Логінов І. В.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Пам’ять про св. свт. Димитрія Ростовського

(Данило Туптало) на його малій батьківщині

Серед діячів української культури одне з визначних місць посідає просвітник і церковний діяч, письменник і талановитий адміністратор Данило Савич Туптало, 360 років з дня народження якого виповнилось 2011 р. [5]. 1668  р. юнак постригся в ченці. Чернець Димитрій вступив до братства Кирилівського монастиря. У 18 років був висвячений в ієродиякони, а у 24 — в ієромонахи. Став відомим, особливо як проповідник, посідав посади ігумена монастирів Батурина, Глухова, Чернігова, Новгород-Сіверського, Києва [6]. Але духовна кар’єра не була для нього засобом особистого збагачення. Високе становище серед церковних ієрархів просвітитель використовував для служіння народові. Перу Данила Д. Туптала належать шість драм і чимало віршів, які він почав писати, навчаючись у Києво-Могилянській колегії. Про багатогранність його таланту свідчать і канти на переважно історику-патріотичну тематику [5].

З 1684 р. предметом головної турботи в житті святителя Димитрія стала підготовка до видання «Книги житій святих» («Четьї-Мінеї») [6]. З-під його пера вийшли церковні книги, найвідоміші з яких — «Діаруш», «Руно Орошенное», численні духовні п’єси. Великою працею став «Літопис келійний». Він — засновник вітчизняного театру [3]. 1702 р. за велінням царя Д. Туптало став митрополитом у Ростові [5].

Мета роботи: охарактеризувати відновлення пам’яті про Димитрія Ростовського в його рідному Макарові, донести до читача відображення в сьогоденні Макарівщини великої постаті людини світового значення і вселенського кругозору, чиє ім’я майже забули за роки радянської влади; це спроба впорядкувати і, врешті-решт, зрозуміти, що було зроблено на шляху повернення святого імені в Макарівський край, чи навпаки повернення нас самих до духовності і Святителя Дмитрія [2].

В Україні ім’я нашого видатного земляка, творча спадщина якого могла б скласти 30 томів по 600–700 сторінок кожний, сьогодні мало кому відоме. Так склалося, що впродовж 3 століть Туптала штучно перетворили на повністю російського діяча, першого російського святителя синодального періоду. Його твори зазнали нещадної російської цензури [6].

Ім’я Димитрія Ростовського шанує весь православний світ. А за радянських часів у нас воно було заборонене. І тому небайдужі макарівчани, вирішили повернути пам’ять про найвизначнішу постать Макарова. Розмови про це точилися на Макарівщині ще з кінця 1970-х рр. У 1980-ті краєзнавчий клуб «Пошук» районного центру творчості дітей та юнацтва (у складі якого автор перебував у 2003–2005 рр.) під керівництвом Діни Нетреби дослідив архіви й провів наукову конференцію, завдяки чому ім’я Святителя стало відоме серед широких верств населення краю. Вже 2001 р. макарівське поліграфічне підприємство «Гарнітура» перевидало фундаментальну працю митрополита Іларіона (Івана Огієнка) «Святий Димитрій Туптало». За ці роки серед громади району утвердилася думка, що Святитель Димитрій — найвидатніша людина, що народилася й виросла на Макарівській землі. Його ім’я не сходило зі сторінок газет, фігурувало в історико-краєзнавчих розвідках, дорослі поети й школярі присвятили йому десятки віршів.

2003 р. з ініціативи заслуженого художника України Анатолія Марчука Макарівський районний осередок ВМГО «Молода Просвіта» звернувся з листом до депутатів Макарівської районної та селищної рад, Макарівської райдержадміністрації з пропозицією встановити пам’ятник Святителеві Димитрію Ростовському в селищі. Автор проекту А. Марчук за 4 роки на громадських засадах провів безліч нарад, консультацій із представниками влади і бізнесу, залучив до реалізації проекту члена НСХУ Володимира Шолудька.

