СЕКЦІЯ – Банки і банківська система

УДК 159.922:316.64:165.242.2 nayira@starnet.com.ua 8-057-336-65-09

Дмитрієнко Ю.М., член-кореспондент Міжнародної академії наук екології та безпеки життєдіяльності, канд. філос. наук, доцент, здобувач наукового ступеня доктора юридичних наук Київського національного університету ім. Т. Шевченка

МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ СПІВРОБІТНИКІВ БАНКІВ З ЛЕГІСТСЬКОЮ ФОРМОЮ ПРАВОВОЇ СВІДОМОСТІ

За сучасних умов організації праці співробітників банків набуває великого значення історико-правове дослідження тих різних методичних підходів, що презентують легістську, позитивну форму правової свідомості як таку, що склалась у сфері методології вітчизняного правознавства та педагогічної науки як домінантна. Спочатку зазначимо, що у основі будь-якої методики чи методології праворозуміння знаходиться та чи інша конкретно-історична база правового усвідомлення дійсності як таке чинне різногалузеве конкретно-історичне процесуальне право, що у відомих філософсько-правових творах як методологічно-правових уособлює певні напрямки традиційного та нетрадиційного формування у актах правосвідомості чинних норм права, які ідейно-світоглядно у нормативній площині відбивають у певних концепціях праворозуміння конкретно-історичну специфіку правотворення, нормозастосування та правоздійснення. У своїх подальших розмірковуваннях будемо виходити з правових ідей Г.В. Гегеля та В.С. Нерсесянца про основні концепції праворозуміння [1], які у методологічній площині здатні утворювати відповідні проекції методичних підходів до організації праці співробітників банків, маючих легістську форму правової свідомості, яка суттєво впливає на специфіку їх роботи.

У чому полягає специфіка легістської форми правової свідомості співробітників банків і банківської системи?

Зазначаємо, що у природі існує природна та позитивна форми правосвідомості, які можуть або співпадати, або не співпадати. Важливо також відзначити, що названі форми не тільки доповнюють, але й припускають наявність один одного, тому що є лише різними виявленнями (різними аспектами й формами вияву) єдиного справжнього правового початку нормотворення правосвідомості - принципу формальної рівності правосвідомості та законосвідомості (а разом з тим й правової форми правовідносин). З точки зору загальної теорії української правової свідомості природно-правовий підхід та лібертарний як різні форми правоусвідомлення дійсності являють собою конкретно-історичні етапи та соціолого-психологічні щаблі виникнення, формування та розвитку теоретичної правосвідомості у статичне право, історичний прогрес в галузі теоретико-правової думки. Лібертарний підхід припускає всі можливі форми розрізнення і співвіднесення правосвідомості та законосвідомості. Відповідно до лібертарно-юридичного (формально-юридичного) теоретичного правоусвідомлення, правосвідомість звичайна (звичаєва) або природна - це процесуальна форма правовідносин рівності, волі й справедливості, зумовлена принципом формальної рівності учасників даної форми правових відносин, що за подальшого розвитку змінює сутність та форми. Формальна рівність правових суб’єктів як принцип позитивної або легістської форми звичайної правосвідомості є правовим початком природної правосвідомості.

Для легістської форми теоретичної правосвідомості досить характерні певна зневага правами первинних суб’єктів правосвідомості (фізичних осіб) як звичайних споживачив та громадян, гіпертрофоване сприйнття влади, її нормотворчих можливостей. У цьому змісті легістська форма теоретичної правосвідомості є нормативною ідентифікацією авторитарного праворозуміння, як регулятивного наслідка законосвідомості. У легістській формі правосвідомості панує погляд на первинних суб’єктів правосвідомості (фізичних осіб) як на підлеглих об'єктів влади та владної правосвідомості, а не як вільних істот з вільною правосвідомістю.

Таким чином, надане нами загальне уявлення про сутність легістської форми правової свідомості за методологічних потреб вдосконалення організації праці співробітників банків, що мають неправомірно завищений ступінь правового усвідомлення дійсності, пов’язаний з їх високою платнею, відповідно, збільшеним соціальним захистом, може бути використане з метою оптимізації різних підходів до організації їх індивідуальної роботи з клієнтами банків, у яких домінує, наприклад, нелегістська форма правосвідомості.

Але при організації праці співробітників банків з легістською формою правосвідомості слід враховувати, що такі співробітники найчастіше підтримуються певних особистістогенних стереотипів сприйняття та оцінки правової та будь-якої іншої інформації, пов’язаних з виявленням стійкої основи правових явищ. Тобто для таких співробітників банків більш підходять індивідуальні форми роботи, пов’язані більш з різнобічним аналізом фінансово-правових явищ на предмет відповідності тим чи іншим офіційним актам. У якості відмінних рис не можна не підкреслити у таких співробітників стійких намагань до використання лінгвістичного, текстологічного (герменевтичного), структуралістичного, аналітичного, юридико-догматичного напрямків у широкому міждисциплінарному дослідженні різноджерельної природи та сутності різних фінансових операцій, що є досить суттєвим здобутком легістського підходу у плані збільшення уваги до необхідності проведення комплексних досліджень та вироблення демократичної нормативно-ціннісної фінансово-правової аксіології. Тут домінують універсальні, а не конкретно-історичній цінності закону та законосвідомості, які визначається їх офіційною обов’язковістю, а не загальнозначимістю до будь-якого об’єктивного наказу, будь-то владного, провладного чи невладного. Думаємо, що подальші дослідження легістської форми правосвідомості при організації роботи співробітників банків у порівняльному зрізі з іншими сприятиме ефективному розв’язанню багатьох проблем сучасного банку.

Список літератури

1. Проблеми общей теории права и государства. Учебник для вузов / Под общей редакцией В.С. Нерсесянца. – М: Норма, 2006. – с. 138-187.