Бондаренко Наталія Миколаївна

Кандидат економічних наук, доцент

Дніпропетровський національний університет Імені Олеся Гончара

МІСЦЕ ТА РОЛЬ КОНТРОЛІНГУ В ЕКОНОМІЦІ ПІДПРИЄМСТВА

Сучасний стан світового ринку характеризується постійним ускладненням умов в яких доводиться функціонувати підприємству, що веде не просто до зростання ролі управління ним, а до якісних змін у розумінні його принципів, елементів структури і методів реалізації. У цих жорстких умовах перед керівниками особливо гостро постає необхідність своєчасно здійснити прогноз виробничої та комерційної діяльності, визначити суми доходів для покриття мінімальних витрат, виявити причини відхилень фактичних витрат від нормативних (планових), своєчасно скорегувати ці відхилення і оптимізувати співвідношення між витратами, собівартістю та результатами діяльності.

Саме у виконанні таких завдань полягає мистецтво економічного управління, вважають німецькі вчені Р. Манн та Е. Майєр і визначають, що одним із “механізмів, інструментів і одночасно однією із складових цього мистецтва…” є контролінг [1]. Контролінг, на думку авторів, це система управління, причому його слід розглядати, як “управління майбутнім для забезпечення тривалого функціонування підприємства і його структурних одиниць” [1]. Служба контролінгу на підприємствах повинна так управляти процесами поточного аналізу і регулювання планових і фактичних показників, щоб, по можливості, виключити помилки, прорахунки, як в теперішньому, так і в майбутньому, продовжують автори [1]. “…оскільки діяльність підприємств, організацій пов’язана з певним економічним ризиком” додає С. Василик [2].

Необхідно відзначити, що розуміння суті контролінгу в інтерпретації різних вчених суттєво відрізняються. Так, А. Дайле [3] визначає контролінг як цілісну концепцію економічного управління підприємством, спрямовану на з’ясування всіх шансів і ризиків, пов’язаних з отриманням прибутку. Р. Манн і Е. Майєр [1] називають контролінг системою управління прибутком підприємства. Згідно з П. Хорватом [4], контролінг повинен виконувати функцію інтеграції та координації процесу планування. На думку С.Н. Петренко [5], система контролінгу є синтезом елементів обліку, аналізу, контролю, планування, реалізація яких забезпечує вироблення альтернативних підходів під час оперативного і стратегічного управління процесом досягнення кінцевої мети та результатів діяльності підприємства. Н.Г. Данилочкіна [6] розглядає контролінг як функціонально відособлений напрям економічної роботи на підприємстві, пов'язаний з реалізацією фінансово-економічної коментуючої функції у менеджменті для ухвалення оперативних і стратегічних управлінських рішень.

При цьому наголосимо, що такі вчені як Р. Манн, Е. Майєр, С. Петренко, Н. Данілочкіна одностайно називають планування, облік, аналіз, управління, контроль – основними інформаційними складовими контролінгу [1,5,6].

Таким чином, враховуючи складові контролінгу, слід зазначити, що, по-перше, контролінг базується на плануванні, тобто розробці планових показників з якими потім будуть порівнюватись фактичні дані; по-друге, контролінг здійснює інформаційне обслуговування апарату управління, що стає підґрунтям для прийняття рішення; по-третє, служба контролінгу аналізує звітність і, як наслідок, визначає напрями розвитку підприємства; по-четверте, зважаючи на наслідки аналізу, контролінг забезпечує оперативне та стратегічне управління підприємством і направляє його оптимальним шляхом на досягнення поставленої мети, і, нарешті, по-п’яте, контролінг здійснює контроль за виконанням управлінських рішень щодо отримання бажаного результату, виявляє відхилення та формує основу для майбутнього планування.

