Економічні
науки/11.логістика
Д. геогр. н. Смирнов
Г.І.,
Київський національний університет імені
Тараса Шевченка
ЛОГІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА МИТНих режимів в Україні (частина 2)
Даний матеріал продовжує розгляд логістичних характеристик митних режимів,
започаткований автором в попередній статті [1].
8. Спеціальна
митна зона – митний режим, за якого до товарів, завезених до вільних
(спеціальних) економічних зон через межі митної території України, а також до товарів, що вивозяться з території
цих зон за межі митної території України, не застосовуються методи тарифного і
нетарифного регулювання, якщо інше не передбачене законом. У документах
ООН нараховується понад 30 різних
найменувань ВЕЗ (у т.ч. вільні митні
зони в портах – порто-франко, вільні від митного обкладання склади, вільні
транзитні території тощо), а всього ВЕЗ у світі налічується біля 2000. У
міжнародно-правовій практиці широко використовується визначення ВЕЗ,
що міститься в додатку ХІІІ до Конвенції про гармонізацію та спрощення митних процедур
1973 р. (Кіото): “Під вільною зоною слід
розуміти частину території однієї
держави, на якій звезені товари звичайно розглядаються як товари, що
знаходяться поза межами митної території стосовно права імпорту і відповідних податків, і не піддаються
звичайному митному контролю.”
Товари можуть знаходитися на території спеціальної митної зони (СМЗ) без
обмеження термінів. У такій зоні допускається будь-яка виробнича і комерційна
діяльність, крім роздрібної торгівлі і діяльності, забороненої законодавством України. Території
СМЗ розглядаються як такі, що знаходяться поза митною територією України, а
периметр СМЗ визначається її митним
кордоном. При завезенні іноземних та вітчизняних товарів до СМЗ не передбачене
стягуванням мита та податків та застосування
заходів економічної політики. При вивезенні товарів з СМЗ на іншу частину
митної території країни, а також за межі митної території України, передбачене
стягнення мита та податків, а також
застосування заходів економічної політики залежно від країни походження
товару.
В Україні до 1.04.2005 р. було створено
12 спеціальних економічних зон (СЕЗ) та 9 територій пріоритетного
розвитку (ТПР). 1.04.2005 р. рішенням Уряду України всі пільги, включаючи митні, надані раніше
СЕЗ та ТПР було скасовано, отже спеціальні митні зони припинили своє існування.
9. Магазин безмитної торгівлі – митний режим, за якого товари
реалізуються під митним контролем на митній території України (в аеропортах,
портах, відкритих для міжнародного сполучення, та інших місцях, визначеними
митними органами України) без сплати мита та податків та застосування до
товарів заходів економічної політики. До умов поміщення товарів під даний
митний режим відносять іхній продаж тільки фізичним особам, які від’їзжають за межі митної території
України. Також магазини безмитної торгівлі можуть засновуватися лише
українськими особами, що одержали ліцензію ДМСУ на відкриття такого магазину.
Місце розташування магазину безмитної торгівлі та його облаштованість мають
відповідати жорстким вимогам. ДМСУ встановлює перелік товарів, поміщення яких
під зазначений режим є неприпустиме. До них відносяться: а) товари, заборонені
до ввозу та реалізації на території України; б)товари, що підлягають контролю
інших державних органів – за відсутності їхніх дозволів; в) великовагові (вагою
понад
Економічна доцільність даного митного
режиму полягає в можливості одержання валютного прибутку фактично за
рахунок імпортного товару та зовнішнього
споживача. Значне зниження собівартості товару за рахунок фактичної відсутності
митних витрат збільшує товарообіг магазину,
створює сприятливі умови для розвитку інфраструктури аеропортів, портів
тощо. Обмеженість застосування даного режиму диктується рівнем розвитку
міжнародних пасажирських перевезень.
10. Переробка товарів на митній території – митний режим, за якого
завезені на митну територію України іноземні товари використовуються у
встановленому законодавством порядку для переробки без застосування заходів
економічної політики та з поверненням сум митних зборів та податків за
умови вивезення продуктів переробки за
межі митної території України відповідно до митного режиму експорту.
11. Переробка товарів поза митною територією – митний режим, за
якого українські товари вивозяться без застосування до них заходів економічної
політики та використовуються поза митною територією України з метою їх
переробки та та наступного випуску
продуктів переробки у вільний обіг на митній території України з повним або
частковим звільненням від митних платежів, а також без застосування заходів
економічної політики.
Для двох останніх наведених митних режимів передбачається виконання
наступних операцій: а) виготовлення товарів, включаючи монтаж, збирання,
допасування до інших товарів; б) власне переробка і обробка товарів; в) ремонт товарів,
включаючи їхнє відновлення й упорядкування; г) використання деяких товарів, що
сприяють виробництву продуктів переробки або полегшують його, навіть, якщо ці
товари повністю або частково споживаються в процесі переробки. Митні органи можуть встановити обов”язкову
кількість виходу продуктів переробки товарів,
термін здійснення процесу переробки в кожному конкретному випадку.
Переробка товару здійснюється тільки з
дозволу ДМСУ. Такий дозвіл видається тільки українській юридичній особі при
виконанні низки умов, зокрема це можливість чіткої ідентифікації ввезених і товарів, що
ввозяться, в продуктах переробки.
При поміщенні товарів під режим переробки на митній території додана
вартість створюється за рахунок упровадження
новітніх технологій переробки, тому що конкурентноздатний експорт
можливий лише за їхньої наявності. Створення обробних комплексів підвищує якість
і рівень виробництва в країні-виробнику – Україні. Отже митний режим переробки
на митній території дозволяє підвищити конкурентноздатність вітчизняних
виробництв і значно скорочує обсяг обігових коштів підприємства і заявника
режиму за рахунок відсутності обов’язкової умови сплати мита та податків.
