Економічні науки/14. Державне регулювання економіки

Лябук Марія Віталівна

Науковий керівник: Колесніченко І.М.

Харківський національний економічний університет, Україна

Шляхи зниження трансакційних витрат

Останнім часом проблема зниження трансакційних витрат (TrC) знаходиться в центрі уваги як зарубіжних, так і вітчизняних економістів. І це не випадково: в трансформаційних економіках вони мають тенденцію до стійкого зростання і здатні звести нанівець будь-які економічні вигоди. Навколо цієї проблеми ведуться запеклі дискусії, їй присвячуються численні наукові публікації. Так, вивченню факторів, які забезпечують скорочення TrC на різних ринках присвячені праці Дж. Стіглера та Х. Демсеця. Аналіз трансакційного державного регулювання висвітлений А. Есташе та Д. Мартімортом, а спро-бами регулювання TrC займалися П. Страсман, Г.В. Дугінець, О.В. Шепеленко, О.П. Власенко та ін. Окреме місце в дослідженні, на думку автора статті, належить управлінню TrC, а особливої уваги потребує питання концептуального обґрунтування й розробки організаційно-економічного механізму зменшення TrC в економіці. Тому метою даної статті є обґрунтування теоретико-методичних засад управління TrC, у тому числі визначення шляхів їх зниження. Об’єктом дослідження виступають TrC, предметом – сукупність існуючих шляхів їх скорочення.

Аналіз літератури з теми дослідження показав, що, по-перше, ні бухгалтерський, ні управлінський облік зазвичай не містять такого поняття, як TrC. Вони сховані між іншими накладними витратами підприємства та витратами періоду. Але, незважаючи на невидимість, TrC впливають на рівень витрат та фінансові результати підприємства, на собівартість одиниці продукції, і зрештою, на цінову конкурентоспроможність підприємства. У рамках внутрішнього управління підприємством аналіз TrC, спричинених в обліковій системі, дозволяє постійно орієнтувати організаційну структуру й виробничий процес підприємства на мінімізацію їхнього впливу для збільшення вигод від актів економічної і правової взаємодії.

По-друге, як відомо TrC спостерігаються як на мікро-, так і макроекономічному рівнях економіки. Одна з перших спроб визначити розмір зростаючого трансакційного сектору в Україні була здійснена у 1997 р.
І. С. Коропецьким. Тоді він виділив три трансакційні галузі (торгівля, комунікації, фінанси) в українській економіці [3]. Тенденція до зростання трансакційного сектору України збереглася, що можна пояснити існуванням неефективних інститутів та адміністративних бар'єрів, які обмежують кількість угод та призводять до збільшення граничних витрат підприємств. Хоча загальновизнано, що ефективність ринкової економіки значною мірою залежить від досконалості інституціональної структури суспільства, а функція більшості інститутів полягає у зменшенні TrC. Мінімізація останніх зумовлює підвищення конкурентоспроможності ринкової структури і, отже, у більшості випадків спричиняє зростання ефективності функціонування ринкового механізму.

По-третє, світова теорія напрацювала значний інструментарій заходів щодо скорочення загального рівня TrC економічних систем. Так Д. Норт вказує три основні шляхи їх успішного скорочення: створення інститутів, що здійснюють деперсоніфікований обмін; забезпечення державою функціо-нування механізмів захисту прав власності; реалізація вигод від сучасної революції у науці та технологіях [1].

По-четверте, до загальних чинників зменшення TrC належать:

1. Політика держави. Держава використовує всі повноваження для збирання, обробки та надання найціннішої економічної інформації, забезпечує при цьому доступ до неї інших суб’єктів економіки, що суттєво зменшує рівень економічної невизначеності і, як наслідок, рівень ТrС.

2. Розвиток інформаційних технологій. Використання інформаційних технологій передбачає раціональніші ТrС.

3. Процесна модель керування. Автоматизація значно скорочує час на управлінські рішення і зменшує граничні витрати на трансакцію.

