Ясева М.О.

Еволюція інформаційної компоненти продукту праці

Національна Металургійна академія України

Феномену інформаційного (постіндустріального, постекономічного, знаннєвого) суспільства приділяє увагу багато сучасних вчених. Серед них: К. Шапіро, Х. Веріан, Г. Поппель, Б. Голдстайн - в США, В. Іноземцев, О. Антипіна, В. Макаров, Г. Клейнер, В. Костюк, Л. Мясникова, В. Ушанков, М. Вєдін, Р. Нижегородцев - в Росії, Л. Мельник, А. Чухно, Ю. Бажал, В. Кас’яненко, С. Єрохін, А. Мусіна, А. Косарєв, О. Шевчук, О. Чубукова - на Україні.

Центральним поняттям інформаційного суспільства є інформаційний продукт. Незважаючи на те, що існує багато визначень інформаційного продукту [1, 128; 2, 58; 3, 25; 4, 57], не визиває сумніву той факт, що він не може існувати без інформаційної компоненти. На нашу думку, інформаційний продукт – це продукт інтелектуальної праці, який не передбачає подальшого уречевлення. Розглянемо, як же проходив процес відокремлення речової та інформаційної складових продукту праці.

Дихотомія речовини та інформації була притаманна продуктам праці завжди. Для доказу цього положення ми вважаємо за доцільне розглянути еволюцію інформаційної складової продукту праці за допомогою основних етапів соціально – економічного розвитку цивілізації. Це – доіндустріальний (аграрний), індустріальний та постіндустріальний періоди.

Основною рисою аграрної цивілізації є «становлення виробництва як основної форми існування і розвитку людського суспільства.» [1, 53]. Під виробництвом ми розуміємо процес взаємодії людини з речовиною природи з приводу її трансформації (зміни) в елементи життєдіяльності (для задоволення виникаючих потреб). Головним чином зусилля людини концентруються на вилученні з природи речовини та її обробки. В той час, коли природна речовина стає об’єктом практичного пізнання, здійснюється процес збору та накопичення інформації. Інформація, в цьому випадку, предстає як форма відображення [1, 18]. Тобто, предмети та явища відображують вплив іншого предмету або сили природи і становляться носіями інформації про ці предмети та природні явища.

Після накопичення певного досвіду речовина природи стає предметом праці, з’являються знаряддя праці, стає необхідним здобувати інформацію про можливу технологію процесу виробництва. Таким чином, інформація використовується як природний ресурс [1, 19]. Здійснюється процес переробки природної речовини. В процесі цілеспрямованої трудової діяльності суб’єкт праці за допомогою створених ним знарядь праці перетворює предмет праці на необхідний йому продукт. Продукт праці обумовлен специфікою предмету, рівнем розвитку знарядь, ціллю та способом його здійснення. Інформація з природного середовища «переходить» у середовище продукту.

Появою нової концепції створення матеріальних благ – ідеєю продуктивності виробництва [5] – характеризується індустріальний період. Продукт праці цього часу втілює революційні винаходи. Це, в свою чергу, веде до «інтенсифікації трансформації природної речовини» [1, 56]. Інформація технологічного процесу розвивається і вдосконалюється, збільшується її використання як природного ресурсу. Розумова праця виходить на перший план, але її результати спрямовані головним чином на задоволення матеріальних потреб. Домінування матеріального виробництва набуває свого найвищого значення.

Постіндустріальним може бути названо суспільство, яке характеризується домінуванням інформаційного виробництва. «Інформаційне виробництво… можна характеризувати як ідеальне виробництво… Абстрактне мислення створює нові ідеї. Праця, яка складається з узагальнення спостережуваних фактів і отриманні нових ідей - перша форма ідеального виробництва. Другою формою є розповсюдження ідей, відомостей, що відбуваються в природі і суспільних процесах.» [6, 46]. Результати інформаційного виробництва можуть залишатись не уречевленими, не втрачаючи свого значення, таким чином, однією з характерних рис постіндустріальної цивілізації є відокремлення речовини природи та інформаційної складової.

Якщо на початку зародження виробництва, інформація була потрібною, перш за все, для перетворення речовини природи, то з розвитком інтелектуальної діяльності, накопиченням інформації і знань, інформаційна складова поступово набувала самостійного значення. В постіндустріальний період розвитку суспільства ця тенденція стає невід’ємною частиною життя економічних суб’єктів. Якщо перефразувати відоме висловлювання французького філософа-еклектика В. Кузена «мистецтво заради мистецтва», то інформаційне виробництво може бути охарактеризовано, як виробництво «інформації заради інформації».

Література:

1. Мельник Л.Г. Информационная экономика. – Сумы: ИТД «Университетская книга», 2003. – 288 с.

2. Нижегородцев Р.М. Развитие информационного сектора экономики: история, тенденции, перспективы // Вестник Московского университета. Серия 6. Экономика. - 1994. - №4. - С.58-65.

3. Поппель Г., Голдстайн Б. Информационная технология – миллионные прибыли: Пер. с англ. / Науч. ред. и авт. предисл. В.В. Симаков. – М.: Экономика, 1990. – 238 с.

4. Шамшетдінов Ю.М., Столяров Г.С. Стан інформаційного ринку України та місце Держкомстату на ньому // Статистика України. – 2001. - №1(12). - С. 57-62.

5. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования. – М.: Аcademia, 1999. – 956 c.

6. Вальтух К.К. Информационная теория стоимости. - Новосибирск, 1996. - 413 c.