Дитячий портрет XVIII-XIX століть: зображене і реальне

Философия / 1. Философия литературы и искусства.

Цимбал В. Ю.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Дитячий портрет XVIII–XIX ст.: зображене і реальне

Портретне мистецтво виникло ще за давніх єгиптян, але лише в V ст. до н. е. давні греки створили щось, подібне до сучасного, — портретні герми і статуї. Реалістичний напрям остаточно затвердився в портретній скульптурі за Олександра Македонського, завдяки братам Лізіппу і Лізістрату. Римляни запровадили новий вид пластичного портрету — бюст. В середні віки жанр скульптурного і живописного портрету перебував у занепаді й лише з настанням епохи Відродження виокремився серед інших художніх напрямів [8].

Варто зазначити, що науковці часто називають портрет «барометром» стану образотворчого мистецтва [6, c. 5], що яскраво віддзеркалює епоху, в якій жив зображуваний. Таких висновків можна дійти, якщо проаналізувати доробок таких дослідників, як Л. Зінгер [5] Н. Платонова [6], М. Андронікова, Г. Єлишевська, В. Хогарт та інших.

Аналіз дитячих портретів, створених видатними художниками XVIII–XIX ст., дає змогу уявити та описати культуру зображуваної епохи, зрозуміти, наскільки реалістичними були картини того часу. Головна мета портретиста — «передати характер людини, а через характер показати й суспільство, і епоху, в якій живе його герой» [6, с. 128].

Метою цієї статті є відстеження впливу часу і стилістичних ознак, у яких портрет написаний; визначення ролей зображуваних дітей, щоб у результаті змалювати епоху за образом моделі. Вибір портретів для дослідження зумовлено часом написання, соціальним статусом зображуваних, сучасним місцем картини серед інших мистецьких творів свого часу.

Першим для аналізу обрано сюжетний портрет, створений у 1765–1766 рр., — «Живописець» Івана Івановича Фірсова. Авторство картини довго приписували Антону Павловичу Лосенку, що підтверджувалося підписом унизу зображення, на кришці ящика з фарбами, де зазначалося: «A. Losenko 1756».

У композиції картини немає нічого від класичних прийомів. Художник показав куточок тісної кімнати, в невеликому просторі вільно розташував фігури людей. «Випадковість композиції» викликає у глядача враження «життєвості» сцени. Так, на стінах висять картини, на столику стоїть гіпсова скульптура, а поряд з нею — лялька-манекен з папьє-маше, використовувана як модель для передання різних положень тіла людини. Позує художнику дівчинка, а поряд з нею — вагітна жінка. В центрі композиції — сам художник-підліток. Судячи за костюмами, зображено французьку родину середини 1760-х рр. Відчувається істотний вплив реалістичного живопису: Фірсов пише вільно і м’яко, чудово передає різні якості речей несхожим мазками. Уважно відзначає перехід світлотіні на обличчях і на предметах, освітлених сіруватим денним світлом. Рожеві, бруснично-червоні, білі й блідувато-жовті кольори, що переважають у верхній частині полотна, м’яко поєднуються з зеленуватим відтінком камзола хлопчика ліворуч.

За рівнем художньої майстерності картина Фірсова належить до найдосконаліших творів російського живопису XVIII ст. Малюнок художника відрізняється свободою й точністю; простір, у якому розгортається сцена, побудовано абсолютно природно, а в композиції не відчувається ніякої «фальші». Очевидно, Іван Фірсов настільки випередив свій час, що залишився незрозумілим сучасниками. Нині картина «Юний живописець» зберігається в Москві у Третьяковській галереї [10].

Наступним для дослідження обрано портрет-картину «Вершниця» Карла Павловича Брюллова (1832 р.). Персонажі об’єднані в простій сюжетній дії, навколо них мальовничий пейзаж та багато чотирилапих друзів. «Цей твір задумано як апофеоз красі й життєрадісній юності», — зазначила М. Ракова.

Жанрова сцена така: дівчина під’їжджає на коні до ошатного маєтку, викликавши захват у маленької «принцеси» з живим, рухливим обличчям. Навколо вершниці стрибає рудий собака [3].

