Економічні науки /6. Маркетинг и менеджмент
Дніпропетровський державний аграрний університет
В
умовах високої конкуренції на аграрному ринку дедалі більше підприємств інвестують
у розвиток людських ресурсів, розглядаючи їх не як витрати, а як активи
підприємства.
Процес
управління персоналом, як і будь-який інший управлінський процес, включає такі
складові як: планування, організацію, мотивацію та контроль. Менеджмент персоналу
– це єдина система, і важко визначити важливість тієї чи іншої його складової,
проте з посиленням ринкової конкуренції все більшого значення набуває функція
мотивації персоналу.
В
умовах економічної кризи особливо гостро постала потреба у формуванні ефективної
системи мотивації праці в такій багатогалузевій сфері господарювання як аграрне
виробництво. Недостатня мотивація в сучасних умовах не дає змоги аграрним
підприємствам реалізувати свої потенційні можливості. Спонукання людей до праці
- об'єктивно необхідна умова розвитку будь - якого підприємства, тому мотивація
праці вважається вирішальним чинником забезпечення досягнення відповідних цілей
як на макро -, так і на мікрорівні.
Мотивація
персоналу – це процес використання внутрішніх та зовнішніх стимулів, за
допомогою яких працівників спонукають до активної діяльності, щоб досягнути тих
чи інших власних та організаційних цілей. Мотиви – це внутрішні рушійні сили
людини, які впливають на спосіб та результати її діяльності. Варто зауважити,
що максимального мотивуючого ефекту можна досягти лише тоді, коли є оптимальна
система мотивації, що поєднує як матеріальні, так і нематеріальні важелі
(табл.1).
Дослідження
проблем формування і розвитку мотивації, як функції менеджменту в
агропромисловому виробництві, дали змогу виявити її основні закономірності та
довести їх взаємозв’язок.
Таблиця 1
Основні
інструменти матеріального і нематеріального стимулювання персоналу
Матеріальне
стимулювання |
Нематеріальне
стимулювання |
Основна заробітна плата
(тарифна частина) |
Регулярний зворотний зв'язок |
Премії за результати роботи |
Залучення працівників до
управлінських процесів |
Доплати |
Конкурси для виявлення кращих
працівників |
Надбавки |
Кар’єрне просування |
Участь працівників у прибутку
підприємства |
Корпоративні заходи, свята тощо |
|
Стимулювання працівників
наданням вільного часу |
|
Надання соціальних послуг
(медична страховка, відпочинок, харчування тощо) |
Селянська
праця через свою непривабливість вважається у нас однією із найбільш непрестижних.
Недосконалість механізму матеріальної та моральної заінтересованості
працівників села ослаблює їхню творчу активність, трудову дисципліну, знижує
кваліфікаційний та культурний рівень. В той же час розробка науково
обґрунтованої системи стимулів і мотивів приводить до підвищення заінтересованості
працівників у результатах сільськогосподарського виробництва. Тому у структурі інструментів
стимулювання працівників сільського господарства нині провідне місце займають
матеріальні мотиви.
Заробітна
плата є найбільш дійовим інструментом активізації персоналу та використання
трудового потенціалу. При цьому використання існуючого кваліфікаційного і
творчого потенціалу працівників має повністю залежати від наукової
обґрунтованості і вибору методів ув'язки заробітної плати з кваліфікацією, змістом
виконуваної роботи, результатами праці й умовами, в яких вона здійснюється.
Для
посилення матеріальної зацікавленості працівників у виконанні планів і
договірних зобов'язань, підвищенні ефективності виробництва і якості роботи
потрібно вводити системи преміювання, винагороди за підсумками роботи за рік,
інші форми матеріального заохочення. Крім зарплати і премій система
матеріального стимулювання може містити в собі пенсійні нагромадження, участь у
прибутках, оплату навчання (працівника або його дітей), безвідсоткові позики на
купівлю будинку або машини, оплату харчування або проїзду працівників, оплату
відпочинку працівника, різноманітні допомоги, страхування і т.п. На нашу думку
ці заходи обов'язково покращать ефективність парці, та становище підприємства.
Що
стосується інструментів нематеріального стимулювання працівників
сільськогосподарських підприємств, то в ході дослідження проблеми найбільш
вагомими з них незалежно від рівня менеджменту виявлені наступні: постійний
зворотній зв’язок із працівникам, певні соціальні послуги, а також планування
кар’єри та кар’єрне просування. До нематеріальних засобів стимулювання
працівників, які використовуються керівниками сільськогосподарських підприємств
належать також умови середовища, в якому доводиться працювати робітникам,
винесення письмової подяки, вручення почесної грамоти, занесення на Дошку пошани
тощо. Найдієвішим стимулом залишається усна подяка керівника, яка дає
найбільший ефект, майже 90%. Проте ці методи на фоні недостатнього
матеріального стимулювання не забезпечують бажаного мотивуючого впливу на
працівників.
Певні
позитивні зрушення в розвитку агропромислового сектора економіки останніх років
підвищили роль мотивації в менеджменті підприємств. Більшість із них після
реорганізації земельних і виробничих відносин адаптувалась до вимог ринку.
Позитивом також є і демонополізація державної власності на землю, передача її в
колективну власність аграрним підприємствам як суб’єктам господарювання.
Створено правові й організаційні умови для функціонування усіх форм власності й
господарювання. Аграрні товаровиробники тепер можуть вільно визначати структуру
виробництва, реалізовувати продукцію, купувати техніку, обладнання і т.д.
З’явилися можливості для конкуренції. Більшість підприємств переробки
сільськогосподарської продукції, торгівлі та послуг приватизували.
За
останні роки значно змінилось і ставлення до мотивації персоналу з боку
власників та керівників сільськогосподарських підприємств. Якщо раніше, коли
був надлишок робочої сили, сама можливість працевлаштуватися на стабільне
підприємство була потужним мотивуючим фактором, то нині ж на ринку праці
сільськогосподарських працівників висококваліфікований персонал у дефіциті.
Власниками та керівниками сільськогосподарських підприємств різної величини і
принципів управління висловлюють думку про необхідність розробки мотиваційної
програми, яка б дала змогу залучити найбільш кваліфікованих, перспективних та
ефективних працівників.
Необхідність
змінення існуючої системи мотивації зумовлюється ще й потребою значних іноземних
інвестицій у сільське господарство. Іноземні власники звикли використовувати
європейські моделі менеджменту організацій і, відповідно, вимагають створення
нової системи мотивації, яка б відповідала сучасним загальносвітовим
тенденціям, а головне – робила винагороду залежною від результатів праці.
Вищезазначене
дає змогу зробити висновок: нині для агросектору треба розробити таку систему
мотивації, яка б, з одного боку, підвищила продуктивності праці, а з другого –
стимулювала творчі ініціативи в колективі.