Спяк Галина Іванівна

доцент кафедри банківського менеджменту та обліку

Тернопільського національного економічного університету

ТРАНСФЕРТНЕ ЦІНОУТВОРЕННЯ ЯК НЕОБХІДНА УМОВА ОЦІНКИ ДІЯЛЬНОСТІ ЦЕНТРІВ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ БАНКУ

Модель банківської діяльності повинна відображати опис основних напрямів та результатів діяльності банку. Оскільки об’єктом і продуктом банківської діяльності є грошові кошти, то дана модель покликана відображати рух грошових потоків за видами діяльності та зв’язок між параметрами грошових потоків банку і показниками ефективності його діяльності.

Процес формування банківського прибутку і його аналіз потребує чіткої організації обліку та контролю доходів і витрат установи. Проте діюча система фінансового обліку результатів діяльності установи банку не дає відповіді на цілий ряд важливих запитань, що стоять перед системою банківського менеджменту. В першу чергу це стосується необхідності оцінки ефективності роботи окремих підрозділів банку щодо кінцевих результатів їх діяльності. Постає питання: як оцінити ефективність роботи підрозділів, що залучають ресурси та розміщують їх? Для цього банку необхідно знати внутрішню вартість ресурсів, що перерозподіляються, тобто їх трансфертну ціну.

Трансфертне ціноутворення – це прогресивне надбання сучасного банківського менеджменту, його використовує більшість провідних західних банків. Система трансфертного ціноутворення запроваджується з метою оптимізації політики банку щодо управління активами і пасивами, спрямованої на досягнення максимального рівня прибутковості робочих активів та капіталу акціонерів банку. Вона є обов’язковим елементом оцінки ефективності діяльності центрів відповідальності банку та розрахунку їх внутрішньої рентабельності.

Трансфертне ціноутворення дає змогу оцінити доцільність залучення ресурсів. Залучення ресурсів економічно доцільне лише тоді, коли банк не має надлишкової ліквідності і може гарантувати своєчасне вкладання залучених ресурсів із позитивною фінансовою маржею. Механізм трансфертного ціноутворення забезпечує взаємозв’язок доходів та витрат окремих підрозділів банку. Якщо трансфертні ціни змінюються, маржа перерозподіляється між підрозділами, але загальна маржа банку при цьому залишається незмінною.

Розробка трансфертних цін на практиці є досить складною і трудомісткою процедурою. Проте оцінка діяльності окремих центрів відповідальності банку є неможливою без формування системи трансфертного ціноутворення.

Складність формування ефективних трансфертних цін зумовлює необхідність постійного вдосконалення методології їх визначення. Існує декілька підходів до визначення трансфертних цін. Традиційний західний підхід передбачає, що трансфертна ціна визначається за кожною статтею (рахунком) на момент його відкриття і не змінюється до закриття даної статті; величина цієї ціни за центрами залучення дорівнює вартості альтернативного залучення ресурсів на міжбанківському ринку на визначений термін; трансфертна ціна за центрами розміщення ресурсів дорівнює сумі трансфертної ціни за центрами залучення і маржі, що встановлюється як плата за процентний ризик.

Система трансферного ціноутворення банку може формуватися як система орієнтована на ринок або як система орієнтована на внутрішні витрати банку. Очевидно, що перший підхід має ряд переваг, зокрема – можливість оптимізації результативності діяльності окремих підрозділів банку, об’єктивна оцінка результатів діяльності підрозділів та їх конкурентної позиції на ринку банківських послуг регіону. Разом з тим такий підхід можна застосовувати тільки за умови наявності активного ринку певних банківських продуктів чи послуг.

Система, що орієнтована на внутрішні витрати не має обмежень щодо застосування, проте вона дає оцінку результатів діяльності окремих структурних підрозділів установи тільки щодо інших підрозділів банку, не стимулює зменшення витрат і є неспроможною дати об’єктивну оцінку ефективності роботи підрозділу. Загалом, оптимальна трансфертна ціна повинна мати ринковий орієнтир.

Система трансфертного ціноутворення в банках України знаходиться на стадії становлення. В цьому аспекті важливим завданням як науковців, так і банкірів-практиків є розробка методичних аспектів формування трансфертних цін за основними центрами відповідальності банку та організаційних схем застосування трансфертного ціноутворення з метою оцінки рентабельності банку за різними напрямками: рентабельність філій і відділень, окремих центрів відповідальності, певних банківських продуктів та послуг тощо.

Література

1. Бухгалтерський управлінський облік: Навч. посібник. / Ф.Ф.Бутинець, Л.В.Чижевська, Н.В.Герасимчук. – Житомир: ЖІТІ, 2000. – 448 с.

2. Голов С.Ф. Управлінський облік: Підручник. – К., 2003. – 704 с.

3. Жидко К. Теоретичні основи побудови системи трансфертного ціноутворення у банку // Вісник НБУ. – 2005. - № 1. – С. 52-56.

4. Парасій-Вергуненко І. Організація управлінського обліку в банках. Деякі аспекти теорії і практики // Вісник НБУ. – 2004. - № 10. – С. 26-29.

Довідка про автора

ПІП Спяк Галина Іванівна

Науковий ступінь к.е.н.

Вчене звання доцент

Посада доцент

Назва організації Тернопільський національний економічний університет

Адреса м. Тернопіль, вул. Карпенка 12/77

Телефон/факс 53-98-45; 8-0977915911