Економічні науки
Економіка сільського
господарства
Сачовський І.М.
університет ім.
Василя Стефаника
м. Івано-Франківськ
комплексу
України в сучасних умовах
Питання розвитку
агропромислового комплексу займають важливе місце в комплексі проблем економіки
України на сучасному етапі її розвитку. Більше того, наважимося стверджувати,
що від того, в якому стані знаходиться аграрний сектор тієї чи іншої країни,
залежить і ефективність вирішення нею всіх інших проблем. Тому далеко не
випадковим було те, що майже одночасно з проголошенням Україною політичної
незалежності, обранням курсу на ринкову орієнтацію її економіки, кардинальних
змін зазнали й виробничі відносини на селі. Найважливішою їх особливістю була
ліквідація колективної форми власності на землю. Сьогодні основною формою
сільськогосподарського виробництва в Україні стали особисті селянські
господарства (див. табл.
1). З даних, наприклад, наведених в таблиці 1, випливають досить-таки наглядні висновки. По-перше,
в цілому по Україні на долю господарств вказаного типу припадає приблизно 60% всього об'єму
сільськогосподарського виробництва; в тваринницькій галузі цей показник ще
вищий - порядка 70%. По-друге,
в аграрному секторі України існує широка диференціація питомої ваги продукції,
виробленої в особистих господарствах населення, в загальному об'ємі виробництва
в розрізі окремих регіонів (областей). Найвищий цей показник на заході країни,
зокрема в Івано-Франківській області він складає порядка 92%, Львівській - 90%,
Табл.1.
Валова продукція сільського господарства в
господарствах населення по регіонах України за 2004 рік (в порівняних цінах 2000 року)
|
|
Виробництво валової продукції, млн.
грн. |
Питома вага в усіх категоріях господарств, % |
||||
|
Всього |
у тому числі: |
Всього |
у тому числі: |
|||
|
рослинництва |
тваринництва |
рослинництва |
тваринництва |
|||
|
Україна |
37166,1 |
19490,4 |
17675,7 |
59,8 |
52,4 |
70,9 |
|
Автономна РК РРРКРеспубліка Крим |
949,7 |
284,8 |
664,9 |
49,6 |
31,7 |
65,4 |
|
Вінницька |
2003,9 |
1045,5 |
958,4 |
56,3 |
47,1 |
71,7 |
|
Волинська |
1480,4 |
874,4 |
606,0 |
80,9 |
80,7 |
81,1 |
|
Дніпропетровська |
188,5 |
1196,7 |
691,8 |
50,6 |
48,1 |
55,5 |
|
Донецька |
2039,0 |
1169,6 |
869,4 |
57,1 |
55,8 |
58,9 |
|
Житомирська |
1358,7 |
691,4 |
667,3 |
67,3 |
64,0 |
71,0 |
|
Закарпатська |
1289,0 |
596,9 |
692,1 |
93,4 |
90,1 |
96,5 |
|
Запорізька |
1098,7 |
504,0 |
594,7 |
47,0 |
35,3 |
65,3 |
|
Івано-Франківська |
1515,0 |
735,8 |
779,2 |
92,0 |
90,3 |
93,6 |
|
Київська |
1750,5 |
851,9 |
898,6 |
47,0 |
44,5 |
49,59 |
|
Кіровоградська |
1376,2 |
792,6 |
583,6 |
51,3 |
40,4 |
80,9 |
|
Луганська |
803,6 |
372,3 |
431,3 |
50,1 |
40,4 |
63,3 |
|
Львівська |
2583,7 |
1336,7 |
1247,0 |
90,3 |
88,7 |
92,0 |
|
Миколаївська |
912,0 |
451,0 |
461,0 |
44,3 |
30,9 |
77,2 |
|
Одеська |
1671,5 |
718,8 |
952,7 |
51,0 |
35,3 |
76,6 |
|
Полтавська |
1467,2 |
904,4 |
562,8 |
47,1 |
42,9 |
56,0 |
|
Рівненська |
1503,1 |
790,2 |
712,9 |
81,3 |
79,0 |
84,1 |
|
Сумська |
1147,8 |
571,6 |
576,2 |
54,3 |
46,0 |
66,0 |
|
Тернопільська |
1430,1 |
779,2 |
650,9 |
75,6 |
67,9 |
87,5 |
|
Харківська |
1919,9 |
1107,5 |
812,4 |
51,5 |
47,2 |
58,9 |
|
Херсонська |
1246,3 |
643,9 |
602,4 |
60,2 |
48,1 |
82,3 |
|
Хмельницька |
1744,8 |
890,1 |
854,7 |
66,0 |
57,7 |
77,6 |
|
Черкаська |
1427,2 |
800,3 |
626,9 |
49,8 |
45,0 |
57,7 |
|
Чернівецька |
1053,6 |
562,5 |
491,1 |
85,0 |
81,0 |
90,0 |
|
Чернігівська |
1505,7 |
818,3 |
687,4 |
63,1 |
57,8 |
70,8 |
Закарпатській - більше 90%. В центральних же
областях, навпаки, ці показники одні з найнижчих. Так, в Київській області в
особистих селянських господарствах виробляється лише 47% всього об'єму
сільськогосподарської продукції, майже аналогічний стан справ в Полтавській,
Дніпропетровській, Запорізькій, Кіровоградській і ряду інших областей. Низькі
ці показники і на півдні країни, так, наприклад, на Одещині вони знаходяться на
рівні 50% у
Миколаївській області ще нижчі -приблизно 44%. В останніх основною формою господарювання є
сільськогосподарські підприємства.
