Економические науки / 2. Внешнеэкономическая деятельность

Білорусов О.С.

Київський Національний університет ім. Т.Г.Шевченка, Україна

Стратегічні питання зовнішньо-економічної

діяльності України та національних підприємств на світових ринках в умовах входження до СОТ

Світовий ринок, на який все активніше просуваються країни з перехідною економікою стає дедалі більш інтегрованим. На протязі останніх 10 років світова торгівля розвивається швидко і динамічно. Створюються нові центри регіонального економічного тяготіння. При цьому загальний потік прямих іноземних інвестицій в країнах, що розвиваються за визначений час зріс більше ніж у шість разів .

З метою покращення взаємодії та сприяння при врегулюванні економічних суперечок діють відповідні міжнародні інститути. Серед яких треба відзначити світову організацію торгівлі (СОТ), яка в даний час налічує 150 країн.

Соціально-економічні процеси в країнах, що трансформуються включають в себе п’ять основних компонентів, а саме: лібералізацію, стабілізацію, приватизацію, структуризацію та інституціоналізацію [ 1 ].

Україна, економіка якої, в останній час, стала більш відкритою, прагне відігравати більш активну роль у світовій системі господарювання і стати, в найближчий час, членом СОТ.

На перетворення в економіці України суттєво впливають трансформаційні процеси, що переважають у світі: значне домінування різновидів ринкових моделей функціонування та розвитку економік, глобалізація і взаємозалежність країн світу, інтеграційні процеси, що стосуються об’єднання при вирішенні конкретних цілей, достатньо протилежних по ментальності та баченню шляхів розвитку країн, використання сучасних високих технологій, в тому числі й інформаційно-комунікативних [ 2 ].

Потребує вирішення багато питань, серед яких необхідно відмітити: послідовність у трансформації економіки країни, розвиток ринково-орієнтовного інституційного середовища, підвищення до міжнародних стандартів якості товарів і послуг, отримання змістовної інформації про світові ринки, доступ до загально-економічної та торгово-політичної ситуації в конкретному регіоні або країні світу, умови реалізації товарів, обмеження на торгівлю та ін. Необхідне вдосконалення методик оцінки ринків відповідно до визначених критеріїв та можливості забезпечення порівняльного аналізу, вивчення структури ринку аналізуємого товару, з метою його подальшого ефективного просування та реалізації. Окремим питанням є зміст і межі повноважень держави та окремих підприємств у зовнішньо-економічній діяльності та взаємовідносинах із транснаціональними корпораціями.

Усвідомлюючи вищенаведене, стає зрозумілим необхідність створення концептуальної моделі (моделей) аналізу та оцінки ринкової ситуації, а саме: партнери, конкуренти та конкурентна спроможність товарів та послуг, характеристики конкретних товарних ринків (кон'юнктура, динаміка цін, ринкові ризики тощо), яка може бути використана в діяльності кожного національного підприємства. З іншого боку, структура аналізу ринкової ситуації має бути індивідуальною, та дати змогу по блоково, вивчити процеси, що протікають в різних областях зовнішньо-економічної діяльності підприємства.

Інтеграція у загальносвітову систему торгівлі дає значну кількість економічних переваг і сприяє подальшій лібералізації внутрішнього ринку. Пересування товарів, послуг, капіталу, новацій між країнами, що регулюються попитом та пропозицією на підставі визначених у світі правил гри і має стимулювати динамічне прискорення об’єму виробництва підприємств, росту продуктивності праці та в цілому національного доходу країни.

З іншого боку інтеграція та входження на відомі світові ринки має допомогти Україні на шляху до більш відкритої економіки, а участь в міжнародних організаціях, сприятиме створенню відповідних економічних інституцій, але це потребує розробки принципів та запровадження механізмів, державної підтримки підприємств, галузей економіки та економіки в цілому, на основі яких, мають бути відпрацьовані законодавчі акти та відповідні програми розвитку.

Комплексні національні дослідження з питань наслідків вступу України до СОТ та тенденцій розвитку міжнародних стосунків дають право зробити висновки про можливість покращення доступу національних підприємств на світові ринки та збільшенню експорту товарів і послуг до 9,2 %, збільшення потенціалу для розвитку торгівлі не тільки з країнами, які входять до ЄС, а й з багатьма країнами південної Америки (Бразилія, Аргентина), Східної Азії (Китай, Південна Корея), Центральної Азії (Індія, Іран, Турція), Північної Африки (Лівія, Алжир) тощо.

Необхідно докласти максимум зусиль щоб швидко, з урахуванням національних інтересів, завершити інтеграцію до СОТ.

Список літератури

1. Воротін В.Є. Макроекономічне регулювання в умовах глобальних трансформацій: Моногр.-К.: Вид-во УАДУ, 2002. - С.31

2. Соколенко С.І. Глобалізація і економіка України.-К.:Логос, 1999.- 568 с.