигляді доходів або витрат та нарахування доходів і витрат, які враховуються на відповідних рахунках;

- купівля (продаж) основних засобів і товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту;

- надходження коштів в іноземній валюті до статутного фонду;

- погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті та в банківських металах (списання якої здійснюється з відповідного рахунку витрат);

- інші обмінні операції з іноземною валютою (виникнення вимог в одній валюті при розрахунках за ними в іншій валюті, у тому числі національній, що призводять до зміни структури активів при незмінності пасивів і навпаки).

Банк набуває право на відкриту валютну позицію з дати отримання ним від Національного банку дозволу на здійснення операцій із валютними цінностями і втрачає це право з дати відкликання ліцензії Національним банком та/або припинення дозволу на здійснення операцій із валютними цінностями.

Департамент валютного регулювання залежно від ситуації на внутрішньому та зовнішньому грошово-кредитних ринках визначає особливості щодо окремих напрямів діяльності уповноважених банків, які пов'язані зі здійсненням операцій на міжбанківському валютному ринку України.

У межах установленого лімітів ризику загальної відкритої (довгої/ короткої) валютної позиції, у тому числі обмеження ризику загальної довгої відкритої валютної позиції банку та ризику загальної короткої відкритої валютної позиції банку Департамент валютного регулювання та Департамент валютного контролю та ліцензування Національного банку можуть уносити певні обмеження щодо регулювання окремих активних операцій із валютними цінностями уповноважених банків, що пов'язані з питаннями курсоутворення національної валюти та створення чіткішого й прозорішого механізму контролю за валютними операціями окремих банків.

Ліміт ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку визначається як співвідношення загальної величини відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами у гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку.

За кожною іноземною валютою та кожним банківським металом обчис-люється підсумок за всіма балансовими і позабалансовими активами і всіма балансовими та позабалансовими зобов'язаннями банку та розраховується загальна відкрита валютна позиція банку в гривневому еквіваленті окремо за кожною іноземною валютою та кожним банківським металом (розрахунок проводиться за звітну дату).

Величина загальної відкритої валютної позиції банку визначається як сума абсолютних величин усіх довгих і коротких відкритих валютних позицій у гривневому еквіваленті (без урахування знака) за всіма іноземними валютами та за всіма банківськими металами.

Нормативне значення ліміту загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку має бути не більше ніж 30 відсотків (Рис 1.1).

Іноземна валюта банку Дорогоцінні банківській метали

			Всі балансові та позабалансові активи		Всі балансові та позабалансові зобов’язання				Всі балансові та позабалансові активи	Всі балансові та позабалансові зобов’язання

β – кут який графічно відображує максимально можливий рівень відкритої валютної позиції, відповідно до регулятивного капіталу банку;

- Зобов’язання банку у валюті;

- Вимоги банку у валюті;

β

β- кут який показує

максимамально можливий

рівень загальної відкритої

валютної позиції, відповідно до

регулятивного капіталу банку;

- з

Рис. 1.1. Визначення валютних позицій банку

У цьому разі встановлюється обмеження ризику окремо для довгої відкритої валютної позиції та короткої відкритої валютної позиції банку:

- загальна довга відкрита валютна позиція має бути не більше ніж 20 відсотків;

- загальна коротка відкрита валютна позиція має бути не більше ніж 10 відсотків.

Розрахунки валютної позиції комерційного банку виконуються згідно алгоритму „Методики розрахунку економічних нормативів регулювання діяльності банків в Україні" ( Постанова Правління НБУ від 2 червня 2009 року N 315 [8]) за даними щоденного балансу (i – індекс поточної дати) по кожній валюті (j – індекс валюти) окремо за наступними формулами:

валютний банк криза капітал

(1.1)

де ВП(i,j) – поточна валютна позиція по j –й валюті. Валютна позиція є відкритою довгою, коли вимоги банку перевищують його зобов’язання в певній іноземній валюті. Коли ж зобов’язання в певній іноземній валюті перевищують вимоги банку у цій валюті, відкрита валютна позиція є короткою. При розрахунку за формулою (1.1) відкрита довга валютна позиція має знак "плюс" ВП(i,j)_(+), а коротка ВП(i,j)_(-) має знак "мінус" [8].

