Кожем'якін О.С.

Черкаський державний технологічний університет

МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ВИКЛАДАННЯ КУРСУ "БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ" У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ.

Протягом ХХ століття життя людства змінилося кардинально. З року в рік зростає загроза екологічної кризи, збільшується кількість природних та техногенних катастроф, постійно посилюється загроза міжнародного тероризму. І тому вирішення надзвичайно особливої комплексної проблеми безпеки життєдіяльності є основним завданням, зусиллям усіх рівнів суспільства та держави для забезпечення подальшого стійкого розвитку людства.

Тому виникає дуже гостра необхідність в підготовці людей до рішення цієї проблеми, в зміні підходів у навчанні правилам створення безпечних умов існування. Саме цьому найбільш сприяє дисципліна "Безпека життєдіяльності" (БЖД), яка повинна займати в системі освіти та виховання більш стійкі та високі позиції, зміцнюючи тим самим і національну безпеку України.

Багато вчених пропонують розглядати дисципліну "БЖД" переважно як наукову галузь, але, на нашу думку, цьому предмету потрібно дати саме прикладне спрямування. Адже після вивчення цього курсу студенти повинні оволодіти навичками правильно мислити в критичній ситуації, приймати вірні рішення з допомоги потерпілим та прогнозувати можливі наслідки своїх дій.

Незважаючи на те, що дисципліна "БЖД" існує у вищих навчальних закладах вже більше десяти років, проблем, перш-за-все методичних, у її викладанні не меншає. Серед них потрібно виділити наступні:

- програми курсу занадто перевантажені матеріалом і не правильно структуровані;

- навчальні посібники з БЖД містять забагато інформації, кількість якої не відповідає навчальному навантаженню з курсу в 54 години;

- матеріал перевантажений різноманітними термінами, знання яких є обов'язковим у вимогах окремих викладачів;

- спостерігається недостатність знань з БЖД, які студент колись набув у середній школі, де інколи цей предмет взагалі вважають другорядним, особливо коли цю дисципліну викладає класний керівник;

- кількість годин в навчальних планах, що відводиться на проведення практичних занять, вкрай недостатня, що значно знижує рівень мотивації до вивчення курсу "БЖД", адже саме на таких заняттях можливо було б закріпити матеріал курсу, розглядаючи реальні життєві ситуації.

Таким чином, навіть прочитавши бездоганно лекцію, викладач може допомогти студенту отримати тільки відповідний рівень знань, спонукати його самостійно, більш глибоко опрацювати потрібний матеріал. Але сформувати уміння та навички на лекції неможливо, особливо враховуючи прикладний характер курсу "БЖД". Цю мету реалізують практичні заняття та лабораторні роботи. Які ж можливо сформувати уміння та навички в групі з 30 осіб всього за 4 практичних заняття, тим більше, що частину часу потрібно присвятити контролю знань?

Як варіант виходу з цієї ситуації, деякі фахівці пропонують відвести частину саме лекційного часу на контроль знань у вигляді опитувань. На нашу думку, це зовсім не доцільно, оскільки цей вид занять спрямований на надання студентові нової сучасної інформації, оригінальних фактів, визначень, зацікавлення його змістом дисципліни, спонукання до більш глибокого вивчення окремих розділів навчального предмету. Якщо ж викладач буде прагнути паралельно з наданням нового матеріалу проводити спеціальний контроль якості засвоєння попередніх тем, тоді лекція втрачає свою ефективність, оскільки акцент зміщується з викладення матеріалу на контроль знань.

В цій ситуації можливі декілька варіантів виходу. Перший передбачає скорочення матеріалу курсу, зокрема його більш чіткий поділ та соціальну орієнтацію. Доцільно вивести з курсу частину теоретичного матеріалу, який зовсім не пояснює можливі життєві ситуації, не надає шляхи їх вирішення й взагалі перевантажує дисципліну. Це дасть можливість зосередитись на більш прикладних аспектах курсу, які дозволять студентові отримати навички вирішення проблемної ситуації, що склалася у родині, робочому колективі, на вулиці, у транспорті тощо.

Другий варіант - просте збільшення кількості годин в навчальних планах на вивчення курсу "Безпека життєдіяльності" до 2 кредитів з обов'язковим наголосом на збільшення годин відведених на практичні заняття.

Але, на нашу думку, найбільш правильним є третій шлях. Це гармонійне поєднання першого та другого варіантів. Саме тоді викладач дійсно зможе надати більш повну та цікаву інформацію на лекціях, відпрацювати її на практичних заняттях, перевірити якість засвоєння матеріалу, що забезпечить отримання студентами дійсних вмінь та навичок з питань безпеки в різних галузях свого життя та діяльності.

Таким чином, потрібна нагальна та докорінна перебудова навчальних програм та планів з курсу "БЖД", враховуючи специфіку саме цієї навчальної дисципліни. Адже необхідність якісного вивчення курсу та ефективність засвоєння матеріалу перевіряє саме життя.