4. Вертикальна інтеграція. Вертикальна інтеграція позбавляє протиріч між ефективними інвестиціями і ефективною поступовою адаптацією: ризики можуть бути зменшені, а механізми внутрішнього управління полегшують перехід від одного етапу до іншого. За високої специфічності активів вертикальна інтеграція ефективніша, ніж ринковий контракт.

5. Інтернет (ІТ). Розвиток принципово нових методів електронних комунікацій істотно скорочує ТrС, і як наслідок, трансформує існуючі політичні й економічні інститути [1].

Фактор ІТ блискуче підтверджений дослідженнями П. Страссмана, який довів, що інвестиції в ІТ статистично корелюють з рівнем TrC бізнесу. На його думку, ERP-система, як «центральний мозок» підприємства, дозволяє звести до мінімуму TrC взаємодії всіх, хто бере участь в ланцюжку створення продукту. Проте, вводячи в експлуатацію ERP-систему, що забезпечує наскрізний облік, контроль і планування, необхідно провести безліч інших змін, не завжди безпосередньо пов'язаних з ІТ. Наприклад, необхідно запровадити нові стандарти роботи більшості підрозділів; впровадити нову модель прийняття рішень; провести масове навчання, яке формує не тільки нові навички, а й нові загальні уявлення та знання співробітників про саму компанію. Але навіть після всіх цих змін компанія не отримає ніякого результату, якщо не будуть проведені стандартизація і нормування операційної діяльності (виробництва) і залишаться старими схеми роботи з постачальниками і клієнтами [4]. Тому ми вважаємо, що сучасні методики зниження TrC повинні включати аналіз комплексних рішень, у тому числі і ІТ.

По-п’яте, в ході дослідження виявлено, що більшість моделей регулю-вання TrC, які знаходять відображення в економічній теорії, є ефективними на мікроекономічному рівні, а питання державного регулювання TrC ще тільки починають розглядатися. Для регулювання TrC на макрорівні Г. В. Дугінець пропонує застосовувати систему опосередкованих показників, які є індикато-рами Індексу економічної свободи країни та певним чином пов’язані з TrC країни [2]. Експерти The Heritage Foundation визначають економічну свободу як відсутність урядового втручання або перешкод виробництву, розподілу та споживанню товарів та послуг, за виключенням необхідної громадянам підтримки свободи та захисту. На жаль, за рейтингом економічних свобод Україна належить до категорії депресивних країн. Тому для української економіки притаманна негативна кореляція між показниками індексу економічної свободи та ростом трансакційного сектору України. Хоча складові показника індексу економічної свободи є швидше непрямими індикаторами ефективності економічної системи країни, вони дозволяють не тільки сформувати інформаційний базис державного механізму управління TrC, але також надають можливість порівняння з аналогічними показниками країн світу.

По-шосте, механізм зниження TrC повинен відповідати таким критеріям: бути демократичним, спрямованим на досягнення бажаних результатів, мати достатню силу впливу, використовувати інструменти соціально-психологічної мотивації та стимулювати прогресивний розвиток. Всі складові елементи меха-нізму у сукупності повинні сприяти формуванню ринкової системи, що забез-печує зростання ефективності виробництва, збалансованості попиту та пропо-зиції, підвищення якості товарів і послуг. Тому на сучасному етапі найбільш доцільним є застосування державного механізму зниження TrC на основі індикаторів Індексу економічної свободи.

Література

1. Архієреєв С. І. Інституційні фактори скорочення трансакційних витрат кредитування // Стратегічні пріоритети. – 2008. – № 3. – С. 84–92

2. Дугінець Г. В. Державне регулювання трансакційних витрат економічної інтеграції в Україні // Научные труды Донецкого технического университета. Серия: экономическая. – 2006. – Вип. 103-3. –С.83-86.

3. Чмир О. Сектор трансакційних послуг в системі національної економіки // http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vcndtu/2010_43/1.htm

4. В поисках эффективности ИТ // http://www.logolex.com.ua/articles/22/595/