К.е.н. Семко Т.В., Таран А. А.

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського

АНАЛІЗ СТАНУ РИНКУ РОБОЧОЇ СИЛИ

Ринкова система являє собою сукупність взаємопов'язаних ринків, які охоплюють різноманітні сфери економічної діяльності суб’єктів господарювання: ринок благ (товарів, послуг, сировини, матеріалів, палива, проектних робіт, наукових досліджень, житла), ринок капіталу (інвестицій, цінних паперів, грошей) і ринок праці, який забезпечує розподіл та перерозподіл суспільної праці по галузях господарства, видах та формах діяльності, в територіальному просторі, за критерієм максимально-ефективного використання трудового потенціалу підприємства, регіону, держави, згідно зі структурою суспільних потреб і форм власності. Ринок праці виконує низку як загальних (регулююча, стимулююча, контрольна, забезпечення конкуренції), так як і специфічних функцій, є сферою працевлаштування, на якому формується попит й пропозиція на робочу силу, узгоджуються інтереси найманих працівників і роботодавців щодо ціни робочої сили та умов функціонування. Він дзеркально відображує більшість політичних і соціально-економічних процесів, що відбуваються в державі, та фокусує в собі найгостріші проблеми: високий рівень безробіття, посилення структурних диспропорцій зайнятості, неконтрольований відтік робочої сили за кордон, зміни в якості робочої сили і мотивації праці, падіння рівня доходів населення тощо, які стають істотним фактором поглиблення кризових явищ і стримують структурні зміни в національній економіці [1].

Світова фінансова криза активізувала вирішення низки соціально-економічних питань щодо ефективного функціонування ринку робочої сили в Україні. Існуюча інфраструктура ринку праці, на думку Т. Панюк, не в змозі виконувати свої функції, значними залишаються обсяги та тривалість безробіття, що обумовлює деградацію трудового потенціалу і зниження конкурентоспроможності національної економіки [2]. Сучасний ринок робочої сили (див.рис.1) характеризується зниження попиту на робочу силу, падінням рівня реальної заробітної плати, зростанням прихованого безробіття та розширенням зайнятості в тіньовому секторі національної економіки. Спостерігається збільшення вимушеної неповної зайнятості (оформлення відпусток з ініціативи адміністрації, перехід на неповний робочий тиждень тощо) та висока трудова міграція. За експертними оцінками, за кордоном працює приблизно 3-3,5 млн. громадян України [3].

Сучасний ринок праці

Рис. 1. Риси сучасного ринку праці

Для оцінки ефективності функціонування ринку праці проаналізуємо основні економічні показники стану робочої сили ( див. табл.1).

Таблиця 1.

Аналіз економічно активного населення України за 2005 – 2010 роки

Показники	Роки
	2005	2006	2007	2008	2009	2010
Зайняте населення, тис. осіб	20700,1	19032,5	19117,3	19306,7	18330,3	18436,2
Темп зростання зайнятості, %	111	92	100	101	95	106
Безробітне населення (за метод. МОП), тис. осіб	1595,2	1513,7	1416,7	1424,1	1956,6	1785,6
Рівень зайнятості, %	65,4	65,9	66,5	67,5	64,6	65,6
Рівень безробіття (за метод. МОП), %	7,2	7,4	7,1	6,8	9,9	8,8
Чисельність населення, тис. осіб	46749,2	46465,7	46192,3	45963,4	45782,6	45962,9

Розраховано за [5]

Рис. 1. Динаміка чисельності населення та робочої сили України

Як видно з табл. 1, чисельність населення зменшилась на 966,6 тис. осіб (2,1%), з них зайняте населення зменшилось на 11,3 %, а кількість безробітних збільшилась на 22,7%. Викликає занепокоєння те, що за досліджуваний період фактичний рівень безробіття (U_f ) в середньому перевищував природній рівень (U_p=5-6%) на 2–4%. У 2010 році збільшився темп зростання зайнятості, зросла кількість працюючих та зменшилась кількість безробітних (див. рис.2), що в цілому може позитивно вплинути на розвиток національної економіки.

Загострення проблеми безробіття супроводжується економічними втратами, насамперед зменшенням валового національного продукту (ВНП), його відставанням від потенційного ВНП, який визначається потенційним обсягом виробництва за умов повної зайнятості. Зв’язок між безробіттям і ВНП встановив у 60-х рр. ХХ ст. А.Оукен. Зміст закону полягає в тому, що щорічний приріст ВНП на 2,5% утримує показник безробіття на постійному рівні. Кожні додаткові 2% приросту ВНП зменшують його рівень на 1%. Кожне додаткове скорочення темпів зростання ВНП на 2% збільшує рівень безробіття понад природну норму на 1% [4]. Визначений, згідно закону Оукена, показник фактичного рівня безробіття наведений в таблиці 2.

Таблиця 2

Рівень безробіття за 2005 та 2010 рр.

