Буковинський державний фінансово-економічний університет

Виконала: Урсуляк М.М.

Коректування організаційної структури, як ознака якості системи управління

Анотація. В статті розглянуто особливості та форми проведення організаційного проектування підприємства, проаналізовано причини та наслідки коректування організаційної структури підприємства, визначено фактори впливу.

Ключові слова: коректування, організаційна структура, стратегія.

Keywords: adjustment, organizational structure, strategy

Вступ. У кінці XX століття головною проблемою менеджменту став принципово новий, систематичний характер зміни умов господарської діяльності Науково обгрунтоване формування організаційних структур управління - актуальне завдання сучасного етапу адаптації господарюючих суб'єктів до ринкової економіки. У нових умовах необхідно широко використати принципи і методи проектування організації управління

Постановка проблеми. Чим більше підприємство, тим більшого значення набувають для нього питання планування і оптимізації системи управління і структури. У великих компаніях, як відмічають багато вітчизняних і зарубіжних джерел, з часом виникає не дуже зрозумілий феномен, що називається "зниженням керованості". Воно виражається в тому, що добре організоване успішне підприємство не може розвиватися далі без зниження ефективності.

На таких підприємствах на заході, особливо в США (а останнім часом і в Україні), стали створюватися спеціальні фірми по управлінському консультуванню, націлені на вдосконалення системи управління. Це дозволило їм сформувати школи, що відбивають стратегію управління і організаційну політику керівництва.

Отже, принципи і правила проектування нових і вдосконалення існуючих систем управління, організаційних структур великих і середніх підприємств, що забезпечують ефективну організацію набувать сьогодні актуальності..

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед праць сучасних дослідників в області оптимізації організаційної структури можна відмітити роботи Виноградського М.Д., Виноградської А.М., Шканової О.М., Хитрої О.В. Окремі елементи організаційного структурування були відбиті в роботах В.К. Збарського, Т. В. Мацибори, Ю.Д. Мироненка та ін. В цих дослідженнях зміна організаційної структури розглядалася як разовий захід, також залишається ряд нерозв’язаних питань економічної доцільності проведення коректування організаційної структури.

Мета дослідження. Основною метою даної статті є визначення ролі та місця коректування організаційної структури в системі управліня підприємством, дослідження необхідністі, факторів, причин та наслідків змін структури організації.

Виклад основного матеріалу. Правильна організаційна структура - один з ключових чинників успіху будь-якого бізнесу. І навпаки, відсутність чіткого розподілу зон відповідальності і конкретних функцій між співробітниками, як правило, робить безглуздими будь-які зусилля із розвитку бізнесу. Нерідко ми бачимо, як компанії, захопившись "завоюванням" ринку, забувають про завдання побудови внутрішніх структур і процесів. В результаті виникають організаційні проблеми, вони перешкоджають розвитку досягнутого успіху.

Для подолання кризи управління потрібна життєздатна організаційна концепція. Під організаційною концепцією ми розуміємо основні принципи побудови бізнесу, що є важливою складовою частиною корпоративної стратегії.

Приведення структури організації у відповідність з умовами, що змінилися, є одним з найважливіших завдань управління. У більшості випадків рішення про коригування структур приймаються вищими керівниками організації як частину їх основних обов'язків. Значні по масштабах організаційні перетворення не здійснюються до тих пір, поки не з'явиться тверда впевненість в тому, що для цього існують серйозні причини, що викликають їх необхідність [1,c.105].

Деякі зміни здійснюються різко, через що раніше нормальне функціонування підприємства несподівано стає незадовільним. Інші зміни, які відбуваються повільніше і мають фундаментальніший характер, змушують підприємства перемикатися на інші сфери діяльності або ж переходити до нових засобів і методів управління. У будь-якому випадку найбільш вірогідним результатом буде зміна головних завдань управління, тобто і нова організаційна структура. Майже на будь-якому великому підприємстві можна знайти приклади, коли здійсненню добре задуманих стратегічних планів заважала організаційна структура, яка затримувала їх виконання або віддавала перевагу вирішенню другорядних питань.

