Экономические науки/Маркетинг и менеджмент

Заїка Д.

Науковий керівник: Ніколаєва В.В.

Криворізький економічний інститут, Україна

Сучасний стан і тенденції розвитку біржової торгівлі в Україні

Біржова торгівля як одна з форм організованого ринку є складним механізмом, інформаційно насиченим, ємким за технікою, з підбором високопрофесійних фахівців а рівень її розвитку може бути індикатором стану розвитку економіки країни в цілому.

Еволюція біржової торгівлі в Україні відбувалося під час економічної реформи, яка започаткувалася ще у 1991 році. Також у 1991 році були прийняті Закони України «Про цінні папери і фондову біржу», «Про товарну біржу» і зареєстровані перші вітчизняні біржі.

Для сучасного етапу розвитку світової біржової торгівлі характерні наступні основні тенденції:

1) зростання обсягу біржової діяльності, що характеризується зростанням кількості укладених операцій;

2) постійне зниження асортименту, що реалізується, та кількості операцій за реальним товаром;

3) підвищення рівня концентрації біржової торгівлі в окремих країнах;

4) переважне розміщення товарних бірж у місцях концентрації споживання товарів - основні операції пов'язані з купівлею-продажем ф'ючерсних і опційних контрактів;

5) вирівнювання рівня біржових цін на товари на різних біржах - це пов'язано з тим, що основна частка операцій здійснюється не за реальними товарами, а за ф'ючерсними і опційними контрактами;

6) зростання технічного оснащення бірж та вдосконалення техніки біржових операцій.[4, с.205]

Сьогодні українські фондові біржі не регульовані ринки фінансових інструментів, а лише один з видів ліцензованої професійної діяльності. На товарному ринку діє 438 здебільшого дрібних товарних бірж.

В Україні протягом 14 років утримується ситуація, яка характеризується повним домінуванням позабіржового ринку, недостатньою кількістю інвестиційно привабливих цінних паперів, що знаходяться в обігу, та як наслідок - низькою ліквідністю біржових ринків

Нерозвиненість біржової торгівлі впливає на капіталізацію і ліквідність ринків цінних паперів у цілому, позбавляючи підприємства можливостей для залучення фінансових ресурсів через механізми ринку капіталів, змушуючи звертатися лише до системи банківського кредитування, а слабка концентрація торгівлі цінними паперами та іншими фінансовими інструментами на регульованих ринках ставить під сумнів наявність в країні систем ціноутворення, здатних визначити справедливу вартість фінансового ресурсу.

Відсутність консолідації бірж і низька ринкова активність учасників біржової торгівлі призвели також до стагнації ринків строкових контрактів на товарні та фінансові базові активи. Ці ринки перебувають у зародковому стані саме через мізерну концентрацію „основного" біржового товару, який і має бути базовим активом для похідних. Не сприяє розвитку системи біржової торгівлі і відокремленість первинного розміщення державних цінних паперів від їх біржового обігу.

Цілісності біржової торгівлі заважає також слабка взаємодія бірж з системами виконання та гарантування біржових угод. Технологічна відокремленість біржової торгівлі від Національної депозитарної системи створює труднощі як для інвесторів та учасників ринків, так і для держави в цілому. Цілісності системи перешкоджає також існування особливостей у веденні обліку окремих видів цінних паперів. Паралельне існування окремих систем депозитарного обліку державних та корпоративних цінних паперів призводить до збільшення організаційних, технологічних та фінансових витрат учасників ринків та власників цінних паперів, системних та операційних ризиків.

Відсутність консолідованої системи розкриття біржової інформації знижує прозорість ринку і його привабливість для потенційних іноземних та вітчизняних інвесторів, оскільки не забезпечується прямий доступ до своєчасних і достовірних даних щодо об'єктів інвестування та поточної ситуації на ринку, знижується вірогідність національних індексів ринкової активності і нівелюється можливість визначення відповідних кредитних рейтингів.

Сучасний стан біржової торгівлі свідчить, що вона потребує структурної перебудови, суттєвої технологічної модернізації, адаптації до правових норм європейського законодавства та впровадження кращої практики функціонування аналогічних систем на світових ринках. Тенденції розвитку світових фінансових та організованих товарних ринків свідчать, що біржі як інституції, що управляють регульованими секторами цих ринків, зміцнили свої позиції. Це сталося завдяки процесу консолідації бірж  і універсалізації їх діяльності.

Сучасну біржову торгівлю в Україні процеси консолідації та універсалізації не зачепили, що спричиняє низьку ліквідність біржових ринків і відсутність необхідних для їх розвитку ресурсів. Конкурентну боротьбу виграють ті, хто має менш жорсткі правила і «гнучкіший» етичний кодекс.

Для подолання зазначених проблем, враховуючи світовий досвід розвитку біржової торгівлі, необхідно змінювати державну політику стосовно діяльності бірж, формуючи національну біржову систему.

Національна система біржової торгівлі - біржова індустрія, сформована через процес горизонтальної або вертикальної консолідації бірж. Вона має встановити зв'язок між реальним сектором економіки й фінансовим, стимулювати науково-технічний прогрес і забезпечити вигідне та надійне розміщення накопичень громадян.

Центральним ядром біржової індустрії мають стати універсальні національні біржі. Цей статус може отримати біржа, зареєстрована відповідно до законодавства як фондова або товарна за умов, що вона - є регульованим ринком, який об'єднує не менш ніж дві третини ліцензованих регулятором учасників; здійснює лістинг для акціонерних товариств, що мають стратегічне значення для української економіки; здатна виконувати державне замовлення  на первинне розміщення та забезпечує вторинний обіг державних і муніципальних цінних паперів; використовує технології, що гарантують безперебійне виконання біржових угод і їх післяторговельне обслуговування; забезпечує укладення біржових угод щодо певної товарної продукції і визнана державою та споживачами центром ціноутворення за цим видом товару чи сировини.

Універсальність діяльності є основною окрім перелічених вище ознакою претендента на статус національної біржі. Держава не може бути засновником, акціонером або прямим учасником біржової торгівлі на такій біржі, але опосередковано брати участь в торгах, в тому числі розміщати державні цінні папери на фондових або здійснювати товарні інтервенції на універсальних товарних біржах проявиться появою єдиних універсальних бірж, що відповідають принципам регульованих ринків ЄС і спроможні інтегруватися у світовий фінансовий простір.

Список використаної літератури

1. Закон України від 20.02.1991 р. "Про товарні біржі і біржової торгівлі"

2. Закон України від 22.04.1991 р. "Про ринок цінних паперів"

3. Авіліні І. В. Біржа - правові основи організації та діяльності: Підручник для вузів. - М: Економіка і право, 2009. - 464 с.

4. Савощенко А.С. Інфраструктура товарного ринку: Навч. посібник – К.: КНЕУ, 2004 – с.

5. Біржова діяльність: Підручник / за ред. А.Г. Грязнова. - М.: Фінанси і статистика, 2009. - 233 с.