Экономические науки / 14 Экономическая теория

Д.е.н. Башнянин. Г.І., к.е.н. Лазур П.Ю., Сухий О.О.

Львівська комерційна академія

Львівський кооперативний коледж економіки і права

Основні етапи наукового осмислення підприємництва

Мале і середнє підприємництво (МСП) – невід’ємна складова будь-якої господарської системи. Підприємництво як складний економічний і соціальний феномен пройшло великий шлях історичного розвитку, відбиваючи на кожному етапі характерні риси відповідної епохи. У давні та середні віки основним напрямом підприємницької ініціативи було купецтво і мореплавання. З переходом від натурального господарства до товарного виробництва, спочатку мануфактурного, а потім індустріального, основною сферою підприємницької ініціативи поступово стає матеріальне виробництво.

У науковий обіг поняття «підприємець» увів англійський банкір-економіст Р. Кантільйон на початку XVII ст. Він розглядав підприємництво як особливу економічну функцію, важливою рисою якої є ризик. Вчений дав визначення підприємцю як людині, яка за певну ціну купує засоби виробництва, щоб виготовити продукцію і продати її з метою одержання доходів.

Класики політекономії А. Сміт і Д. Рікардо розглядали підприємницьку діяльність лише в контексті дії ринкового механізму саморегулювання. Однак поглиблене дослідження нових економічних відносин змушувало аналізувати розвиток економіки як кругообіг. У праці “Дослідження про природу та причини багатства народів” А. Сміт характеризував підприємця як власника капіталу, який заради реалізації певної комерційної ідеї та одержання прибутку, йде на ризик. Підприємець сам планує і організовує виробництво, реалізовує вигоди, пов’язані з поділом праці, розпоряджається результатами виробничої діяльності. Д. Рікардо вважав, що підприємець є лише інвестором, а його діяльність розглядав як обов’язковий елемент ефективного господарювання. 

Ж. Б. Сей зараховував до функцій підприємця поєднання факторів виробництва – капіталу та праці. Він визначав підприємництво як оперування трьома факторами виробництва – їх вилучення там, де вони дають малий дохід; переміщення; нова комбінація в іншому місці, де вони даватимуть більший дохід.

Найт ототожнює підприємництво з управлінням і відповідальністю. На його думку, підприємець – це управляючий, який несе відповідальність за всі доходи і витрати, і тим самим діє в умовах невизначеності. Вільне підприємництво, за Найтом, це передусім спеціалізація функції адаптації підприємця до невизначеності, яка веде до об‘єднання виробників у великі групи, що своєю чергою вимагає концентрації управління.

Нове усвідомлення ролі інституту підприємництва розпочалося на рубежі ХІХ і ХХ ст., коли дослідники змінили уявлення про підприємця, збагнувши значення творчих новаторських засад його виду діяльності для економічного зростання. Розвиток системи кредитних відносин остаточно роз‘єднав поняття “власник” і “підприємець” у провідних сферах індустріального суспільства. А. Маршалл першим додав до трьох класичних факторів виробництва (землі, капіталу, праці) четвертий – організацію або згодом – підприємницький хист. Особливо підкреслювалась активна роль самого підприємця, інноваційна спрямованість його діяльності, застосування нових машин і технологічних процесів.

Подібне розширене тлумачення суті підприємництва та функцій підприємця характерне також для Дж. Кларка. У своїй праці “Розподіл багатства” він наголошував на такій функції підприємця, як координування факторів виробництва, що узгоджується з підходом А.Маршалла.

Особливе місце в розробці теорії підприємництва мають праці австро-американського економіста Й. Шумпетера. Він вбачав підприємницьку діяльність у реалізації нових комбінацій факторів виробництва чи обігу, а також у різноманітних інноваційних процесах, спрямованих на досягнення вищих результатів виробничо-господарської діяльності. На думку Шумпетера, зміст підприємництва розкривається в таких основних його функціях: реформування і докорінна перебудова виробництва через здійснення нових комбінацій у техніці і технології, створення нових товарів, освоєння нових ринків, джерел сировини; підприємництво є функцією будь-якої економічної системи, виконання якої необхідно поєднати з науковими розробками, та вдалим маркетингом; виконання функцій підприємництва залежить від господарсько-політичного середовища, яке визначає його можливості, види і мотивацію. Для Шумпетера підприємництво є передусім іскрою запалювання економічного прогресу.

Неординарні роздуми щодо підприємництва притаманні американському економісту П. Друкеру, який стверджував, що основу підприємництва становить не будь-яка форма бізнесу, а різні інновації як реалізація нових комбінацій виробничих факторів щодо створення нових видів товарів та послуг і нових технологій, використання з цією метою нових ресурсів, джерел і форм фінансування, освоєння організаційних та управлінських нововведень, а також проникнення на нові ринки збуту, нові галузі та сектори економіки.

Дещо інакше розглядав суть підприємництва Ф. А. Гайєк, який визначав у підприємницькій діяльності два основні фактори: організаційно-господарську новизну у суспільному виробництві і економічну підприємницьку свободу.

Представник новоавстрійської школи Л. Мізес ініціював нову хвилю досліджень теорії та практики підприємництва. На його думку, ринковий процес неможливо відділити від механізму конкуренції, в центрі якої – як процесу пошуку нового, що супроводжується невизначеністю результатів, – стоїть підприємець. За Л.Мізесом, підприємницька функція полягає у визначенні сфер застосування факторів виробництва. Підприємець, на його думку, це людина, яка знаходить цим факторам виробництва застосування. Успіх підприємця чи невдача залежать від точності передбачування.

До найцікавіших сучасних представників австрійського підходу до проблеми підприємництва належить учень Л. Мізеса І. Кірцнер. За його теорією, основна роль підприємця – досягти такого регулювання економічної системи, здійснити таку її підготовку, яка б забезпечила рух ринків до стану рівноваги. Саме підприємницька уважність до непомічених можливостей створює тенденцію до рівномірного збалансованого кругообігу і досягнення рівноваги.

Американські вчені Е. Дж. Долан та Д. Ліндсей під підприємництвом розуміють процес пошуку нових можливостей, використання нових технологій, і нових сфер вкладання капіталу, подолання старих стереотипів та меж. Кемпбелл Р. Макконнелл і Стенлі Л. Брю підприємництво розглядають як здатність людини організовувати певне поєднання інших ресурсів для виробництва продукту, ухвалювати послідовні нешаблонні рішення, здійснювати інновації та йти на ризик.

Проведений аналіз розвитку економічної думки дозволяє виділити головні чотири етапи процесу наукового осмислення підприємництва. Перший етап припадає на ХVІІ-ХVІІІ ст., в ньому зосереджена увага на ризику, під який підпадає підприємець в процесі діяльності (Р. Кантільйон, Ф. Найт). Другий етап у науковому осмисленні підприємництва пов‘язаний із виділенням інноваційності як основної характерної риси (Й. Шумпетер). Третій етап характеризується дослідженням поліфункціональної моделі підприємництва і детальним вивченням особистих якостей підприємця (Л. Мізес, Ф. Гайєк, І. Кірцнер). Четвертий етап розвитку підприємництва пов‘язують з перенесенням акценту на управлінський аспект в аналізі дій підприємця (Е. Дж. Долан, Д. Ліндсей, Кемпбелл Р. Макконнелл, Стенлі Л. Брю).