Татушко М.С. Павленко М.А.

Науковий керівник: Миськова Н.В.

Буковинський державний фінансово-економічний університет, м Чернівці

Проблеми забезпечення розвитку інноваційних процесів в промисловості Україні та шляхи їх вирішення

В умовах сьогодення одним з пріоритетів розвитку промисловості серед інших стратегічних завдань щодо підвищення конкурентоспроможності та захисту вітчизняної продукції є створення інноваційної системи. В Україні практично не створені умови для ефективного здійснення інноваційних процесів. Перешкоди політичного, правового, фінансового характеру постають на шляху масового впровадження інновацій. Саме тому актуальність проблем розвитку інноваційних процесів у промисловості України є очевидною і постійною, а їх вивчення характеризується все більшим зростанням кількості наукових досліджень.

Метою даної роботи є дослідження основних проблем, розвитку інноваційних процесів в промисловості Україні та розробка на основі проведеного дослідження практичних шляхів їх вирішення.

Cтан інноваційної діяльності в Україні більшістю експертів-науковців визначається як кризовий і такий, що не відповідає сучасному рівню інноваційних процесів у промислово-розвинених країнах та потребам інноваційного розвитку.

Питання Проблем забезпечення розвитку інноваційних процесів досліджували зарубіжні вчені: Г. Александер, Дж. Бейлі, В. Беренс, Г. Бірман, І. Шумпетер, Р. Холт та ін. Вагомий внесок зробили вітчизняні вчені: Ю. Бажал, Н. Берзон, А. Гальчинський, А. Гайдуцький, Б. Губський, .

Причиною негативної тенденції показників інноваційної активності, є не низький науковий та науково-технічний потенціал, а слабкість інфраструктури інноваційної діяльності, відсутність мотивації товаровиробників в реалізації інновацій як способу конкурентної боротьби. Це призвело до низьких показників практичного впровадження інновацій на промислових підприємствах [3, 108].

Серед найбільш вагомих проблем, що стримують розвиток інноваційних процесів в Україні є:

- відсутність науково-методологічної бази формування інноваційної системи;

- відсутність системності у здійснюваних державою заходах щодо реалізації інноваційного потенціалу національної економіки;

- державне управління інноваційною діяльністю здійснюється без чітко сформульованої стратегії науково-технологічного та інноваційного розвитку, інтегралу її реалізації, послідовної на виваженої зовнішньої та внутрішньої економічної політики;

- пріоритети інноваційного розвитку проголошені cуто формально, механізми їх реалізації не відпрацьовані;

- державне управління інноваційною діяльністю забезпечується за галузевим принципом;

- нескоординованість дій суб’єктів інноваційної діяльності;

- недостатність фінансових ресурсів для забезпечення наукових досліджень та впровадження інноваційних розробок:

- в Україні не завершились процеси перерозподілу власності;

- недовершеність нормативно-правової системи регулювання і стимулювання інноваційної діяльності;

- повільне формування в Україні сучасного і масштабного ринку інноваційної продукції.

Продукція високотехнологічних галузей не знаходить збуту в інших галузях через великий технологічний відрив і відсутність мотивації до її використання, що суттєво знижує синергетичний ефект інновацій, відтак, ефективність таких "точок зростання" нівелюється в суспільному масштабі.

З огляду на існування поряд з проблемами, які можна розглядами по-різному, - і як позитив і як негатив, позитивних тенденцій розвитку інноваційних процесів, спробуємо віднайти шляхи для розв’язання та вирішення даних проблем.

Шляхами розв’язання та вирішення проблем може стати:

- вдосконалення нормативно-правової бази для забезпечення розвитку інноваційної системи України;

- необхідність системного і послідовного впровадження функціональних принципів державного управління інноваційною діяльністю;

- органічне включення всіх окремих елементів інноваційного розвитку в єдину активно і цілеспрямовано функціонуючу національну інноваційну систему, що можливо лише за умови дії потужних системоутворюючих факторів.

