Економічні науки/7. Облік і аудит

Копер Р. Б.

Львівський національний університет імені Івана Франка

Перспективи розвитку аудиторської діяльності в Україні

Перехід економіки України на ринкові шляхи призвів до радикальних змін у плануванні, обліку та контролі виробничо-господарської діяльності, трансформації системи управління підприємствами. Зовсім іншими стали цілі підприємництва, засоби їх досягнення та економічна основа суспільства.

Методи економічного управління та контролю, які використовувались в період адміністративно-командної системи управління нашим суспільством, не можуть вже дати добрих результатів. Першочергово відтепер враховуються інтереси власників підприємств, їх акціонерів, пайовиків, трудового колективу тощо.

Перед підприємствами України в умовах ринкової конкуренції постає завдання структурної перебудови системи корпоративного управління з метою забезпечення конкурентноздатності, ефективного функціонування та розвитку організації. Практика підтверджує, що найкращим на сьогодні інструментом ринкових перебудов діяльності підприємств є впровадження системи внутрішнього аудиту та широке використання послуг аудиторських фірм [1, с. 29].

Серед багатьох учених, які досліджували дану проблему, доцільно виокремити таких як: Акєнтьєва О.Б., Білуха М.Т., Давидов Г.М., Дорош Н.І., Дудка К.П., Кулаковська Л.П., Піча Ю.В., Петрик О.А., Редько О. та ін.

Проблеми розвитку аудиту є досить різноманітними, але всі вони пов’язані з розвитком аудиторської діяльності в Україні, і потребують нагального вирішення.

Метою даного дослідження є визначення сучасного стану аудиту в країні, з’ясування основних проблем розвитку аудиторської діяльності та пошук напрямів її вдосконалення.

Основними проблемами сучасного професійного аудиту є розробка та впровадження економічного механізму регулювання аудиту, що включає в себе великі штрафні санкції за неякісні аудиторські перевірки, страхування аудиторської відповідальності, розвиток цивілізованої конкуренції на ринку аудиторських послуг тощо. На сьогоднішній день відсутні достатній законодавчий фундамент і досвід судового розгляду позовів щодо аудиторів (аудиторських фірм), немає методики оцінки розмірів збитку користувачів від неякісного аудиту, суди не завжди вирішують справи і впроваджують їх у життя, страхові фірми не здатні і не підготовлені до масового страхування аудиторської відповідальності.

Аудиторська діяльність включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок і надання інших аудиторських послуг.

За аналізом останніх досліджень на початковому етапі розвитку вітчизняного аудиту – у 1993-94 роках, значення такому виду діяльності ніхто з потенційних замовників не надавав. Аудит був нав’язаний державними органами під тиском Світового банку і Міжнародного валютного фонду. Такі обставини певною мірою уповільнювали розвиток вітчизняного аудиту. В 1999-2001 роках ситуація змінилась. Складність, заплутаність обліку, особливо податкового, зміна фінансового обліку, істотна суперечливість законодавства, реальність значних фінансових санкцій підштовхують менеджерів, які прагнуть застрахуватись від відповідальності і можливих фінансових втрат, до рішення скористатися послугами аудиторської фірми [2, с. 31].

Таким чином, в суспільстві виникла об’єктивна необхідність в незалежному професійному контролі за діяльністю підприємств та її результатами.

Однак, не дивлячись на це, реальної потреби в послугах аудитора, як захисника інтересів існуючого чи потенційного інвестора, сьогодні, нажаль не існує. Не дивлячись на законодавчу вимогу щодо обов’язкового підтвердження незалежним аудитором показників річної фінансової звітності, інвестори та інші користувачі звітності і не відносяться з належною довірою до висновку аудитора про достовірність показників фінансової звітності [3, с. 56 ].

До проблемних питань аудиту слід віднести[5]:

– недостатню кількість методичних розробок з аудиторського контролю;

– брак достатнього досвіду аудиторської діяльності;

– недостатню кількість кваліфікованих аудиторських кадрів, а звідси – і неосвоєний ринок аудиторських послуг;

– відсутність типових форм документів з аудиту;

– відсутність методичних рекомендацій з питань комп'ютеризації аудиту тощо.