Відбувалися протести Московського Патріархату проти встановлення монумента після того, як проект отримав благословення Патріарха Філарета і Київський патріархат почав будувати церкву в ім’я Димитрія Ростовського, гарячими були дебати про місце встановлення пам’ятника. Проти виступала і прокомуністична рада ветеранів. Щоб не допустити монумента Святителю, вона навіть рекомендувала районній раді встановити пам’ятник Т. Шевченку! Важливу роль відіграла районна газета «Макарівські вісті». Протягом усього цього часу належне вшанування славетного земляка було у виданні темою № 1.

11 грудня 2006 р. представники районної влади урочисто заклали перший камінь під монумент Святителю Димитрію. Тоді ж відбувся і перший фестиваль духовної музики імені Димитрія Ростовського, який втілив у життя видатний український композитор-макарівець В. Степурко. А через кілька днів у Центрі творчості дітей та юнацтва імені Д. Туптала з ініціативи тогочасного заступника голови районної адміністрації з гуманітарних питань, а за сумісництвом — голови РО Конґресу українських націоналістів Раїси Резніченко відкрито кімнату-музей Димитрія Ростовського.

Новопризначений голова райдержадміністрації бізнесмен Юрій Забела після того, як очолив РО політичної партії «Народний Союз “Наша Україна”», знайшов меценатів, які профінансували виготовлення скульптури, а також разюче змінили весь зовнішній вигляд районного центру [1].

Отже, 4 жовтня, в день обретіння мощів Святителя, було освячено церкву в ім’я Димитрія Ростовського, а 11 грудня, в день його народження й пам’яті, в Макарові йому встановлено бронзовий пам’ятник. Так через роки забуття видатний українець повернувся на рідну землю, яку безмежно любив [7].

Усі гості та мешканці селища поклали квіти до пам’ятника митрополиту Димитрію Ростовському. Святі отці нагородили орденами та патріаршими грамотами всіх, хто долучився до великої справи. Почесті, що супроводжували урочисте відкриття монумента, — скромна подяка земляків за подвижницьке життя, неоціненні праці митця, до яких нам іще довго торувати дорогу [3].

Значна частина макарівчан, переважно молодь, не розуміють мотиву встановлення пам’ятника та значення життєвого шляху Данила Туптала. Але творчість людини, яка вірної переконанням, мала правдиву щирість, правду, що ні перед чим не спиняється, глибокі людяність і бажання добра ближньому, не може бути забута. Ці аргументи стали поштовхом до дій макарівської селищної ради та людей, які не байдужі та високо цінують творчість Димитрія, проведення низки літературних та музичних вечорів в ім’я Данила Туптала, ініціативою до написання віршів та газетних статей і встановлення пам’ятника. Таким чином, найсвітліша особистість у церковному світі XVIII ст. та останній письменник, що мав величезне значення для всієї православної Східної та Південної Європи, відновлюється в пам’яті земляків та в світі.

1. Букет Є. Духовне сяйво Димитрія Ростовського / Є. Букет // Слово просвіти. — 31 грудня 2007.

2. Годенков І. «Святі батьківщини не залишають…» (Повернення Святителя Димитрія Ростовського на батьківщину) до 85-річчя Макарівського району / Годенков І. — Макарів : Б/в, 2008. — 188 с.

3. Денисюк К. Під святим покровом / К. Денисюк // Макарівські вісті.

4. Дмитрій Ростовський — Данило макарівський // Макарівські вісті.

5. Духовний і життєвий подвиг Туптала Данила Савича (святителя Димитрія Ростовського) (11.12.1651–28.10.1709) : метод.-біобібліогр. Матеріали / уклад.: М. С. Фенько, Л. М. Зніщенко. — К. : [КОБдД], 2012. — 17 с. — (Ювіляри Київщини).

6. Нариси з історії Макарівського району: до 15-ї річниці Незалежності України / Н. В. Ащенко, Є. В. Букет, Д. С. Нетреба та ін.; Упоряд. Є. Букет. — К. : Логос, 2006. —416 с.

7. Сулик Ю. Святі батьківщини не полишають / Ю. Сулик // Сільські вісті. — 2007 р. — 21 грудня.