Історія. 2. Загальна історія

Павлюк М.В.

Запорізька державна інженерна академія

Афразійська етнічна єдність

До афразійських народів залучають стародавніх єгиптян (та їхніх нащадків коптів); племена тепену або лібу (лівійців, нумідійців) або тепер берберів; кушитів; семітів та чадські народи (хауса-котоко). Їхня міфоепічна традиція у викладі етнічної історії виявляє відповідників міфоепічним реаліям та нормативам поділу етносу індоєвропейців та їхніх бореальних родичів, з одного боку, та бантуських, бантоїдних і гвінейських народів, із іншого боку.

У семітів людину зроблено з землі, як ув індоєвропейців, але, звісно, з тієї землі, що вони на ній жили, з червоної землі, з глини. То ж, назва людини та за Біблією ім’я першолюдини походять від назви землі: іє. *ghdom-/ *ghdem- (← *dheghom-/ *dhghem-) → гр. χθονιος (← χθομ, χθον); лат. homo (← humus); (афаз.) гебр. Adam, ādām „людина”; акад. ādmu „дитина”; ар. ādami „людська істота, людина” (← гебр. ādam „бути червоним”, adāmā „(червона) земля”).

Адамову пару Ліліт бог створив у такий же спосіб, замінивши землю на бруд і мул. Через рівність за створенням Ліліт не бажала лягати під Адама. На спробу взяти її силоміць вона вимовила таємне ім’я бога та відлетіла геть (за китайською традицією, від правильного розташу чоловіка й дружини залежало життя всього космосу). В семітів краю світу не сталося, проте, Ліліт доклала зусиль, аби пришвидчити потоп. Навзамін Адам отримав іншу дружину Єву, зроблену з Адамового ребра. Цю оповідь пов’язано з оповіддю про рай (Едем), що було, певно, запозиченням семітами Акаду, Вавілону, Асирії шумерського міфу про рай та про лікування бога Енкі, якому захворіли 8 частин тіла. Їх лікували 8 богів. За ребро відповідала Нінті „пані ребро”. Проте, слово ті мало значення „давати життя”, пор.: Єва Hawwah „життя”. Зважимо ті події, що відповідають індоєвропейському запровадженню життя та смерти на Землі. Адам і Єва народили двох синів – Каїна та Авеля. Перший убив іншого, й то була перша смерть на землі (звісно. біблійній). Проте, батьки згодом народили ніби заміну Авелю – сина Сіфа, що став живим доброчесним антиподом негативного Каїна, проклятого богом на те, що його ніхто ніколи не вб’є (таке собі безсмертя). Афразійські Ману та Яма мають або заступлені ймена, або ті самі ймена, проте з чергуванням: іє. М-/ афаз. К- та іє. -м-/ афаз. -b-. Але родовід нащадків Каїна та Сіфа до Ноя збігаються, та обидва разом - із переліком володарів шумерського міста Ларса. Від шумерів запозичено, певно, й протиставлення братів землероб - скотар (Каїн – Авель, шум. боги Енкімду - Думузі). За однією версією Каїн вбив брата, бо не бажав, аби його дружиною стала Каїнова сестра; сам він мусив одружитися з Авелевою сестрою. Ця версія є подібною до давньоєгипетської, як імена Сіф та Сет.

Adam - Hawwah	Gbb [gibb] – Nwt [ni]
Kain (сестра) Hebel (сестра) Sēth С. Авеля С. Каїна	Wsir - ‘st Swthi - Nbt-h’ [usir] [isi] [suthi] [nibtha]

Наступний важливий збіг має становити родина епонімів етносу. У біблійній оповіді знаходимо дві родини: епонімів спільнот та епонімів племен однієї спільноти чи навіть її підрозділу, а саме, ізраїльців.

Ной

Сім Хам Іафет

Елам ... Арфаксад Арам Хуш Міцраїм Фут Ханаан Гомер ...