Таким чином, структура нерозривно пов'язана із стратегією. У свій час практикувався статичний підхід до розробки проекту організації і змін, що коригували. Визначалися завдання поточної діяльності підприємства, які потім агрегували по висхідних рівнях у формі традиційної піраміди. Тепер же жодна організаційна схема великого підприємства не може грунтуватися тільки на поточній діяльності. Вона обов'язково повинна відбивати будь-які можливі зміни головного завдання підприємства і розроблятися у світлі цілей і стратегічних програм вищого керівництва [5,c.188].

Аналітичний процес по вивченню стратегії підприємства є невід'ємним елементом коригувань в організаційній структурі незалежно від того, чи є виробництво багатопрофільним або однорідним, приватним або державним.

Вироблення рішення про організаційну структуру - дуже складний процес. Структура великих організацій стала надзвичайно заплутаною із-за численних змін. Зробити вибір серед них буває складно, але ще важче здолати опір цим змінам. Швидкість змін настільки підвищилася, що ведеться пошук не стільки специфічної, постійної структури, скільки тимчасової, яка відбиває певний етап розвитку організації [4,c.45].

І, нарешті, структура, зафіксована в схемах і статутах, займає все менше місця в проектах організації. Потоки інформації, процеси ухвалення рішень, проектні графіки або тимчасові приписи стають усе більш істотними джерелами інформації про ролі і розподіл прав і відповідальності. Організаційну структуру можна вибрати тільки при комплексному підході до змін підприємства і його зовнішнього середовища.

1. розробку генерального плану вдосконалення організаційної структури;

2. гарантію того, що план нововведень містить максимально прості і конкретні речення по зміні;

3. послідовну реалізацію планованих змін. Введення незначних змін має великі шанси на успіх, чим зміни великого характеру;

4. підвищення рівня інформованості співробітників, що дозволить їм оцінити свою причетність до змін і, отже, посилить їх відповідальність.

Висновок. При всій важливості ефективної організаційної структури не можна забувати, що структура управління є тільки однією зі змінних системи стратегічного управління, відтворюючої підприємницьку реакцію компанії. Як і усі елементи управлінського потенціалу, структура повинна відповідати горизонту стратегічного планування. Після чого потрібна розробка плану переходу структури в цільовий кінцевий стан. Такий план повинен складатися у рамках адміністративних проектів з урахуванням великої кількості чинників, у тому числі і організаційного опору.

Реально оптимізація коригує методи обробки ринку підприємством (або впроваджує нові), усуває протиріччя і дублювання у внутрішніх взаємодіях, знімає проблеми, що виникли через недосконалість структури. Ці проблеми піддаються рішенню через оптимізацію організаційної структури рівно в тій мірі, в якій піддається корекції управління. Проблеми, обумовлені конфліктністю цілей підприємства, структурною оптимізацією не вирішуються.

Список використаних джерел

1. Вебер Ю. Організація стратегічного і оперативного управління на підприємстві // Проблеми теорії і практики управління. –2010. – № 2. – С. 105–110.

2. Виноградський М.Д., Виноградська А.М., Шканова О.М. Організація праці менеджера. Київ: Кондор, 2009, 414 с.

3. Мацибора, В. І.  Економіка підприємства : навч. посібник / В. І. Мацибора, В. К. Збарський, Т. В. Мацибора. - К. : Каравела, 2008. - 312с.

4. Мироненко Ю.Д., Тереханов А.К. Роль стратегического управления компанией в ее организационном развитии / Ю.Д.Мироненко, А.КЛ ереханов // Корпоративные системы. - 2009. - № 5.-C45-49

5. Хитра О.В. Проблеми організаційного розвитку крізь призму синергетики / О.В.Хитра // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. Т.2. - Хмельницький. - 2008. - с. 188-195.