Джерела формування та методика розрахунку оборотних коштів

Дослідницьку роботу виконав: студент інституту КПУ Спаський Є. Ю.

Науковий керівник: КПУ Урусова Зінаїда Петрівна, КПУ.

В процесі кругообігу оборотних коштів джерела їх формування, як правило, не розрізняються. Однак це не означає, що система формування обігових коштів не впливає на швидкість обігу та ефективність використання не обігових коштів [1 c.86].

Джерела формування оборотних коштів справляють вплив на їх обертання. Особливості різних джерел формування і принципи різного режиму використання власних і залучених оборотних коштів впливають на ефективність використання оборотних коштів і всього оборотного капіталу. Раціональне формування названих джерел оборотних коштів має значний вплив на процес виробництва, на фінансові результати і фінансовий стан підприємства, сприяє досягненню мети з мінімально необхідними за даних умов оборотними коштами. [3 с.181].

Питання про джерела формування обігових коштів важливе ще з однієї позиції. Кон'юнктура ринку постійно змінюється, тому нужди підприємств в обігових коштах не стабільні. Структура джерел обігових коштів охоплює:

Питання про джерела формування обігових коштів важливе ще з однієї позиції. Кон'юнктура ринку постійно змінюється, тому нужди підприємств в обігових коштах не стабільні. Структура джерел обігових коштів охоплює;

- власні джерела;

- позичені джерела;

- додатково притягнуті джерела [1 c.87].

Як правило, мінімальна необхідність підприємства в обігових коштах, покривається за рахунок власних джерел: прибуток, статутний капітал, резервний капітал, фонду накопичення і цільового фінансового капіталу. Але інколи у підприємства виникає тимчасова додаткова необхідність у обігових коштах. В таких випадках надаються банківські кредити, короткострокові позички, інвестиційні кредити [1 c.89].

Відомо чотири методи обчислення нормативів обігових коштів:

1) аналітичний ;

2) метод прямого розрахунку;

3) коефіцієнтний метод;

4) фінансофий метод;

Метод прямого розрахунку передбачає науково обґрунтований розрахунок запасів по кожному елементу обігових коштів в умовах яких підприємство досягло свого організаційно-технічного рівня враховуючи всі зміни, котрі проходять у розвитку техніки та технології, в організації виробництва, транспортуванні товарно-матеріальних цінностей та в галузі розрахунків.

Аналітичний, або дослідно-статистичний метод нормування відображає практику організації виробництва, що склалася, постачання і збуту. Суть його полягає в тому, що при аналізі наявних товарно-матеріальні цінностей корегуються їх фактичні запаси і виключаються зайві і непотрібні цінності.

При коефіцієнтному методі в звідний норматив попереднього періоду вносяться поправки на плановану зміну об’єму виробництва і на прискорення оборотності засобів. Вживання діфференційних коефіцієнтів за окремими елементами оборотних засобів допустимо, якщо нормативи періодично уточнюються шляхом прямого рахунку [1 c.90].

Визначення потреби в оборотних коштах прямим методом передбачає виконання розрахунків для кожного елемента оборотних коштів. Вони здійснюються на тривалий період, якщо раптово не змінюються асортимент продукції, технологія виробництва, умови постачання та збуту продукції. Обчислений методом прямого розрахунку норматив щорічно коригується підприємством з урахуванням змін виробничої програми і швидкості обертання оборотних коштів. Для корекції використовується економічний метод розрахунку [2 c.129].

Норматив оборотних коштів за статтями, розмір яких прямо залежить від обсягу витрат на виробництво: сировина, основні матеріали, покупні напівфабрикати, допоміжні матеріали, тара, незавершене виробництво та готова продукція (збільшується відповідно до темпів зростання виробничої програми у плановому періоді) [2 c.136].

Норматив оборотних коштів, розмір яких прямо не залежить від зміни витрат на виробництво: запасні частини, малоцінні і швидкозношувані предмети, витрати майбутніх періодів (зменшується на 50 % від зростання виробничої програми).

Отримана загальна сума нормативів зменшується на суму коштів, що вивільняються в результаті планового прискорення обертання оборотних коштів.

Розрахунок сукупного нормативу оборотних активів у цілому по підприємству дорівнює сумі нормативів з усіх елементів обігових засобів і визначає у підсумку загальну потребу господарюючого суб’єкта в оборотних активах.

Мінімальна кількість оборотних активів на підприємстві, що забезпечується нормуванням, сприяє зміцненню платіжно-розрахункової дисципліни, створює економічні передумови безперервного виробництва і реалізації продукції, стійкого фінансового стану [2 c.137].

Література:

1. А. Д. Шеремет, Р. С. Сайфулін – Фінанси підприємства (Навчальний посібник) 1999 р. М.: Вища Освіта. - С. 84-90;

2. Г. М. Азаренкова, Т. М. Журавель, Р. М. Михайленко – Фінанси підприємства (Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни) 2006 р. К.: Знання-прес. - С. 127-136.

3. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2000 с. 181