Маленька героїня привертає увагу жвавістю: вона зображена в дії, у хвилюванні. Крім того, постать руденької дівчинки акцентована в кольоровій і світлотіньовій композиції портрету. На фоні коричневих і зелених кольорів виокремлюється чорне волосся, зелені чоботи, рожева сукня дівчинки, увагу також привертає собака, який дивиться в бік дівчинки. Варто зазначити, що автор однаково виділяє на картині й дівчинку, й вершницю.

Картину Валентина Олександровича Сєрова «Дівчинка з персиками» написано 1887 р. На картині змальована Віра Мамонтова — героїня з великими темними очима, в яких зачаївся вогник жвавості.

Кімната залита світлом, що надзвичайно бадьорить, наповнює простір величезної кімнати. Сонце грає різнокольоровими відблисками і на стіні, і на повішеній у простінку тарелі, й на спинці стільців, і на столику біля вікна. Срібний ніж, що лежить на столі, яскраво виблискує на тлі білосніжної скатертини. Не затримуючись на довколишніх предметах, світло ковзає по обличчю дівчинки, спричинюючи на її рожевій блузі гру бузкових і блакитних відблисків. Смугляве обличчя дівчинки відтіняється загальним голубуватим тоном картини. Дивлячись на дівчинку, вся поза якої виражає стримуване нетерпіння, здається, що вона лише на хвилину всілася за столом.

Обстановка змальованої кімнати така затишна, що породжує відчуття захищеності від «сумного» світу. Тому не дивно, що картина «Дівчинка з персиками» вразила тогочасну Москву і стала однією з перлин російського портретного живопису. Варто сказати, що В. Сєров використовував імпресіоністичні прийоми [4].

Отже, дитячий портрет є вичерпним джерелом інформації про побут та сімейний устрій певної епохи. У XVIII–XIX ст. основними об’єктами зображення були діти з багатих сімей. Це можна пояснити перш за все тим, що простому селянину було не по кишені заплатити художнику.

Дитячий портрет XVIII ст. писався в дусі реалізму, мода того часу —наслідування французьких зразків. Як зазначає Л. С. Зінгер, «ми бачимо на рівні з високою майстерністю бездоганну точність соціальної характеристики, тонкощі психологічного аналізу, глибоке розкриття інтелектуального світу й багатства почуттів зображених людей» [5, c. 148].

XIX ст. — портрети створюються в імпресіоністичній манері, але захід ще дуже впливає на тренди в живописі (й не тільки!). Техніка виконання портрету залежить від моди й часу, коли портрет було написано, а також від авторської манери. Дослідження дитячого портрету допомогло скласти уявлення про соціальний статус, характер відносин між людьми (в груповому та парному портретах), про характер моделі, а також загальне враження про моду певного історичного періоду. Адже портретист у творчості віддзеркалює типові риси характеру сучасників. Так, ідеалом XVIII–XIX ст. були творчі межі людини, її життєва енергія та емоційність, а також уміння показувати свої почуття, гармонічна фізична краса.

1. Безклубенко С. Мистецтво: терміни та поняття: Енциклопедичне видання у 2 т.: Т.2 (М – Я) / Безклубенко С. — К. : Казка, 2010. — С. 107.

2. Брюллов К. Всадница / Брюллов К. — 1832.

3. Вершниця : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/Вершниця_(картина)

4. «Дівчинка з персиками» опис картини : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://dovidka.biz.ua/divchinka-z-persikami-opis-kartini/

5. Зингер Л. С. Очерки теории и истории портрета / Зингер Л. С. — М. : Изобразительное искусство, 1986. — 328 с.

6. Платонова Н. И. Искусство: Энциклопедия / Платонова Н. И. — М. : РОСМЕН-ПРЕСС, 2002. — 143 с. — (Энциклопедия).

7. Серов В. Девочка с персиками / Серов В. — 1887.

8. Толкование слова «портрет» : [Электронный ресурс]. — Режим доступа : http://tcid.narod.ru/f5/p57474.html

9. Фирсов И. Живописец / Фирсов И. — 1765–1766.

10. Юный живописец : [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://cyclowiki.org/wiki/Юный_живописец_(картина)