Татушко М.С.

Науковий керівник: Шахраюк-Онофрей С.І.

Буковинський державний фінансово-економічний університет, м Чернівці

Іноземнe інвестування в Україні та його особливості

Ставлення до іноземних інвестицій в Україні, як і багатьох інших країнах з економіками, що розвиваються, неоднозначне. Багато нарікань заслуговують транснаціональні компанії, що часто не зважають на національні інтереси країн та вдало збирають власні. Разом з тим, для забезпечення стабільних темпів прискореного економічного зростання, обсяг капітальних вкладень в економіку повинен зрости багаторазово, в тому числі і за рахунок іноземних інвестицій.

Згідно українського законодавства [1], іноземні інвестиції — це цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Підприємство з іноземними інвестиціями — це підприємство будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого становить не менше 10%.

Основними формами прямого іноземного інвестування є [2]:

- заснування підприємства чи його структурного підрозділу;

- придбання акцій підприємства;

- міжкорпораційне (в межах структурних підрозділів ТНК) переведення капіталу.

В 2010 р. в загальному обсязі інвестицій в основний капітал в Україні кошти іноземних інвесторів складали всього 4,2%, в країнах Центральної та Східної Європи — 16,1%. На душу населення в Україні приходилось 187,2 дол. США ПІІ, тоді як в Чехії — 3,1 тис. дол., у Польщі — 1,8 тис. дол.

Згідно зі Стратегією економічного та соціального розвитку України на 2004–2015 рр. для забезпечення в період до 2015 р. прогнозованого зростання ВВП в 2,4 рази необхідне зростання капіталовкладень щонайменше в чотири рази. При цьому обсяг ПІІ повинен зрости до 35–40 млрд. дол. США, частка ПІІ в структурі інвестицій досягне 8–10%.

Однозначного трактування пріоритетів іноземних інвесторів при виборі країни та місця інвестування немає, але деякі узагальнення все ж можна зробити. Для міжнародних корпорацій першочерговими мотивами розширення іноземного інвестування є [3]:

- порівняно нижчі витрати (вартість робочої сили, особливості податкової системи, субсидування, якість інфраструктури, в тому числі фінансового ринку);

- можливості збуту продукції (характеристики місцевого ринку, зокрема потенціал його зростання, міжнародна відкритість країни);

- особливості культури, мови, політичного ризику у країні.

Ці загальні положення були перевірені спеціальним дослідженням, що здійснювалось Німецькою консультативною групою в Україні. Дослідники обстежили 20 іноземних компаній (з них 13 — міжнаціональні корпорації з світовими обсягами реалізації до 100 млрд. дол. США), що здійснили інвестиції в економіку України, на предмет визначення їх інвестиційних пріоритетів та переваг. Дослідження показало, що можливості збуту були переважаючими, в їх числі — забезпечення потенційних ринків збуту, вихід на нові ринки, збереження та розвиток існуючих [5]. У цьому зв’язку важливо зауважити, що суб’єкти обстеження не включили до числа першочергових ті чинники, що визначаються національними урядами як вирішальні в плані залучення іноземних інвестицій, як-от податкові пільги, низька вартість робочої сили тощо. Це ще раз доводить тезу про чіткість та прозорість умов ведення бізнесу як основну умову активного внутрішнього та іноземного інвестування в економіку України у період розвитку соціально ефективної ринкової економіки.

90% прямих іноземних інвестицій в світовій економіці здійснюється через транснаціональні корпорації (ТНК). Формами вивозу капіталу є прямі та портфельні інвестиції, а також позики і кредити. Найбільш суттєвими є прямі інвестиції, що перевищили в середині 90-х років 3 трильйони доларів США. Причиною зарубіжного інвестування часто стає інтерес до природних ресурсів країн, що приймають капітал, з метою забезпечити гарантоване постачання своїх підприємств сировиною. За рахунок зарубіжних інвестицій США, наприклад, отримують всі імпортовані фосфати, мідь, олово, 75% марганцевої та залізної руди; Японія — 40% бокситів, 50% нікелю, 60% мідної руди [5].

В українських регіонах значна увага в організації інвестиційного процесу приділяється залученню іноземних інвестицій. Серед численних факторів, що визначають закономірності іноземного інвестування — соціально-культурне середовище відповідної території, яке є вагомою передумовою міжнародних економічних зв’язків, у тому числі — реалізації інвестиційних проектів. Більше того, досвід іноземного інвестування в новітній економічній історії України, на жаль, має багато негативних прикладів співпраці з іноземними інвесторами. Загрози, що у суспільній свідомості пов’язані із зростанням присутності іноземного бізнесу, в першу чергу транснаціонального капіталу, в Україні цілком логічні і мають місце в інших країнах світу. Тим самим стає реальністю некерована зміна галузевої структури виробництва, аж до повного перепрофілювання чи закриття підприємств з переважною участю іноземного капіталу. Зазначені небезпеки посилюються скороченням зайнятості та посиленням соціальної напруженості міст та регіонів.

Узагальнення світового досвіду співпраці з транснаціональним капіталом дозволяє виокремити чинники впливу на країну-отримувача прямих іноземних інвестицій [4]:

Фактори позитивного впливу: позитивний демонстраційний ефект; мультиплікаційний ефект в економіці міста чи регіону та збільшення створеного національного продукту; програми підвищення кваліфікації працівників, що приводить до удосконалення якості пропозиції на ринку праці; бюджетні надходження.

Фактори негативного впливу: залежність від іноземних інвесторів; погіршення екологічної ситуації; посилення монополістичних тенденцій на ринках; конфлікт інтересів країни-одержувача та іноземних інвесторів; сприяння переміщенню ресурсів за кордон; поглиблення соціальної диференціації.

Небезпека прямих іноземних інвестицій має бути цілком підконтрольною суб’єктам державної економічної політики на всіх етапах залучення іноземного капіталу — від питань розподілу власності до антимонопольної корекції. Заходи тактичного впливу, як протекціонізм експорто-орієнтованих галузей, не дають необхідного результату в довгостроковому періоді і роблять вказані ринки ще більш вразливими від зовнішньоекономічної кон’юнктури.

Таким чином, пряме іноземне інвестування для нас буде мати тільки позитивні наслідки. За допомогою іноземних інвестицій створюється можливість модернізації виробничої бази, створення нових робочих місць, розвитку важливих галузей економіки тощо. При цьому ми економимо національні бюджетні кошти, які можна спрямувати на будь-які інші не менш важливі сфери економіки соціального забезпечення.

Література:

1. Закон України “Про режим іноземного інвестування” від 27.04.10 р. / Відомості Верховної Ради// — №8. — 2010р.

2. Вдович П., Практичні аспекти інвестиційної політики на місцевому рівні/ Інститут реформ//Вдович П — К.:, 2009. — 86 с.

3. Борщевський В., Зовнішні інвестиції як ресурс для місцевого розвитку/ Інститут Реформ // Борщевський В. — К.:, 2010. — 74 с.

4. Статистичний щорічник України за 2010 рік./ Консультант/ — К.:, 2011. — 590 с.

5. Зіденберг А., Україна на роздоріжжі/ Уроки з міжнародного досвіду економічних реформ// Зіденберг А. — К.: Фенікс, 2009. — 477 с.