Разом із тим впровадження аудиту в сферу підприємницької діяльності має в цілому для держави істотні переваги порівняно з іншими формами фінансово-господарського контролю, зокрема[5]:

– значна економія державних коштів, які витрачаються на утримання контрольно-ревізійного апарату;

– надходження додаткових коштів до бюджету за рахунок сплати аудиторськими фірмами (аудиторами-підприємцями) податків;

– незалежність, конкурентна боротьба, професіоналізм аудиторів, що сприяє підвищенню якості перевірок;

– можливість вибору аудитора замовником тощо.

Для вирішення такого роду проблем аудиторські фірми намагаються враховувати рівень професійної компетентності своїх співробітників у вигляді кваліфікаційних вимог, що висуваються до посад, передбачених структурою їх управління.

Поряд з цим обов’язковими умовами якісного проведення аудиту, планування і документування цього процесу Аудиторською палатою України затверджено вимоги обов’язковості таких елементів організації процесу аудиту[5].

Ще одним з основних напрямів підвищення якості аудиту є розробка внутрішньо-фірмових методик аудиту, робочої документації тощо, оформлення у вигляді внутрішньо-фірмових стандартів.

Поряд з названими вище існує серйозна проблема формування ціни на аудиторські послуги, а саме в частині методики її визначення. Єдиної системи розрахунку вартості послуг аудиторської фірми в Україні не існує, тому аудитори часто використовують, власну систему формування ціни. Основною проблемою при проведенні оцінки послуг аудитора є можливість завищення або заниження їх вартості, а це певною мірою насторожує замовника, особливо, при його першому зверненні до аудиторської фірми.

Також одним із проблемних питань на сьогодні є спроби з боку законодавців скасувати або значно звузити аудиторську діяльність, обов’язковість аудиту, усунути від аудиту приватних підприємців та малі приватні фірми тощо.

Ще однією проблемою є спроби гармонізувати український аудит щодо його міжнародної теорії та практики, передусім, спираючись на досвід США. Одним з постійних ініціаторів “міжнародності” вітчизняного аудиту був і залишається Національний банк України [4, с. 61].

Незважаючи на те, що для розвитку аудиту в Україні вже зроблено дуже багато, ще залишаються питання, від правильного, успішного вирішення яких залежить перспективи його подальшого розвитку. Отже, першочергового роз’яснення потребує удосконалення законодавчого регулювання аудиту в Україні; подальша розробка і впровадження національних нормативів аудиту; поліпшення методики та організації аудиторських перевірок, їх якості та розробка оптимальної методики визначення вартості аудиту, аудиторських послуг, питання аудиторської етики, підготовки і підвищення кваліфікації аудиторів та інші. Вирішення зазначених проблем спрямоване укріпленню позицій та авторитету аудиту, удосконалення аудиторської діяльності в Україні [2, с. 36].

Отже, можна зробити висновок, що аудиторська діяльність в Україні є далеко недосконалою і потребує суттєвих змін. Зокрема, значних коректив потребує законодавча база, також необхідно запозичати зарубіжну практику у сфері аудиту, розробляти нові та покращувати старі методики аудиторських перевірок, залучати кваліфікованих у цій сфері працівників.

Література:

1. Кулаковська Л. П., Піча Ю. В. Організація і методика аудиту: Навч. посіб. – К.: Каравела, 2004.

2. Редько О. Генезис аудиту в Україні - між вчора та сьогодні. // Бухгалтерський облік і аудит. – 2002.

3. Акєнтьєва О.Б. Підвищення економічної ефективності системи внутрішнього контролю підприємства: Автореферат дис. к.е.н.: 08.06.01/ Інститут економіки промисловості НАН України. – Донецьк., 2006.

4. Давидов І.Л. Аудит: Навчальний посібник для студентів вузів. – К.: Знання, 2001.

5. Становлення та розвиток аудиту в Україні: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://auditkieva.com.ua/k251l1-Razvitie_audita_v_ukraine.html