Впа (і,j) – сумарні балансові та позабалансові активи в розрахо-вуємій j –й валюті (гривневі еквіваленти по поточному курсу НБУ);

Впз(і,j) – сумарні балансові та позабалансові зобов’язання в розраховуємій j – й валюті (гривневі еквіваленти по поточному курсу НБУ); РК(i) – поточний рівень регулятивного капіталу банку в гривневому еквіваленті, розраховуємий за „Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні" [8];

Аналіз регулятивних кризових заходів НБУ показав, що хеджування валютної позиції банку за рахунок форвардних, ф’ючерсних та опціонних операцій на міжбанківському валютному ринку України при прийнятих НБУ регулюючих рішеннях неможливе. ). Оскільки класичні документарні угоди валютних "Swap – свопів" на міжбанківському валютному ринку України по парі "валюта –гривня" та "гривня-валюта" - заборонені НБУ, в Україні для управління відкритою валютною позицією доцільно реалізувати наступну схему недокументарних валютообмінних "свопів" на базі реальних міжбанківських операцій:

1. Схема зменшення довгої відкритої валютної позиції, коли активи в валюті значно перевищують зобов’язання в валюті:

- на міжбанківському ринку банк залучає міжбанківський кредит в валю-ті у банка-корреспондента;

- як заставу за залучений валютний кредит банк розташовує в банку – кореспонденті міжбанківський депозит в гривні на еквівалентну суму за обумовленим курсом між банками курсом;

- строки кредиту та депозиту – рівні.

Як результат "своп" - операції – у банка зростають зобов’язання в валюті, що скорочує рівень відкритої довгої валютної позиції.

2. Схема зменшення короткої відкритої валютної позиції, коли зобов’язання в валюті значно перевищують активи в валюті:

- на міжбанківському ринку банк розташовує міжбанківський депозит в валюті в банку-корреспонденті (операція еквівалентна видачі міжбанківського кредиту);

- використовуючи розташований валютний депозит як заставу банк залучає від банка –кореспондента міжбанківський кредит в гривні на еквівалентну суму за обумовленим курсом між банками курсом;

- строки кредиту та депозиту – рівні.

Як результат "своп" - операції – у банка зростають активи в валюті, що скорочує рівень відкритої короткої валютної позиції. Особливістю запропонованих схем реальних валютообмінних "свопів" є міжбанківські операції на обох етапах, тобто відсутність валютообмінних строкових контрактів, які заборонені НБУ. Всі ризики та витрати "своп" - операції закладені в відсотковій ставці депозиту та кредиту, а також в розрахунку еквівалентності валютного та гривневого "тіла" операції, тобто поточного (на момент начала операції) та спрогнозованого (на момент завершення операції) курсу валюти.

Висновки. Під валютною позицією розуміють співвідношення між сумою балансових та позабалансових вимог банку та сумою його балансових та позабалансових зобов’язань у певній іноземній валюті. За світовим досвідом основними методами управління валютною позицією банка є лімітування позиції та хеджування позиції. Ліміти валютної позиції, встановлені НБУ, визначають верхню межу допустимого валютного ризику:

- ліміт ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку – не більше 30%;

- у тому числі обмежується ризик загальної довгої відкритої валютної позиції банку – не більше 20%;

- і ризик загальної короткої відкритої валютної позиції банку – не більше 10%.

З метою підвищення ефективності методів управління валютними позиціями менеджмент банків може вдатися до проведення комбінованих операцій, які поєднують різні типи строкових угод або касові та строкові угоди (валютні операції своп). Одночасне здійснення протилежних за змістом (купівля чи продаж) спотової та форвардної операцій з тією самою валютою в однакових обсягах дає змогу утримувати валютну позицію закритою. Операції типу "подвійний форвард", укладені на аналогічних умовах на різні строки, теж можуть використовуватись у процесі управління валютною позицією.

Перспективи подальших досліджень базуються на побудові комбінованої економічної моделі управління валютною позицією для всих учасників фінансових ринків з метою зменшення валютних ризиків пов’язаних з волатильністю валютних курсів.

Список літератури

1. Бєлова І.В. Організація контролю в банку: навч. посіб. / І.В Бєлова. – Суми: Університетська книга, 2008. – 448 с.

2. Коваленко В.В. Центральний банк і грошово-кредитна політика: навч. посіб. / В.В. Коваленко. – Суми: Університетська книга, 2009. – 224 с.

3. Максименко А.В. Облік і аналіз валютних операцій в комерційних банках: Дис. канд. екон. наук: 08.06.04 / Київський національний економічний ун-т. - К., 2002. - 187 арк.

4. Примостка Л.О. Аналіз банківської діяльності: Монографія. – К.: Либідь, 2006. – 432 с.

5. . Рябініна Л.М. Загальна відкрита валютна позиція комерційного банку та необхідність вдосконалення методики її розрахунку / Л.М. Рябініна // Вісниксоціально-економічних досліджень. – 2007. – № 34. – 281 с.

6. Управління банківськими ризиками. Навчальний посібник - за ред. проф. Примостки Л.О. – К.:КНЕУ, 2007. – 616 с.

7. Струченкова Т. О достоверности оценок риска по методике VAR // Управление риском. – 2006. – №3. – С. 11-15.

8. Про схвалення Методики розрахунку економічних нормативів регулювання діяльності банків в Україні // Постанова Правління НБУ від 2 червня 2009 року N 315 (зміни, внесені пунктом 3 Змін, затверджених постановою Правління Національного банку України від 24 грудня 2009 року N 764, набрали чинності з 1 лютого 2010 року).