Економічні науки/15. Державне регулювання економіки

Ст. науков. сп., докторант економіки Пунько Б.М., здобувач Диндин В.Л., к. е. н. Оленич Ігор Романович,

Львівська національна академія ветеринарної медицини

імені С.З. Гжицького, Україна

Проблеми дерегулювання суспільно-економічної системи

“на­у­ка ↔ де­р­жа­ва ↔ еко­но­мі­ка ↔ су­с­піль­с­т­во ↔ ци­ві­лі­за­ція”

За­ни­же­н­ня ро­лі, мо­ж­ли­во не­с­ві­до­ме, на­у­ки сто­со­в­но за­бе­з­пе­че­н­ня су­с­піль­но-еко­но­мі­ч­но­го по­с­ту­пу Ук­ра­ї­ни, осо­б­ли­во за ро­ки не­за­ле­ж­но­с­ті, ста­ло ос­но­в­ною при­чи­ною па­ді­н­ня ін­но­ва­цій­ної ефе­к­ти­в­но­с­ті сфер ви­ро­б­ни­ц­т­ва, на­да­н­ня по­с­луг, уп­ра­в­лі­н­ня і то­р­гі­в­лі на зо­в­ні­ш­ньо­е­ко­но­мі­ч­них ри­н­ках. Ос­но­в­ні по­лі­ти­ко-еко­но­мі­ч­ні при­чи­ни та­ко­го не­пе­р­с­пе­к­ти­в­но­го ін­но­ва­цій­но-ін­ве­с­ти­цій­но­го ста­но­ви­ща Ук­ра­ї­ни:

по-пе­р­ше, не­с­п­ро­мо­ж­ність ук­ра­ї­н­сь­ко­го су­с­піль­с­т­ва ство­ри­ти ді­є­ву де­мо­к­ра­ти­ч­ну по­лі­ти­ч­ну си­с­те­му, з ві­д­по­ві­д­ни­ми по­лі­ти­ч­ни­ми ін­с­ти­ту­ці­я­ми і про­це­ду­ра­ми;

по-дру­ге, не­с­п­ро­мо­ж­ність ство­ри­ти ефе­к­ти­в­ну су­ча­с­ну еко­но­мі­ч­ну си­с­те­му, з ві­д­по­ві­д­ни­ми но­р­ма­ми і пра­ви­ла­ми еко­но­мі­ч­ної гри;

по-тре­тє, не­с­п­ро­мо­ж­ність ство­ри­ти ефе­к­ти­в­не, у су­ча­с­но­му мі­ж­на­ро­д­но­му ро­зу­мі­н­ні, ін­но­ва­цій­но-ін­ве­с­ти­цій­не ко­н­ку­ре­н­т­не се­ре­до­ви­ще, ко­ли де­р­жа­ва з од­но­го бо­ку, пі­д­п­ри­є­м­с­т­ва – з дру­го­го, а іно­зе­м­ні па­р­т­не­ри – з тре­тьо­го, бу­ли б за­ці­ка­в­ле­ні у фі­на­н­су­ва­н­ні на­у­ко­вих ро­з­ро­бок й впро­ва­д­же­н­ні на­у­ко­вих ін­но­ва­цій у сфе­ри ви­ро­б­ни­ц­т­ва, на­да­н­ня по­с­луг, уп­ра­в­лі­н­ня та мі­ж­на­ро­д­ної то­р­гі­в­лі;

по-че­т­ве­р­те, не­ро­зу­мі­н­ня се­ред ви­со­кої на­у­ко­вої елі­ти, або не­ба­жа­н­ня ви­рі­шу­ва­ти іс­ну­ю­чі об’єк­ти­в­ні про­б­ле­ми, які про­до­в­жу­ють фо­р­му­ва­ти фу­н­да­ме­н­таль­не про­ти­рі­ч­чя ін­но­ва­цій­но­го ро­з­ви­т­ку ук­ра­ї­н­сь­ко­го су­с­піль­с­т­ва, яке по­ля­гає у не­ві­д­по­ві­д­но­с­ті ка­д­ро­во­го на­у­ко­во­го по­те­н­ці­а­лу за­галь­ній про­ду­к­ти­в­но­с­ті на­ці­о­наль­ної еко­но­мі­ч­ної си­с­те­ми.