Економічна основа використання митного режиму переробки поза митною територією полягає в
доцільності виконати за кордоном такі операції з переробки товарів, які неможливо з заданою ефективністю
здійснити всередині країни. Застосування іноземної доданої вартості і
стимулювання вітчизняних сировинних галузей у сполученні з використанням
продуктів переробки на товарному ринку України за умови мінімізації митних
витрат, збільшує конкурентноздатність товарів, а залучення вітчизняних
складових структури витрат на їх виробництво підвищує ефективність останнього.
12. Знищення або руйнування (приведення в непридатний до використання стан) – митний режим, за якого
іноземні товари знищуються під митним контролем, включаючи приведення їх до стану,
непридатного до використання, без сплати
мита та митних зборів, а також без застосування до товарів заходів економічної
політики. Режим знищення товарів регулюється окремим розділом Митного кодексу
України. Не допускається поміщення під цей митний режим товарів і транспортних
засобів, які: а) заборонені до ввозу; б) є предметом застави; в) на які
накладений арешт; г) вилучені у справах з контрабанди порушення митних правил
тощо; д) задіяні в судових рішеннях про конфіскацію предметів художнього,
історичного та археологічного надбання України та іноземних країн, видів тварин
і рослин, що знаходяться під загрозою знищення та їхніх частин.
Митний орган не дає дозволу про поміщення товарів і транспортних засобів
під митний режим знищення, якщо таке
знищення може заподіяти шкоду навколишньому природному середовищу, спричинити втрати для держави, а також коли митний орган не має можливості
здійснення контролю за фактичним зниженням товарів і транспортних засобів.
Застосування режиму знищення допускається, якщо в результаті використання
обраного способу руйнування товарів і транспортних засобів вони повністю
втрачають свої первісні споживчі властивості та вартість. Знищення проводиться
шляхом термічного, хімічного та іншого впливу з дотриманням вимог законодавства
України про охорону навколишнього середовища.
13. Відмова від товару на користь держави - митний режим, за яким власник відмовляється
від товарів, що знаходяться під митним контролем, без будь-яких умов на свою
користь. За такого режиму на товари не нараховується і не стягуються
податки і збори, а також не
застосовуються заходи економічної політики. Цей режим використовується тільки з
дозволу начальника структурного
підрозділу митного органу за умови, що:
а) відмова від товару або транспортних
засобів не спричинить для держави жодних витрат; б) товар ліквідний, тобто його
вартість цілком окупить усі витрати митного органу з його реалізації. При цьому мають бути всі
дозволи органів державного контролю у відношенні товарів і транспортних
засобів, що підлягають такому контролю. Не допускається поміщення під
зазначений режим товарів: а) заборонених до ввезення в Україну; б) поміщених
раніше під режим імпорту або реімпорту; в) озброєння, боєприпасів, урану,
шифрувальної техніки, наркотичних засобів, енергії різних видів, різних
відходів тощо.
Висновки: Розкриття компонентної структури митної логістики передбачає логістичну
характеристику митних режимів, яких, за Митним кодексом України, є тринадцять.
З позиції лігістизації митної переробки
вантажів митні режими класифікуються: 1. В залежності від використання заходів
економічної політики (з застосуванням таких заході та без застосування). 2. В
залежності від накладання мита (з повним, частковим звільненням та без жодного
звільнення). 3. В залежності від необхідності ліцензування учасників митних
режимів (митні режими, що ліцензуються та не ліцензуються). 4. В залежності від
характеру зовнішньоторговельних операцій (пов’язані з експортом, імпортом,
експортом та імпортом, інші). Наведена в статті класифікація та логістична
характеристика митних режимів є складовою новітнього науково-практичного
напрямку – митної логістики, яка нині є також важливою дисципліною – складовою
фахової підготовки майбутніх митників у ВНЗ України.
Література
1.
Смирнов
І.Г. Логістична характеристика митних режимів в Україні (частина 1) //
Науковий потенціал світу – 2006: Матеріали ІІІ міжн.
наук. – практ.
Конф. Т.6. Економічні науки. – Дніпропетровськ: Наука
і освіта, 2006. – С. 7-12.
2.
Смирнов І.Г. Митна логістика та митна
справа як чинники ефективності зовнішньої торгівлі України // Зовнішня
торгівля: право та економіка.-2006.-с. 27-33
3.
Смирнов І.Г., Косарева Т.В. Митна логістика як
складова митної справи в Україні // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб.
наук. пр. Вип. 205, В 4 т.
Т.1.-Дніпропетровськ: ДНУ, 2005.-с. 241-252.
4.
Смирнов І.Г., Косарева Т.В. Митна логістика та
митна справа: регіональний аспект // Продуктивні сили та регіональна економіка:
Зб. наук. ар.: У 2 ч. / РВПС України НАН України.-К.: РВПС України НАН України,
2005.-4.1-с. 198-206
5.
Смирнов І.Г. Митна логістика: Навч.-метод.
комплекс з дисципліни за кредитно-модульною системою.-К.: КСУ, 2006.-56с.
6.
Стаханов Д.В., Стаханов В.Н. Таможенная
логистика.-М.: Приор, 2000.-96с.
7.
Коцан Н.Н. Територіальна організація митної
діяльності України: Моногр.-Луцьк: РВВ “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі
Українки, 2005.-384 с.
8.
Макогон Ю.В., Яценко А.Б. Митна справа: Навч.
пос. – К.: Центр. навч. літератури, 2005. – 224 с.
9.
Митний
кодекс України від 15 січня 2003 р.-К.: Атіка, 2003.-160 с.