Роки	Динаміка ВВП, %	, %	(за методологією МОП), %	Розрахований ,%
2005	2,7	5,5	7,2	5,4
2006	7,3	5,5	7,4	3,2
2007	7,9	5,5	7,1	5,2
2008	2,1	5,5	6,8	8,4
2009	-15,9	5,5	9,6	14
2010	4,2	5,5	8,8	11,4

Розраховано за джерелом [5, 6]

Як видно з таблиці 2, розрахований U_f значно відрізняється від свого статистичного аналога, при обчисленні якого не враховуються приховане безробіття, інерційність економіки та високий рівень її тінізації. Такі статистичні розбіжності не дають можливості адекватно оцінити стан ринку праці і впливають на його ефективне функціонування.

Порівняємо стан ринку праці України та Болгарії, яка посідає важливе місце на балканському напрямку зовнішньополітичних інтересів України. Після приєднання Болгарії у 2007 році до ЄС економіка країни переживає бурхливий ріст, в основному за рахунок розвитку приватного сектору. Болгарія посідає 13 місце в світі за обсягами експорту товарів з України і 34 місце за обсягами імпорту товарів до України. За даними Держкомстату у 2010 році експорт товарів з України до Болгарії, порівняно з 2009 роком, зріс на 4% і становив 314,8 млн. $, а імпорт болгарських товарів в Україну збільшився на 37% і досягнув 141,1 млн. $ [7]. Завдяки структурним реформам, зваженій фіскальній політиці, а також притоку прямих іноземних інвестицій (45 млрд. $) країна зміцнила свій економічний потенціал. Обсяг іноземних інвестицій за останні 10 років склав 5,9 тис.$ на душу населення (в Україні цей показник дорівнює 0,9 тис.$ на душу населення) [ 8]. У 2010 році в економіку України з Болгарії було інвестовано 18,8 млн. $, здійснювали діяльність майже 200 підприємств за участю болгарського капіталу та 67 представництв болгарських компаній. Це дало можливість підтримувати власного товаровиробника, створювати нові робочі місця та покращити ситуацію на ринку праці ( див. табл.3).

Таблиця 3

Загальна характеристика ринків робочої сили України та Болгарії

Роки	Україна			Болгарія
	Чисельність населення, тис. осіб	Зареєстровані безробітні, тис. осіб	Рівень зайнятості, %	Чисельність населення, тис. осіб	Зареєстро-вані безробітні, тис. осіб	Рівень зайня- тості, %
2005	46749,2	1595,2	65,4	7780,2	497,4	62,4
2006	46465,7	1513,7	65,9	7679,3	425,9	62,8
2007	46192,3	1416,7	66,5	7640,2	368,5	63
2008	45963,4	1424,1	67,5	7606,5	274,3	63,2
2009	45782,6	1956,6	64,6	7563,7	236,5	63,4

Розроблено за джерелами [5, 6]

Як бачимо з наведених даних, простежуються тенденції щодо зменшення чисельності населення в обох країнах: в Україні на 2,1%, в Болгарії на 2,9%. Рівень зайнятості в Україні за досліджуваний період зменшився на 1%, в Болгарії зріс на 1%. За 2005-09 рр. чисельність безробітних в Україні зросла на 12,2%, а в Болгарії відбулося поступове скорочення безробітного населення на 47,5% ( див. рис. 2).

Рис. 2 Динаміка чисельності безробітних України та Болгарії за 2005 – 2009 рр.

Проведений аналіз дає підстави стверджувати, що до найважливіших проблем сьогодення належить віднести формування ефективного ринку праці, підтримання збалансованого рівня зайнятості та усунення негативних соціальних наслідків існування прихованого безробіття. Вирішення проблеми, на наш погляд, можливо здійснити через застосування:

по-перше, ринкового механізму, елементами якого є попит на працю та її пропозиція; конкуренція між роботодавцями та між найманими працівниками; система договірних трудових відносин; заробітна плата, як ціна праці; інститути інфраструктури ринку праці;

по-друге, механізму державного регулювання ринку праці, елементами якого є формування правового поля взаємодії його суб’єктів; опосередковане економічне регулювання за допомогою інструментів грошово-кредитної та фіскально-бюджетної політики; формування системи соціальних стандартів і мінімальних соціальних гарантій у сфері зайнятості.

Список використаних джерел:

1. Акіліна О. В. Аналітичний огляд ринку праці в Україні // Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. – №10(89). – С. 152-159.

2. Панюк Т. П. Характеристика ринку праці в сучасних умовах // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – №6(108). – С. 204-208.

3. Головіна С. В. Регулювання українського ринку робочої сили відповідно до циклічності економіки // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – №11. – С. 175-180.

4. Трансформаційна економіка // за ред. В.С.Савчука, Ю. К.Зайцева. – К.: КНЕУ, 2006. – 612с.

5. Сайт Міністерства праці та соціальної політики: [Електронний ресурс]. – Режим доступа: http:// www.mlsp.gov.ua.

6. Державний комітет статистики України: [Електронний ресурс]. – Режим доступа: http:// www.ukrstat.gov.ua.

7. Країни світу: [Електронний ресурс]. – Режим доступа: http:// www.svit.ukrinform.ua

8. Соломко И. Посторонние деньги // Корреспондент. – 2011. - №49 (486). –С.22-24.