Сьо­го­д­ні про­г­ре­си­в­ні ро­з­ви­ну­ті су­с­піль­с­т­ва ру­ха­ють­ся шля­хом ро­з­ви­т­ку ін­те­ле­к­ту­аль­них та ін­те­р­нет-те­х­но­ло­гій, заохочення становлення особистісного інтелектуального потенціалу, йду­чи до но­о­с­фе­р­но­го су­с­піль­с­т­ва. Ук­ра­ї­на на цьо­му шля­ху пе­ре­жи­ває не най­к­ра­щі шля­хи ста­но­в­ле­н­ня ци­ві­лі­зо­ва­ної ри­н­ко­вої еко­но­мі­ки та ві­д­к­ри­то­го гро­ма­дя­н­сь­ко­го су­с­піль­с­т­ва. Без спри­я­н­ня ро­з­ви­т­ко­ві в Ук­ра­ї­ні ін­но­ва­цій­ної ді­яль­но­с­ті, ство­ре­н­ню і ви­ко­ри­с­та­н­ню про­г­ре­си­в­них те­х­но­ло­гій, ре­а­лі­за­ції ін­ве­с­ти­цій­них про­г­рам, до­ся­г­ну­ти се­р­йо­з­них змін у на­п­ря­м­ку ро­з­ви­т­ку не вда­с­ть­ся – що є про­б­ле­мою №1 для Ук­ра­ї­ни, а про­б­ле­мою №2 – є за­хист ін­те­ле­к­ту­аль­ної вла­с­но­с­ті в Ук­ра­ї­ні. Са­ме у пло­щи­ні розв’яза­н­ня на­з­ва­них про­б­лем слід здій­с­ню­ва­ти на­у­ко­во-ін­но­ва­цій­ний по­шук і ді­а­лог на си­с­те­м­но­му рі­в­ні “на­у­ка – де­р­жа­ва – еко­но­мі­ка – су­с­піль­с­т­во – ци­ві­лі­за­ція”.

Ук­ра­ї­н­сь­ка еко­но­мі­ка за­ли­ша­єть­ся не­с­п­ри­я­т­ли­вою для на­у­ко­во-те­х­ні­ч­них но­во­в­ве­день. Го­ло­в­ною про­б­ле­мою є те, що в Ук­ра­ї­ні не ство­ре­но умов для фо­р­му­ва­н­ня ін­но­ва­цій­них ор­га­ні­за­цій, не­має ефе­к­ти­в­ної си­с­те­ми де­р­жа­в­но­го ре­гу­лю­ва­н­ня ін­но­ва­цій­но­го ро­з­ви­т­ку. Фі­на­н­со­ва ба­за мі­с­це­вих ор­га­нів вла­ди ду­же сла­б­ка і не в змо­зі по­к­ри­ти ви­т­рат, вкрай не ро­з­ви­ну­та тра­н­с­по­р­т­на си­с­те­ма, на­д­то об­ме­же­ні мо­ж­ли­во­с­ті ін­ве­с­ти­цій­но­го ко­м­п­ле­к­су, не ство­ре­но ді­є­вих ін­но­ва­цій­них стру­к­тур, по­чи­нає ві­д­с­та­ва­ти си­с­те­ма ос­ві­ти, во­на вже не мо­же за­бе­з­пе­чи­ти пі­д­го­то­в­ку ка­д­рів не­о­б­хі­д­ної ква­лі­фі­ка­ції для на­у­ко­во-до­с­лі­д­ної ро­бо­ти і ін­но­ва­цій­но-ви­ро­б­ни­и­чої ді­яль­но­с­ті, сла­бо ро­з­ви­не­не ін­фо­р­ма­цій­не за­бе­з­пе­че­н­ня. Пра­к­ти­ч­на економічна жи­т­тє­ді­яль­ність шту­ч­но ві­ді­р­ва­на від на­у­ко­вої тво­р­чо­с­ті, мо­ж­ли­во в Ук­ра­ї­ні це ще од­на при­чи­на не­а­де­к­ва­т­но­с­ті на­я­в­но­го на­у­ко­во­го по­те­н­ці­а­лу ефе­к­ти­в­но­с­ті су­с­піль­с­т­ва і йо­го про­ду­ку­ю­чих фу­н­к­цій.