[eламіти] *арфи арамеї кушити єгиптяни ? ханаанеї [греки]

Родина Ноя поширює родину епонімів поза межі етносу, залучаючи сусідів – еламітів на сході та греків на заході (пор.: Іафет та гр. Япет – предок людей і греків; яподи „ілірійці”). Такий самий пошир спостерігаємо в іранців: Рум (Візантія) – Іран – Туран (Туркестан). Епонімами спільнот виявляються сини Хама. Проте, синами Сіма названо й предків-епонімів двох спільнот (пор.: у греків Гелін та Амфіктіон), що зберігають основу самоназви єдності: AR-pha(ksad), AR-am ← *AR-. Натомість, сини Хама мають імена показникового типу або заступлені ймена. Основа самоназви афразійців збігається з іє. та уральською: *AR-, іє. ARdes, ур. (k)ARg-. Імена Хам і Сім становлять, поза сумнівом, фонопару. Усередині першої добірки показникові імена *HV- мають скрайні епоніми, а виразно заступлені – серединні епоніми. За Біблією предок амореїв був сином Ханаана, за угаритською та фінікійською – братом.

Еліун – Берут / Небо – Земля

Ел (Ілу) Бетіл Дагон (Дагану)

Балу (Баал, Бел) (Х)Адад

Амурру Кен (Хна) – Кеніт

Іменного показника легко помітити в імені Арам, але його приховано в імені Арфаксад. То ж, додатково на нього вказують іменні показники в 1-ому складі CVC- імен Арфаксадових нащадків та предків арабів Ізмаїла та євреїв Ісаака, а саме, Наваїофа та Ісава, Іакоба та Йосипа.

Гуртування губних, проривного та носового (-ph-, -m-) має пару – сини Хама Фут і Ханаан, інші проривний та носовий (-d/t-, -n-). Якщо поруч Ханаана поставити Амурру, то разом із епонімом єгиптян вони мають виставити обидва плавні звуки, навіть якщо обидва в іменах мають однаковий щирий плавний – Міцраїм, Амурру (пор.: інд. Турвасу, Друг’ю). Ім’я Амурру можна вважати метатезою до імені Арам (пор.: іє. Mira „хети” ← Arim „вірмени”). Щоправда, Міцраїм є біблійною назвою Єгипту; самі єгиптяни звали свою країну Хем(іт) KMT, Khem „Чорна земля”. Хуш мусить отримати пару зі спірантовим показником, наприклад, хауса ← *Хаус. Незрозумілим є, хто був нащадком Фута. Маємо по дві пари вірогідних етнонімів „західних” та „східних” спільнот. Первісну самоназву єдності зберігають, певно, імена епонімів Арфаксад та Арам, а з метатезою Амурру. Ханаан (Кен, Хна) є показниковим етнонімом. У „західних” бачимо два показникові етноніми та два заступлені, або 3:1 через

Arpha- Aram	Hush	Micraim	Phut Ken/ Hna	Amurru	*Haus
-ph- -m-	-sh-	-r- (← -l-)	-t- -n-	-r-	-s-

єгипетську самоназву Хем. Вжито, отже, три різновиди етнонімів спільнот: варіація самоназви єдності, показникові етноніми та заступлені самоназви.

*Хаус хауса Хуш кушити

Міцраїм єгиптяни Фут ?

*Арфа- *арфи Арам арамеї

Амурру амореї Хна ханаанеї

Зважимо на родину епонімів племен, нащадків Сіма - Арфаксад, Аврама та Ісаака. Іакоб мав від двох дружин (Лія, Рахіль) та їхніх служниць (Зілпа, Вала) 12-ох синів та одну дочку. Імена перших дітей Лії та дітей Вали виставляють знану шістку іє. іменних (потім, патронімічних) показників. Їх усистемлено за розташем, але тлом виставлення виразно слугує склад CVC-. Плавних показників виставлено називниками. Посмужно виставлено щиру та другу мішану пари, що, таким чином, передує іншій мішаній парі. Іменами ще двох Ліїних синів виставлено, ймовірно, ще одного показника – спіранта, глухого та дзвінкого. Натомість, імена Зілпиних та Рахіліних синів виставляють

Ya’aqōbh (→ Yisrā’ēl)

Le’ah Valla Zēlpha Le’ah Rāhēl

Ruvim Shimon Lēvi Yehudhāh Dan Nephtalim Gad Yis’s’ākār Yosēph

Āsher Zavulon Benoni

ruv- shim- lēv- hudh- dan- neph- s’s’ak-/ zav-

другі етноніми фонопар, тотожних іє., бо через свій засадно змінений вигляд вони містять у собі перший етнонім фонопари. Те саме бачимо в родині епонімів йоруба (різною є лише кількість епонімів – 7 замість 12-тьох).

