Прочан А. О.

аспірант Гуманітарний університет

“ Запорізький Інститут Державного та Муніципального Управління”

Іпотека – чинник макромаркетингу в туристичній галузі України

Аналіз українських економічних реалій свідчить, що причини негараздів економічного становища туристичної галузі полягають, насамперед, в ігноруванні об’єктивних законів і закономірностей розвитку суспільства, спробах штучно перенести зарубіжні моделі на українську дійсність, а також у відсутності системного підходу та чіткої концепції проведення ринкових реформ. Саме з цим пов язані негативні моменти проведення перетворень або їх не проведення, в тому числі це стосується і одного з чинників макромаркетингу в туристичній галузі України - моделі іпотечного кредитування в туризмі.

Організація ринку іпотечного кредитування в туризмі, одна із актуальніших та й найпроблемніших програм економічного розвитку нашої країни. Система іпотечного кредитування займає особливе місце в національній економіці України, і вже в деяких галузях працює дуже ефективно. Вона не тільки може сприяти поліпшенню умов праці в туристичній галузі, але і допоможе впливати на економіку країни в цілому, через стимулювання попиту на туристичний продукт. Іпотечне кредитування, як свідчить досвід, є одним із ефективніших інструментів по залученню інвестиційних коштів в економічну сферу держави, в тому числі і в таку як, туризм. Він пожвавлює розвиток туристичного ринку, охоплює ринки позичкових капіталів та нерухомості, сприяє грошовому мультиплікаційному ефекту туристичної галузі. У багатьох країнах це справді локомотивна галузь, яка виступає одним із визначальних стимулів економічної динаміки. За підрахунками фахівців, обсяги вироблених туристичних послуг тільки в Запорізькому регіоні з 2000 до 2004 року виросли в чотири рази (в діючих цінах), а додаткове робоче місце в туристичній агенції, забезпечує роботою 5 – 6 працівників інших галузей.

Розглянемо, що ж таке іпотека – це грошова позичка (іпотечний кредит ), що видається іпотечним банком, або іншими фінансовими установами під заклад нерухомості, довгостроково. В світовій практиці існують два основні погляди на іпотеку. Перший і найпоширеніший умовно називається “споживчим”. В рамках цього погляду всі уявлення про іпотеку укладаються і вичерпуються відносинами між турагенцією та іпотечним банком з приводу отримання і обслуговування разового кредиту. Другий погляд “професійний”, розглядає іпотеку як само відтворювальну підсистему туристичного ринку. Тут відбувається розширення погляду на іпотеку з схеми “позичальник – кредитор” до схеми “позичальник – інвестор”. Іншими словами, система організації іпотечного ринку в туризмі може розглядатися як однорівнева та дворівнева.

В дворівневій моделі первинні кредитори, утворюючи нижній рівень іпотечного кредитування, є всього лише куртьє (фінансовий посередник). В доповненні до первинного іпотечного ринку використовується вторинний ринок іпотечних кредитів. Схематично цю модель можна позначити “позичальник – кредитор – інвестор”.

На сьогодні туристична галузь України, потребує значних коштів для розвитку туристичного бізнесу. Реалізація даної моделі в туризмі, може бути забезпечена лише за наявності розвиненої інфраструктури іпотечного ринку, як правило, при певному сприянні держави або, хоча б при його частковому контролі. Держава працюючи в цьому напрямку повинна зменшити ризик інвестора за рахунок державних гарантій, тим самим посилюючи безпеку та підвищує ефективність роботи своєї фінансової системи. Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, якщо не існує фінансової підтримки моделі іпотечних кредитів з боку держави, то і доходність від операцій з іпотечним боргом на користь держави також відсутня, що в свою чергу негативно впливає на розвиток ринку іпотечного кредитування, в цілому по країні. Дуже важливу роль в стимулюванні іпотечного бізнесу становить підтримка з боку держави, з використанням систем економічних важелів і стимулів (кредитна, податкова, інвестиційна та ін. політика). Бо тільки певна державна та законодавча підтримка іпотечного бізнесу, сприяє розвитку інвестиційного клімату в такої немало важливої сфери економіки – як туризм, а також збільшенню робочих місць, а значить збільшення податкових відрахувань до бюджету, крім того кожна вкладена гривня в туристичну галузь залучає в обіг додатково 6 – 10 гривень з інших галузей. Тому вищезазначена модель є відкритою і орієнтованою на отримання кредитних ресурсів з вільного ринку капіталів. І в Україні така модель може мати широке вживання.

Досвід закордонних країн свідчить, що значення іпотечного кредиту в туризмі як інвестиційного інструменту велике:

- для позичальника – додаткова можливість отримання кредиту на довгостроковій основі;

- для кредитного банку – стабільна робота в перебігу декількох років із стабільними доходами і гарантією повернення кредиту;

- для держави – це постійні інвестиції в туристичну галузь, розвиток туризму, а головне становлення істинно ринкових відносин в різних секторах економіки, рішення багатьох соціальних проблем.

Варто зауважити, що модель іпотечних кредитів в туризмі поширена в країнах, які лише стали на шлях економічного розвитку на ринкових засадах. У економічно багатих державах вони, безумовно, теж застосовуються, але порівняно в менших масштабах.

Узагальнюючи досвід закордонних країн щодо реалізації програм іпотечного кредитування туристичної галузі, можна виділити такі основні напрями сприяння органів державної влади становленню і розвитку іпотеки:

- захист інтересів позичальників і кредиторів шляхом розроблення та впровадження нормативних актів, методичних та інструктивних документів;

- зниження ризиків кредиторів завдяки застосуванню урядових гарантій та систем страхування;

- оплата частини процентної ставки за іпотечним кредитом;

- вилучення із суми, оподаткованої прибутковим податком, відсотків за іпотечний кредит.

Нині такий досвід повинна активно впроваджувати Україна, в т. ч. такі різні території, як Західна Україна та АР Крим .А державна влада України, повинна працювати в даному напрямі економічних відносин.

Вітчизняні фінансово - кредитні установи порівняно недавно почали надавати такі кредити: як, кредити банківські, кредити короткострокові (до 1 року) і кредити у поточну діяльність для розвитку інфраструктури, малим і середнім турагенціям. В сьогоденні ці кредити стали реальністю і надаються банками, дуже люб’язно. Але, іпотечних кредитів, які б видавалися на довгий термін, для розбудови туристичної галузі України, поки що практично не існує.

Таким чином, розвинута масова іпотека є одним з ключових факторів у зростанні ВВП, створення нових робочих місць, нових туристичних продуктів, розвитку інфраструктури. Вона сприяє капіталізації надлишків ресурсів для довгострокових інвестицій, стабілізації і розширенню дохідної бази бюджету, подоланню інфляції.

Література

1. Короткий статистичний довідник Запорізької області у 2005 році.// Запоріжжя.. 2006. С. 48.

2. Кудрявцев В. А. Кудрявцева Е. В. Основы организации ипотечного кредитования М.: Высшая школа.- 1998 г.

3. Євтух О. “ Іпотека та іпотечний ринок “// Вісник НБУ.- 2003р.- N 9.- С. 18 – 22.

4. О. Ткаченко, О. Заруцька “ Проблеми розвитку іпотечного кредитування в Україні “// Вісник НБУ. – 2004р.- N 11.- С. 45 – 49.

Відомості про автора:

Прочан Анна Олександрівна

69007 м. Запоріжжя, вул. Куйбишева, 189

т. дом. ( 0612 ) 65 – 49 – 59

ст. викладач Гуманітарного Університету “ЗІДМУ”

кафедри туризму і готельного господарства.