Бе­зсу­мні­вно що в Ук­ра­їні є справ­жні на­уко­вці, але назріла проблема необхідності дос­лі­ди­ти причину не­від­по­від­нос­ті на­яв­но­го на­у­ко­во­го кад­ро­во­го по­тен­ці­а­лу про­дук­тив­нос­ті ук­ра­їн­сь­кої еко­но­мі­ки... У пе­рі­оді ча­су з 1991 по 2006 р.р. від ви­рі­ше­ння су­ча­сних на­уко­вих про­блем, мо­жли­во опу­ска­ючи очі вниз, ві­дмо­вля­ли­ся як на­ро­дні де­пу­та­ти так і уря­до­вці. Ук­ра­їнс­ь­ка на­ука жи­ве са­ма по со­бі, ук­ра­їнс­ь­ка еко­но­мі­ка жи­ве са­ма по со­бі, ук­ра­їнс­ь­ка вла­да жи­ве са­ма по со­бі і ук­ра­їнс­ь­кий на­род жи­ве са­м по со­бі... При­чин та­ко­го ста­но­ви­ща є ба­га­то, тут су­ттє­вою є та, що не го­то­ві на­ші вла­дні стру­кту­ри уп­ра­вля­ти ук­ра­їнс­ь­ким су­спіль­ством за за­ко­на­ми ло­гі­ки і му­дро­сті, за спра­ве­ли­ви­ми і гу­ма­нни­ми мі­жна­ро­дни­ми пра­во­ви­ми но­рма­ми. Ко­ли ко­мпе­те­нція де­ржа­вно­го слу­жбо­вця, будь-яко­го ра­нгу, на­віть най­ви­що­го, то­бто й­ого де­ржа­вна фун­кція, не тіль­ки є у­осо­бле­нням по­вно­ва­жень і прав, що є ха­ра­кте­рним для ук­ра­їнс­ь­ких чи­но­вни­ків. Але на їх про­ти­ва­гу, й обов’яз­ків і ві­дпо­ві­даль­но­сті — вла­сне обов’яз­ків пе­ред на­ці­єю і пра­во­вої ві­дпо­ві­даль­но­сті. Цих двох де­ржа­вних фун­кцій як­раз не хо­че для се­бе вста­но­влю­ва­ти су­ча­сна за­ко­но­про­ду­ку­юча “ук­ра­їнс­ь­ка по­лі­ти­чна елі­та”.

Ви­в­че­н­ня су­с­піль­но-еко­но­мі­ч­них ві­д­но­син, явищ, за­ко­но­мі­р­но­с­тей і про­це­сів, які є змі­с­том ін­но­ва­цій­но­го ме­не­д­ж­ме­н­ту і які ле­жать в ос­но­ві ін­но­ва­цій­ної ді­яль­но­с­ті до­з­во­лить зро­зу­мі­ти су­т­ність на­у­ко­во-те­х­ні­ч­но­го ро­з­ви­т­ку су­ча­с­них су­с­пільств, про­б­ле­ми ук­ра­ї­н­сь­ко­го су­с­піль­с­т­ва у цьо­му ко­н­те­к­с­ті та охо­пи­ти їх усю скла­д­ну су­ку­п­ність про­б­ле­ма­ти­ч­но­го ко­ла пи­тань.

Од­но­ча­с­но од­но­з­на­ч­но мо­ж­на стве­р­д­жу­ва­ти, що по­до­ла­н­ня за­з­на­че­них ос­но­в­них по­лі­ти­ко-еко­но­мі­ч­них при­чин та фу­н­да­ме­н­таль­но­го уп­ра­в­лі­н­сь­ко­го про­ти­рі­ч­чя, які стри­му­ють ро­з­ви­ток ін­но­ва­цій­ної ді­яль­но­с­ті, ста­не на­дій­ним фу­н­да­ме­н­том які­с­но но­во­го ета­пу на­у­ко­во-те­х­ні­ч­но­го ро­з­ви­т­ку та по­к­ра­ще­н­ня мі­ж­на­ро­д­но­го еко­но­мі­ч­но­го ста­но­ви­ща Ук­ра­ї­ни.

Література:

1.                      Пунь­ко Б.М. Що­до ро­з­ви­т­ку ук­ра­ї­н­сь­кої на­у­ки й ос­ві­ти в но­вих еко­но­мі­ч­них умо­вах // Про­б­ле­ми ос­ві­ти: На­ук.-ме­тод. зб. – К.: ІЗМН. – 1996. – Вип.6. – С. 14-24.

2.                      Пунь­ко Б. М. Ін­декс бі­о­е­ти­ч­ної спро­мо­ж­но­с­ті кра­їн до еко­но­мі­ч­ної та еко­ло­го-еко­но­мі­ч­ної гло­ба­лі­за­ції // Фі­на­н­со­ві ас­пе­к­ти гло­баль­них пе­ре­т­во­рень еко­но­мі­ч­них си­с­тем: міжн. зб. на­ук. праць / Відп. ред. О.В. Ру­ди­н­сь­ка. – Оде­са “Ас­т­ро­п­ринт”, 2001. – Вип. 1. – С. 6 – 13.

3. Пунь­ко Б.М. Мі­ж­на­ро­д­ний ін­с­ти­тут су­с­піль­с­т­ва і еко­но­мі­ки до­в­кі­л­ля // Все­у­к­ра­ї­н­сь­ка на­ук. конф. “Ос­ві­та як фа­к­тор на­ці­о­наль­ної бе­з­пе­ки”, Ака­де­мія му­ні­ци­паль­но­го уп­ра­в­лі­н­ня, 20 гру­д­ня 2002 р.: Те­зи доп. – Ки­їв, 2002. – С. 45 – 55.