Економічні науки/6. Маркетинг і менеджмент

Шкляр В.В.

Київська державна академія водного транспорту

ім. гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, Україна

Необхідність створення класифікації видів менеджменту

Сучасний етап розвитку національної економіки України характеризується пошуком найефективніших важелів та інструментів ведення виробничо-господарської діяльності. Підвищення ролі приватної власності, розвиток фондового ринку, активізація зовнішньоекономічної діяльності потребують удосконалення механізму управління організаціями як найважливішого чинника впливу на працівників з метою досягнення поставлених цілей. Саме управлінська діяльність визначає успіхи організації на внутрішньому і зовнішньому ринках, якість інституційних і структурних змін, здатність до адаптації в умовах жорсткої конкуренції.

В умовах розвитку ринкових відносин менеджмент активно проникає на українські підприємства. Підприємці зацікавлені у використанні його основних надбань, оскільки це дає змогу досягнути стрункої побудови організації, знизити трудомісткість управлінських робіт, оптимізувати чисельність апарату управління, посилити управлінський вплив, зосередити зусилля всіх працівників на досягненні поставлених цілей. Побудоване на засадах сучасного менеджменту управління організацією характеризується, з одного боку, стабільністю в отриманні високих економічних, технологічних, соціальних та інших результатів, з іншого - високою динамікою позитивних змін [1].

Важливо зразу ж підкреслити, що менеджмент, як і інші реалії ринкової економіки, це не просто старе поняття в новій словесній упаковці. Менеджмент – це зовсім інше управління, вельми далеке від того, яке існувало при плановій економіці. Корінна якісна відмінність полягає як в абсолютно новій меті діяльності, так і в методах досягнення цієї мети.

Сьогодні менеджмент як наука і практична діяльність є розгалуженою і достатньо складною системою знань [2]. З кожним роком з’являються нові сфери його застосування, які мають своє вагоме значення та специфіку. Для полегшення орієнтування в цій системі доцільно класифікувати менеджмент відповідно до певних ознак (за сферами діяльності, за функціями, за ресурсами, відповідно внутрішнього чи зовнішнього середовища, об'єктів управління, вирішуваних проблем, часом створення і т.д.).

Провівши дослідження в даному напрямку було виявлено, що при достатньо великому поділі менеджменту немає його чіткої класифікації. Майже в усіх авторів вона обмежується вертикальним поділом (відповідно до рівнів управління) - стратегічний, функціональний та операційний менеджмент, тобто управлінням на рівні керівників, підрозділів та безпосередньо на виробничому рівні. Даний поділ, зазвичай, зображується у формі піраміди де вказується що на кожному наступному рівні управління знаходиться менше людей, ніж на попередньому (рис.1).

Інституційний рівень (управління вищої ланки: директор, президент фірми та їх заступники)	І	Стратегічний менеджмент
Управлінський рівень (управління середньої ланки: начальник управління, зав. відділу, начальник цеху тощо)		Функціональний менеджмент
Технічний рівень (управління низової ланки: майстер, начальник дільниці)		Операційний менеджмент

Рисунок 1 - Вертикальний поділ рівнів менеджменту

На сьогоднішній день рівноправним стає вивчення фінансового, інноваційного, інвестиційного, антикризового, оперативного, маркетингового, кадрового, інформаційного, соціального, міжнародного, внутрішньо-фірмового, менеджменту персоналу та інших напрямків менеджменту, що являється горизонтальним поділом - тобто розподіл управлінської діяльності щодо об’єктів управління. Постає питання як правильно класифікувати дану науку, щоб не втратити зручність її вивчення, не згубити необхідного в учбовому процесі принципу руху від простого до складного, від окремих частин до цілого, від елементів до системи.

На мою думку створення чіткої, повної класифікації є необхідним для точного вивчення даної науки та можливості визначення ваги та місця кожного виду менеджменту в системі економічних наук. Це допоможе керівникам визначити необхідність та значимість першочергового застосування певного виду менеджменту відповідно до сфери своєї діяльності.

Адже менеджмент повинен забезпечувати успішне функціонування організації, результатом діяльності якої є прибуток, а також певні гарантії для її майбутнього, оскільки нагромадження прибутку у вигляді різноманітних резервних фондів дає змогу обмежувати й долати ризики, зумовлені змінами ринкової ситуації. Це передбачає необхідність надання менеджерам достатньої свободи й самостійності у господарській діяльності, без чого неможливо оперативно реагувати й адаптуватися до змінних умов, тобто досягати мети менеджменту [1].

Література:

1. http://ryo.pp.ua/osnovi-menedzhmentu/533-menedzhment.html

2. Абчук В. А. Менеджмент: Учебник. – СПб.: Издательство «Союз», 2002. – 463 с.