Контролінг сильний тим, що дозволяє встановити контроль за досягненням як стратегічних, так і тактичних цілей діяльності підприємства. Якщо управління досягненням стратегічних цілей – завдання стратегічного контролінгу, то тактичних – оперативного контролінгу. Головна мета стратегічного контролінгу – створення такої системи управління, яка дозволила б “відстежувати” рух суб’єкта господарювання до визначеної стратегічної мети розвитку.

Контролінг, будучи концепцією системного управління, організовується, як правило, там, де управління знаходиться в кризі або господарська діяльність не відповідає сучасним вимогам ринку. Передумовами розвитку контролінгу в сучасних умовах є [7]: погіршення економічних показників; поява нових цілей в умовах функціонування, що склалися; відсутність узгодження цілей; застарілі методи планування, калькуляції та аналізу, що не задовольняють менеджмент підприємства; відсутність методик обліку і аналізу, невідповідність вимогам як основа для відстежування діяльності та ухвалення управлінських рішень; дублювання або відсутність деяких функцій, наявність конфліктних ситуацій при їх виконанні. До даного переліку Л. Сухарєва та С. Петренко додають “нестабільність як зовнішніх, так і внутрішніх факторів, що впливають на діяльність підприємства” [8].

На жаль, як показує практика, запровадження контролінгу на підприємствах супроводжується численними проблемами, які пов'язані з відсутністю спеціалізованого видання з цієї проблематики, необізнаністю менеджерів з методологією та організацією контролінгу, відсутністю саме фундаментальних праць з впровадження контролінгу в основних галузях економіки. Учені виділяють такі групи чинників, що перешкоджають успішній організації контролінгу на підприємстві [9]:

1. Історичні – зумовлені сформованими впродовж багатьох років поглядами на ведення бізнесу, непрозорістю, не завжди достатніми економічними знаннями менеджерів.

2. Психологічні – пов’язані зі скептичними поглядами керівництва на запровадження фінансового контролінгу, результати якого помітні не одразу, а запровадження досить дороге і тривале.

3. Організаційні – зумовлені відсутністю досвіду формулювання бажаних результатів від впровадження фінансового контролінгу, складністю залучення кваліфікованих працівників до цього процесу.

4. Методичні – виникають унаслідок ігнорування потрібної реструктуризації бізнесу, невдалого виділення на підприємстві центрів відповідальності, вибору неадекватних принципів трансфертного ціноутворення, насадження деструктивних мотиваційних моделей, ігнорування потреби створення пакету корпоративних стандартів контролінгу.

Таким чином, вимоги ефективного функціонування підприємства в сучасних умовах з орієнтацією на довготривалу перспективу, диктують підприємству необхідність створення інформаційної бази та системи управління, які дозволяють оперативно приймати виважені рішення за різними напрямами і сферами діяльності, відстежувати виконання та ефективність таких рішень. Сьогодні підґрунтям для створення такої системи є контролінг.

Література:

1. Манн Р., Майер Э. Контролинг для начинающих / Пер. с нем. и с предисл. В.Б. Івашкевича. – М.: Финансы и статистика, 1995. – 304 с.

2. Василик С. Теорія фінансів: Підручник. – К.: НІРС, 2000. – 416 с.

3. Дайле А. Практика контролинга. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 336 с.

4. Концепция контролинга / Horvath & Partners; Пер. с нем. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2008. – 268 с.

5. Петренко С.Н. Контролинг: [учеб. пособ.]. – К.: Ника-Центр, Эльга, 2004. – 328 с.

6. Контролинг как инструмент управления предприятием / Под ред. Н.Г. Данилочкиной. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. – 279 с.

7. Зоріна О.А. Організація контролінгу в Україні: питання теорії та практики // Фінансовий вісник. – 2009. – № 4. – С. 350-355.

8. Сухарева Л.А., Петренко С.Н. Контролинг – основа управления бизнесом. – К.: Эльга, Ника-Центр, 2002. – 208 с.

9. Сафаров О. Практика контролинга: что препятствует успеху? // Консультант. – 2007. – № 23. – С. 27-31.