Економіка / 7. Облік і аудит

Аспір. Лаговська О.А.

Житомирський державний технологічний університет

Стан та проблематика відображення у звітності використання прибутку підприємства в контексті соціального виміру

 

Починаючи з 1991 р., економіка пострадянських країн характеризується суттєвими змінами, що зумовили вплив і на характер розподілу прибутку як основного індикатора (результату) ефективності господарювання. Дана ситуація зумовлена трансформацією правового поля та диференційованим впливом категорії “власність” на процес розподілу прибутку та участі працівників в процесі привласнення результатів своєї праці залежно від форми власності суб’єкта господарювання. Функціонування підприємств різних форм власності потребує перегляду та переосмислення даного процесу, зокрема спрямування частини прибутку на розвиток соціальної інфраструктури, що виступатиме потужним мотиваційним інструментом та позначиться на ефективності функціонування суспільства в цілому та суб’єкта господарювання зокрема.

Ретроспективний аналіз облікової думки дає підстави констатувати той факт, що підходи до визначення сутності прибутку знаходяться в залежності від політичного та економічного становища країни. Так, для періоду воєнного комунізму (1917-1921 рр.), НЕПУ (1921-1929 рр.) та періоду індустріалізації та грошової реформи (1930-1940 рр.) характерним було зведення сутності прибутку переважно до нагромадження (збільшення) капіталу.

Дана ситуація обумовлена принципами нової економічної політики у відродженні господарства, ефективність функціонування яких було забезпечено твердою грошовою валютою.

Для періоду побудови соціалізму характерним є соціальна переорієнтація сутності категорії “прибуток”.

Для періоду становлення ринкової економіки характерним також є розгляд прибутку як базису економічного стимулювання.

На сьогодні прибуток, який залишається в розпорядженні акціонерного товариства, є кінцевим фінансовим результатом його діяльності. Порядок його розподілу визначається дивідендною політикою товариства, перспективами розвитку діяльності підприємства і необхідністю проведення соціальної політики матеріальної винагороди членів трудового колективу. Організаційно-правова форма підприємства вносить специфічні особливості у формування і розподіл чистого прибутку [[1], с. 272-281]. Прибуток відіграє ключову роль у підвищенні ефективності виробництва та господарювання в цілому, виступаючи базою економічного стимулювання. Не випадково В.Г. Белолипецький зазначає, що вибір варіанту розподілу чистого прибутку визначається в основному соціальними факторами [[2], с. 179].

Враховуючи значення категорії “прибуток” як для власників підприємства, так і для інших внутрішніх користувачів фінансової звітності, а також для зовнішніх користувачів нагальною проблемою постають недостатні аналітичні можливості форм фінансової звітності для прийняття обґрунтованих рішень на її підставі та забезпечення інформаційних потреб перерахованих користувачів.

Адже вимоги щодо відображення інформації у фінансовій звітності (ф. № 1 “Баланс”, ф. № 2 “Звіт про фінансові результати”, ф. № 4 “Звіт про власний капітал” та ф. № 5 “Примітки до річної фінансової звітності”) закріплені Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, не стосуються представлення деталізованої інформації про розподіл прибутку, за виключенням спрямування його на формування резервного капіталу, створення якого є обов’язковим у встановленому розмірі. Очевидним є той факт, що в повній мірі не забезпечується дотримання одного з принципів складання звітності, наведеного в п. 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” [[3]] – принципу повного висвітлення – фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі. Отже, не розкриття інформації соціального напряму у звітності спричиняє недотримання даного принципу та може посилити внутрішню напругу серед працівників підприємства, що поставить під загрозу безпеку його функціонування.

У зв’язку з цим пропонуємо внести зміни до діючих форм фінансової звітності, що дозволять аналізувати та контролювати ефективність соціальних процесів на підприємстві та не становлять інформацію, що може бути визнана як та, що становить комерційну таємницю.

Посилення аналітичності фінансової звітності запропонованими показники забезпечить інвестиційну привабливість підприємства для зовнішніх інвесторів, адже позитивне соціальне становище серед його працюючих є гарантом успішного функціонування даного суб’єкта господарювання і на далі.

З метою прозорості соціальних процесів, що відбуваються на підприємстві або ж знаходяться в стані занепаду також необхідно розробити відповідні форми внутрішньої звітності. Процес розробки форм внутрішньої звітності а також трудомісткість, пов’язану з даним процесом, слід порівнювати з ефектом, що буде отриманий після впровадження даних форм в процес документообігу. Практика господарювання підприємств дає підстави для стверджування того, що дана пропозиція не стосується малих підприємств, оскільки ефект від впровадження форм внутрішньої звітності буде не значним порівняно з витратами, понесеними під час впровадження.

Перспективним напрямом подальшого дослідження буде розробка статей до відповідних форм звітності.


Авторська довідка

 

Прізвище Лаговська

Ім’я Олена

По батькові Адамівна

Домашня адреса 10002, м. Житомир, вул. Довженко, 39 кв. 166

Телефон (0412) 34-66-01

Місце роботи Житомирський державний технологічний університет

Посада аспірант кафедри бухгалтерського обліку і контролю

 

Автор                                       ________________                                                О.А. Лаговська



[1] Снеткова Т.А. Учет и анализ собственного капитала в акционерных общества промышленности. – Диссертация на соискание учетной степени кандидата экономических наук – Казань – 1995

[2] Белолипецкий В.Г. Финансы фирмы: Курс лекций / под ред. И.П. Мерзлякова. – С.: ИНФРА-М, 1998. – 298 с.

[3] Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”. Затверджено наказом міністерства фінансів України № 87 від 31 березня 1999 р.