Економічні науки / 4.Інвестиційна діяльність і фондові ринки

к.е.н., доцент Поліщук О.А., Дружинська О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

СОЦІАЛЬНА СПРЯМОВАНІСТЬ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Багато соціальних проблем можуть бути вирішені за допомогою інвестицій. Створення нових робочих місць, інноваційне навчання та перепідготовка працівників, підвищення продуктивності праці. Зріст заробітної плати, економічна зацікавленість працівників і підприємців у високоефективному використанні накопиченого людського капіталу, підвищення рівня та якості життя – це далеко не всі результати, які можна отримати в процесі реалізації виваженої ефективної інвестиційної політики.

Тому дослідження соціальної складової цієї політики є досить актуальними на будь-якому етапі розвитку суспільства. Проблеми інвестиційної політики, її соціальну спрямованість, покращення інвестиційного клімату були і є предметом дослідження багатьох вчених, серед яких: І. Бланк, І. Лукінов, І. Мальцева, М. Мельник, Ю. Орловська. Але все недостатньо уваги було приділено проблемі соціальної спрямованості інвестиційної політики.

Метою дослідження є обґрунтування соціального ефекту від здійснення інвестиційної діяльності.

Зважаючи на те, що в умовах економічної кризи саме соціальна сфера є найменш захищеною, а недостатність її фінансування призводить до погіршення соціального захисту та охорони здоров’я населення, зростання рівня безробіття, зниження реальних доходів населення, детальніше зупинимось на залученні інвестицій в цю сферу.

До 2008 року інвестиції в основний капітал соціальної сфери мали стійку тенденцію до збільшення (з 3679,9 млн.грн – у 2004 році до 9906,5 млн.грн – у 2008 році.). Однак у 2009 році на фоні зменшення загального обсягу у інвестицій. Вкладених в основний капітал, відбулося зменшення їх номінального обсягу і в соціальну сферу. Що стосується питомої ваги зазначених інвестицій, то вона у 2009 році збільшилась порівняно з 2008 роком на 0,5 в.п. і становила 4,9% у загальній масі інвестицій в основний капітал, з яких 2,4% припадало на діяльність у сфері культури та спорту, відпочинку і розваг. Загалом інвестиції в основний капітал соціальної сфери у 2009 році зменшились порівняно з 2008 на 29%. На жаль, негативні тенденції продовжились і в першому кварталі 2010 року(було освоєно інвестицій на суму 24041 млн.грн, що становило тільки 87,5% порівняно з першим кварталом 2009 року). Як позитив, можна відзначити хіба що приріст інвестицій в основний капітал освіти (102,4% аналогічного періоду 2009 року) [3].

Швидким падінням характеризуються і темпи введення в дію загальноосвітніх закладів (кількість учнівських місць) порівняно з 2008 роком скоротились на 51%,) дошкільних закладів (кількість місць) – на 86%, лікарень (кількість ліжок) – на 8%, амбулаторно-поліклінічних закладів (кількість відвідувань за зміну) – на 44%[5,c.63]. У порівнянні з докризовим періодом відбулись суттєві зрушення у структурі капітальних вкладень. Зокрема, зменшується частка витрат, призначених для придбання обладнання. Я наслідок, нинішній стан основних фондів соціальної сфери є вкрай незадовільним, а їх видова структура відображає обмеженість використання в процесі надання послуг сучасної техніки та нових технологій. Це не дозволяє підвищувати ефективність виробництва та є однією з причин зниження доступності багатьох видів соціальних послуг для населення.

У таких умовах все більшої актуальності набувають питання забезпечення на законодавчому рівні сприятливого для іноземних та вітчизняних інвесторів інвестиційного середовища, що дасть змогу збільшити приток фінансових ресурсів, які так необхідні соціальній сфері в умовах економічної кризи.

Особливості інвестування в соціальну сферу обумовленні, насамперед, специфікою виконуваних нею функцій. Базуючись на власній інфраструктурі (житло, установи освіти, охорони здоров’я, культури, спорту, служби зайнятості тощо), соціальна сфера виконує такі основні функції:

- соціальну, тобто функцію підтримки і розвитку різних верств населення, а також досягнення узгодженості їх дій у суспільстві;

- економічну (в рамках цієї сфери відбувається розподіл і споживання життєвих засобів);

- соціалізації (забезпечення взаємодії особистості та суспільства, передачі історичного досвіду і традицій);

- гуманістичному (забезпечення умов життєдіяльності людей, гідної якості життя) [1].

Основними продуктами у соціальній сфері є знання (сфера освіти), стан здоров’я нації (сфера охорони здоров’я) та психологічний і фізичний стан кожної людини ( сфера духовного та фізичного розвитку). Вони вкрай важливі для всіх сфер діяльності – як невиробничої, так в виробничої. Тому інвестиції у ці напрями життєдіяльності суспільства є ефективними для всіх суб’єктів господарювання.

Інвестиції у соціальну сферу – це будь-які витрати, які сприяють підвищенню праці індивіда і будуть компенсовані майбутнім зростанням його доходів [2]. Так, інвестиції в охорону здоров’я мають інфраструктурне спрямування, тобто створюють умови для ефективної участі працівників у виробничому процесі (фізично здорові люди рідше хворіють, можуть працювати з повною віддачею).

Отже, інвестиційна діяльність – є вирішальним чинником соціальної та економічної політики держави. Без неї не можливо швидко подолати загальноекономічну кризу і вийти на рубежі сталого економічного зростання, приросту соціального ефекту, збалансованості макроструктури, підвищення оплати праці до рівня стимулювання її високої продуктивності та ринкової платоспроможності, що є могутнім каталізатором загальноекономічного піднесення і прогресивних зрушень.

Для підвищення показників інвестування в соціальну сферу України необхідно чіткі заходи держави щодо створення сприятливого інвестиційного клімату, надаючи певні гарантії та пільги інвесторам, а також забезпечуючи стабільність нормативно-правової бази.

Таким чином, інвестиційна діяльність є вирішальним чинником соціальної та економічної політики держави. Без неї не вдасться швидко подолати загальноекономічну кризу і вийти на рубежі сталого економічного зростання, приросту соціального ефекту, збалансованості макроструктури, підвищення оплати праці до рівня стимулювання її високої продуктивності та ринкової платоспроможності, що є могутнім капіталі затором загальноекономічного піднесення і прогресивних зрушень.

Тому для покращення соціальної складової інвестиційної політики необхідно впровадити ефективну політику держави щодо створення сприятливого інвестиційного клімату для залучення інвесторів, впровадити гнучку систему оподаткування для інвесторів та формування системи мотиваційних заходів для залучення інвестицій в соціальну сферу.

Література:

1. Курило С.В. інвестиційна політика, її сутність і роль у сучасних умовах [Електронний ресурс] / С.В. Курило. – Режим доступу: http:/www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Dtr/ep/2009_2/files/Econ_02_2009_Kurilo.pdf.

2. Мальцева І.В. формування і оцінка соціальних напрямів державної інвестиційної політики в регіоні[Текст]: автореф. дис.. …канд.наук з держ. Управл.: спец.25.00.02 «механізм державного управління»/ Мальцева Ірина Віталіївна, ДДУУ.- Донецьк: [б,в]. 2007. С.7.

3. Інвестиції в основний капітал за видами діяльності: статистична інформація[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:/www.ukrstat.gov.ua/.