-n- -v/b-	1-ий тип 2-ий тип	гр. īones ainianes гр. ophioi (the)spiai	йор. ... Benin йор. ... Popo	ізр. ... Benoni ізр. ... Yosēph	iapodi „ілірійці” samnītes „італьці” ... (йор.) Sabe
-d/t- -r-	1-ий тип 2-ий тип	гр. elateioi kadmeioi фрак. doberi siri	йор. ... ... йор. ... ...	ізр. ... Gad ізр. ... Āsher

У родині Ісаака знаходимо епонімів, певно, 16-ти „кращих країн”. Їх відразу поділено на дві цілковито різні частини 1:15 – нащадки Ісава та Іакоба. У другій частині, певно, по батькові ступатимуть сини та онуки, Йосипові сини: Ісав / Іакоб, Рувім, Шимон, Леві, Єгуда, Дан, Нефталім, Ґад, Ашир, Ісакар, Завулон, Йосип, [Єфрем (↔)],[Манасія (↔)], Беноні (→ Біньямін).

Певне всистемлення добачаємо й серед імен нащадків Хуша, певно, кушитів: Сева, Хавіла, Савта, Раама (Шева, Дедал), Савтеха, Німрод. З одного боку, маємо фоноквартети імен Сева - Савта/ Шева – Савтеха, а з іншого боку, шість іменних показників у двох іменах: (-v-l-), (n-m-r-d). Проте, однорідну пару складають носові звуки, але не плавні. Натомість, мішаних пар створено плавними та проривними звуками, звісно, з розведенням зубних. Щоправда, їх зведено в онуковому імені Дедал (d-d-l). Принагідно пригадаємо гілкові етноніми ілірійців, італьців, та ненецький фоноквартет: (арупіни) – япуски, япиги, яподи; (Арікії) – сабели, сабіни, самніти; (Сабе [Соплі Яптік) Япті].

У стародавньому Єгипті можна, здається, знайти відповідників іє. назви країни епічних подій та її осередку. На першу кандидує назва міста Бусирис – столиці 17-го Нижньоєгипетського округу, давнього сакрального осередку в Дельті Нілу: дєг. Бу-Усирі „Місце Осириса”, гр. Тафосирис „Гробниця Осириса”. За місцевим переказом BU WZR Бу-Узір – назва того району, що його першим заселено, тобто найдавніша частина Хему (Єгипту). На другу назву кандидує ім’я бога Птах (гр. Αι-γυ-πτ-ος, Φθα; лат. Phtha) – мемфіський першорідний бог-творець. Місто навколо святилища Птаха звалося Ht.k.Pth „стіна Духа Пта”. Пару відповідників можуть скласти назви округу Баїтіт та його осередку Ідбу [‘dbw] (пор.: гр. Теба чи Фіва, інд. Шибі, клт. Одба, герм. Од, слов. П’ятниця, тюрк. Діб ягу, йор. Одудува).

Таким чином, наява відповідників у тій частині міфоепічної традиції, що стосується історії етносу, в афразійців та індоєвропейців і банту-гвінейців є цілком самовидною, що дає підставу до ґрунтовного розкладу етнічної історії афразійського, бореального та банту-гвінейського етносів.

Література.

Древнеегипетская книга мертвых. – М., 2004; Египетская мифология. – М., 2004; Меллер С. Земля Осириса. – Х., 2004.

Петрухин В. Мифы о сотворении мира. – М., 2005; Хук С.Г. Мифология Ближнего Востока. – М., 1991.

Циркин Ю. Мифы Угарита и Финикии. – М., 2003.

Павлюк Микола Васильович

Запорізька державна інженерна академія

кафедра українознавства, ст.. викладач

69097 м. Запоріжжя

вул.. Запорозького козацтва 15-б, кв. 25

(0612) 277-00-06