Такими факторами могли б стати загальнодержавні пріоритети інноваційної політики за умови їх усвідомлення на всіх рівнях як основного засобу реалізації загальнонаціональної ідеї, досягнення єдиної і спільної для всіх мети:

- створення високоефективної системи телекомунікацій, запровадження новітніх методів передачі та обробки інформації в усіх сферах людської діяльності, забезпечення якнайшвидшої інтеграції України в світовий інформаційний простір;

- формування загальнодержавної системи автоматизованого пошуку, збору, накопичення, аналітичної обробки, систематизації, консолідації, зберігання, розповсюдження і надання інформації в сфері науково-технологічного та інноваційного розвитку, єдиної системи обліку електронних інформаційних ресурсів держави;

- забезпечення через систему інформаційних ресурсів НІС широкомасштабного використання існуючого науково-технічного доробку (зокрема, баз даних НДПКР) щодо його інноваційного впровадження та підвищення рівня науково-технічного потенціалу у сфері інноваційної діяльності;

- перегляд підходів до програмно-цільового планування та фінансування інноваційного процесу, важливою особливістю якого на даний час є проблемна орієнтованість більшості програм на комерціалізацію технологій, у т.ч. й «критичних» та/або «високих»;

- прискорене використання або впровадження (іноді і на безприбуткових засадах) нововведень;

- визначення національних пріоритетів науково-технічного спрямування (напрямків робіт), «критичних» та/або «високих» технологій та їх забезпечення і супровід відповідною інвестиційною, податковою та амортизаційною політиками;

- створення механізмів державного стимулювання інноваційної активності підприємств, а також здійснення інноваційного тиску на суб’єкти господарювання через введення санкцій на випуск застарілої продукції та використання неефективних ресурсо- й енергоємних та екологічно небезпечних технологій;

- орієнтованість політики органів влади різних рівнів на активну взаємодію і співробітництво, як між собою, так і з підприємницькими та науковими і бізнес-освітніми секторами економіки територій;

- цілеспрямована підготовка кадрів високої кваліфікації для високотехнологічних галузей, а також менеджерів інноваційної діяльності;

- упорядкування роботи технопарків, створення сучасних наукових лабораторій при корпораціях, новітньої інфраструктури і інформаційних банків технологій, спеціальних інноваційних фондів з залученням інституціональних інвесторів, комерційних банків;

- модернізація вільних економічних зон;

- створення мережі малих інноваційних впроваджувальних підприємств;

- підвищення інноваційної культури суспільства;

- створення системи організаційно-економічного та інформаційного забезпечення розвитку інноваційних процесів.

З огляду на те, що головними завданнями стратегії інноваційного розвитку України є забезпечення збалансованої взаємодії наукового, технічного, виробничого та підприємницького потенціалів, розробка та впровадження механізму активізації інноваційної діяльності суб’єктів підприємництва, поширення інновацій в усіх сферах національної економіки, національна стратегія, орієнтована на формування інноваційної моделі розвитку, повинна поєднувати: безпосередні заходи національного та регіонального рівнів, здійснювані за прямого бюджетного фінансування, які сприятимуть поліпшенню якісних характеристик вітчизняного науково-технологічного потенціалу, інтенсифікації опановування науковими знаннями та новими технологіями, всебічному розвиткові людського капіталу;

Розв’язання визначених проблем вимагає виваженої комплексної державної стратегії, головним принципом якої є максимально повна реалізація потенціалу інноваційного розвитку для докорінної модернізації національної економіки, підвищення її соціально-економічної ефективності та національної конкурентоспроможності. Модернізація української економіки на засадах інноваційного розвитку має забезпечуватися комплексним застосуванням усіх доступних важелів економічної політики. Слід наголосити, що впровадження ефективної інноваційної політики пов’язане, перш за все, зі створенням в країні макроекономічного середовища, сприятливого для розвитку і поширення інновацій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1.   Казмірчук С., Аналіз стану розвитку інноваційних процесів у промисловості України / Економічний аналіз// – 2008. - №3 – 464с.

2. Канафоцька Г. Стан і перспективи розвитку інноваційних процесів в Україні/

Журнал інноваційної палати України//.-05.09.2009

3.   Продіус О. Інноваційний розвиток промисловості: реалії та перспективи / Вісник Хмельницького національного університету// – 2010. - №1. – С. 106 – 110.