Экономические науки/6. Маркетинг и
менеджмент
К.е.н., доцент О.О. Сиченко
Дніпропетровський державний
аграрний університет, Україна
Державне стимулювання розвитку зовнішньої
корпоративної соціальної політики на базі соціальної відповідальності
Під впливом трансформацій
державних структур, громадянських інституцій та очікувань суспільства суттєво
змінюється характер соціальної політики в Україні. Соціальна політика все
більше набуває державно-суспільних рис і стає багато суб’єктною. Міжсекторне
партнерство, як ефективна співпраця між владними структурами, бізнесом та
громадськістю, надає можливості зміцнення соціальної відповідальності задля вирішення
широкого кола суспільних проблем. В Україні прийнята Концепція сприяння
органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства, основними
напрямами якої в сфері налагодження комунікацій між органами виконавчої влади,
інститутами громадянського суспільства та суб’єктами господарювання зазначено:
розробку механізму налагодження комунікацій між органами виконавчої влади,
інститутами та суб’єктами господарювання; заохочення благодійництва і
меценатства; стимулювання участі суб'єктів господарювання у розв'язанні
соціальних проблем [1].
Соціальна відповідальність визнана однією з базових принципів налагодження
такої співпраці. Важливою складовою в цьому напрямку є корпоративна соціальна
відповідальність і, зокрема, її зовнішня спрямованість.
Аналіз
ситуації зі ступенем розповсюдженості корпоративної соціальної відповідальності
в Україні дозволяє визначити риси, що характерні для суспільного соціального
середовища:
-
прагматичність: первинною метою є підвищення власного іміджу, вторинною -
поліпшення умов соціального середовища;
- вплив
глобалізації: міжнародні зразки ведення бізнесу стають більш визначальними в усвідомленні
пріоритетів корпоративної соціальної політики;
- спонтанність: часто, заходи з
соціального інвестування, мають характер окремого спонсорства і не
обґрунтовуються економічними розрахунками очікуваних ефектів і ефективності та
їх впливу на перспективні фінансові результати діяльності підприємства;
- формальність: застосування
інструментів соціально відповідальної корпоративної політики здійснюється на
технологічному рівні;
- залежність
від розміру бізнесу: набір інструментів корпоративної політики значною мірою
залежить від розміру бізнесу та його фінансового наповнення.
Державне
регулювання в цій сфері також має свої особливості:
- відсутність
державного регуляторного заохочення: соціально відповідальний бізнес не
заохочується державою (податкові кредити, пільги, вирахування тощо);
- невизначеність
механізму соціального інвестування, який окреслює перехід до системного
вирішення суспільних проблем, участь у формуванні соціального добробуту, налагодження
взаємовигідних ділових стосунків бізнесу та
держави, підвищення конкурентоспроможності через формування та посилення
позитивного іміджу в контактному середовищі;
- клієнтелізм
- коло відносин між публічною та приватною сферами, що ставить широке коло груп
інтер есів поза межі впливів наприйняття політико-правових рішень [2];
- недосконалість
державної системи моніторингу грошей, інвестованих в соціальні проекти;
- формальна
діяльність багатьох коучингових центрів зі здійснення корпоративної соціальної
відповідальності
-
безсистемність і декларативність заходів зі створення партнерських
взаємовідносин влади та бізнесу.
Серед проблем, вирішенню яких
може сприяти зовнішній корпоративний соціально-орієнтований бізнес є:
-
підвищення освітнього рівня,
-
охорона здоров’я,
-
допомога малозабезпеченим та багатодітним сім'ям, пенсіонерам, інвалідам;
-
екологічні питання,
-
покращення умов життя,
-
питання молодіжної політики,
-
питання недостатнього рівня народжуваності,
-
культурно-етичні проблеми тощо.
Вирішенню цих
питань програм, що можуть бути спрямовані на підвищення соціальної
відповідальності бізнесу [3]. Серед яких: програми планування підвищення
освітнього рівня, що передбачають відрахування коштів на підготовку і
перепідготовку кваліфікації працівників та їх дітей; програми організації
охорони здоров'я, що націлені на безкоштовне медичне обстеження, лікування і
оздоровлення співробітників та їх сімей; програми тимчасового переводу
співробітників до установи соціального обслуговування населення з оплатою
роботи в зазначеній сфері; програми додаткової оплати викладачів університетів,
а також допомога малозабезпеченим та багатодітним сім'ям, інвалідам та інші.
Література
1. Концепція сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства, схвалена розпорядженням Кабінету міністрів України від 21 листопада 2007 року № 1053-р. – режим доступу: http://civic.kmu.gov.ua.