З
врахування вищесказаного можна зробити певні висновки. По-перше, наряду з
розробкою в тій чи іншій мірі досконалого організаційно-економічного механізму
реформування аграрного сектора специфіка останнього вимагає врахування й цілого
комплексу відповідних умов, що склалися на тій чи іншій території країни, в
тому чи іншому її регіоні. По-друге, в період формування нових організаційних
структур в сільському господарстві однією з основних передумов їх ефективного
функціонування в майбутньому є необхідність становлення
принципово нового характеру взаємовідносин держави з сільськогосподарським
товаровиробником, зокрема, в області регулювання ціноутворення, кредитування,
забезпечення матеріально-технічними засобами і т.д. По-третє, в аграрному секторі України на
сучасному етапі розвитку тільки йде процес формування нових організаційних
структур господарювання, в тому числі особистих селянських господарств.
По-четверте, звертає на себе увагу незначна питома вага фермерських
господарств. Так, наприклад, на Івано-Франківщині їх доля складає лише 0,9% загального
обсягу сільськогосподарського виробництва. Аналогічна картина спостерігається і
в наших областях.
Проблема розвитку агропромислового комплексу України має ще й такий важливий аспект. Ефективність сільськогосподарського виробництва в Україні визначається не тільки (і навіть не настільки) оптимізацією співвідношень основних форм господарювання, якими в сучасних умовах є особисті селянські господарства й сільськогосподарські підприємства, в тому чи іншому її регіоні, наскільки досконалістю економічного механізму функціонування кожної з зазначених форм зокрема. І ті проблеми, які переслідують вітчизняне сільське господарство, породжені якраз недостатньою розробкою цього механізму стосовно кожної з розглянутих форм господарювання. В контексті сказаного розглянемо динаміку продуктивності праці в сільськогосподарських підприємствах Івано-Франківщини за останні роки:
Продуктивність праці у сільськогосподарських
підприємствах Івано-Франківщини
|
Роки |
Сільськогосподарське
виробництво |
3
нього: |
|
|
рослинництво |
тваринництво |
||
|
1990 |
14509,1 |
13970,0 |
15249,5 |
|
1995 |
8371,2 |
9210,2 |
7307,8 |
|
1996 |
6312,0 |
6405,7 |
6185,6 |
|
1997 |
6483,7 |
7168,7 |
6155,7 |
|
1998 |
5405,9 |
4975,1 |
5385,6 |
|
1999 |
5233,7 |
4975,1 |
5720,4 |
|
2000 |
5394,9 |
5398,4 |
5879,9 |
|
2001 |
5587,7 |
- |
- |
|
2002 |
7372,1 |
6557,6 |
9047,3 |
|
2005 |
6834,2 |
5974,3 |
8738,4 |
З даних
наведених в табл.2, найбільш
очевидними є такі висновки. По-перше, у 2005 році в сільськогосподарських підприємствах
Івано-Франківщини рівень продуктивності праці складав лише 47,1% рівня,
досягнутого в 1990-му, в т.ч.
в рослинництві - 42,7%,
в тваринництві він був дещо вищим - порядка 57,3%. В 1990 році, між іншим, основною формою господарювання в
області були колгоспи. Таке стрімке падіння продуктивності праці в
сільськогосподарських підприємствах, наряду з об'єктивними причинами, є переконливими
свідченнями того, наскільки недосконалим є спосіб організації праці в цьому
секторі сільськогосподарського виробництва. По-друге, падіння продуктивності
праці в сільськогосподарських підприємствах Івано-Франківщини набуло характеру
незворотньої тенденції. Пояснення тільки одне: на відміну від попереднього періоду,
коли колективні господарства опиралися
на всесторонню підтримку з боку держави, сучасні сільськогосподарські
підприємства знаходяться мовби в тіні в плані фінансової підтримки,
субсидіювання, кредитування, забезпечення матеріально-технічними засобами і
т.д., тобто в цілому далекою від досконалості є форма взаємовідносин цих
підприємств з державою. Мабуть, наведені в табл. 2 дані типові для багатьох регіонів
України. Такі найважливіші особливості агропромислового комплексу країни на
сучасному етапі розвитку.