Економічні науки /6. Маркетинг и менеджмент

Д.держ.упр. В.В. Сиченко, В.Є. Мендрух

Дніпропетровський державний аграрний університет

Вибір альтернативних джерел фінансування інноваційної діяльності підприємств

 
Впровадження інновацій є досить важливим для подальшої ефективної діяльності підприємства. Саме завдяки інноваціям будь-яка організаційна структура має можливість отримувати високі прибутки з мінімальними витратами. Однак впровадження інновацій вимагає в першу чергу вкладення коштів. Саме тому фінансування є одним із найголовніших чинників здійснення інноваційної діяльності підприємства. Навіть самий геніальний інноваційний проект, реалізувати його без достатніх коштів буде неможливо. Основною проблемою на початковому етапі реалізації інноваційної ідеї є недостача фінансових ресурсів та високий ступінь ризику інвестора, що обумовлює актуальність проблеми вибору альтернативних джерел фінансування інноваційної діяльності підприємств.
Проаналізуємо типи фінансування інноваційної діяльності підприємств – короткострокове та довгострокове. 

Видами короткострокового фінансування є: торговий кредит, толлінг, банківське короткострокове фінансування, взаєморозрахунки /бартер, комерційні папери/ векселя, продаж або дисконтування дебіторської заборгованості (факторинг), короткостроковий операційний лізинг.

Торговий кредит – одне з найпоширеніших джерел фінансування в Україні. Це - кредит, отриманий від постачальників при звичайному веденні господарської діяльності. Торговий кредит здається безкоштовним, але зазвичай містить приховані витрати. Постачальник подовжуючи торговий кредит, несе тимчасові витрати по засобах, інвестованих в дебіторську заборгованість.

При толлінгу обробник отримує сировину за нульовою ціною, обробляє її і повертає закінчений продукт власникові. Власник винагороджує обробника за роботу. Плата за толлінг може бути у вигляді грошових коштів або у вигляді частини закінченої продукції. В деяких випадках толлінг підлягає державному квотуванню.

Короткострокове банківське фінансування ділиться на засоби овердрафту та короткострокові позики. Засоби овердрафту включають в себе вартість, яка залежить від фактичної суми і днів овердрафту. Короткострокові позики: відносно менш гнучкі чим овердрафт при вищій вартості.

Взаєморозрахунки – зручна форма розрахунків (якщо вона дозволена урядом). При взаєморозрахунках дві або більше сторони погашають грошові зобов'язання один перед одним шляхом постачання товарів. Хоча це і не грошова угода, будь-яке прийняття товару від постачальника до постачання товару іншій стороні рівносильна короткостроковій позиції. У 90-ті та на початку 2000-х років бартерні операції складали більше 50% продажів найбільших компаній в Україні і були значним джерелом фінансування.

Комерційні векселі зараз обмежено використовуються в Україні. Вони зазвичай є обіцянками компанії зробити відкладений платіж. Стабільний ринок може існувати для векселів, випущених комерційними банками. Вторинний ринок векселів, випущених іншими компаніями, обмежений; зазвичай ринок подібних цінних паперів обмежений торговими партнерами.

Факторинг (продаж або дисконтування дебіторської заборгованості) – при реалізації товару в кредит продавець може отримати негайну оплату від факторингового банку з дисконтом 10-40% залежно від кредитоспроможності покупця і якості товару. Факторингова фірма потім отримує платіж у покупця у встановлений термін.

Лізинг – вид фінансових послуг, пов'язаних з кредитуванням придбання основних фондів. Лізингодавець зобов'язується придбати у власність визначене лізингоотримувачем майно у вказаного їм продавця і надати лізингоотримувачу це майно за плату в тимчасове володіння і користування.

Серед джерел довгострокового фінансування виділяють: українські банки, іноземні банки, портфельні інвестори – приватні фонди, портфельні інвестори – фонди "допомоги", стратегічні інвестори.

Український банк – поширене джерело фінансування, вони знають місцеву обстановку краще, ніж будь-яке інше джерело довгострокового фінансування. Вони говорять на мові і знають культуру, розуміють історичне і нинішнє положення українських підприємств, також розуміють українську фінансову звітність і систему бухгалтерського обліку, можуть запропонувати консультації по зниженню витрат фінансування, ґрунтуючись на своєму досвіді.

Іноземні банки вимагають, щоб українське підприємство відповідало кредитній стратегії банку. Більшість іноземних банків дуже розбірлива у виборі підприємств, яким вони надають кредит, і вважає за краще кредитувати виробничі комунальні або телекомунікаційні підприємства, а також експортні галузі. Збільшення присутності іноземних банків в Україні зробило вірогіднішим отримання фінансування з цього джерела.

Портфельні інвестори – значне джерело фінансування, вони включають: інвестиційні фонди, фонди венчурного капіталу, пенсійні фонди, страхові фонди. Прагнуть знайти поєднання прибутків від виплати дивідендів і від підвищення вартості основних засобів. Портфельні інвестори зазвичай хочуть мати своє право голосу відносно того, як управляти підприємством, а саме: голосування на зборах акціонерів, представництво в Раді директорів.

Багатосторонні і двосторонні фонди "допомоги" є особливим випадком портфельних інвестицій. Фонди "допомоги" є інвестиціями, підтримуваними іноземними урядами: зазвичай розглядають невеликі інвестиції ($50 тис. – $3 млн.), інвестують в малі і середні підприємства. Вони також є хорошим джерелом фінансування дочірнього підприємства (особливо якщо це новий напрям діяльності), вони мають більше бажання здійснювати інвестиції за часів політичної і економічної нестабільності, проте, у зв'язку з тим, що вони підтримуються іноземними урядами, на процес ухвалення рішень роблять вплив багато політичних чинників.

Стратегічні інвестори в перспективі – основне джерело фінансування акціонерного капіталу в Україні. Вони можуть надати ряд цінних вкладень додатково до фінансування, прагнуть до довгострокової співпраці і значних повноважень при ухваленні оперативних рішень, а також можуть зажадати вжиття непопулярних заходів, пов'язаних з реорганізацією, зміною стратегії.

Взагалі вибір джерел фінансування підприємств залежить від їх форми власності, конкретних намірів та цілей, умов господарювання, чинної нормативно – законодавчої бази.

Всі розглянуті форми фінансування інноваційних процесів мають свою специфіку і можуть використовуватися як окремо, так і спільно в рамках реалізації одного проекту. Для збільшення обсягів фінансового забезпечення інноваційної діяльності підприємств необхідно вирішити цілу низку проблем становлення інноваційного сектора в Україні. Необхідно розробити ефективний механізм податкової системи та приділити більшу увагу венчурному фінансуванню, оскільки воно дозволяє підприємству отримати без застави значні кошти на довгий термін – достатній, щоб здійснити певні досягнення в своєму розвитку. Лише за таких умов можна розраховувати на ефективність інноваційної діяльності в цілому.