Філологічні науки/Українська мова та література

ДЕЯКІ АСПЕКТИ СЛОВОВЖИВАННЯ В ПОЕЗІЇ ЯРОСЛАВА ШПОРТИ

Білик В.В.

Одеський державний медичний університет

Ім’я поета 40-50-х років ХХ століття Ярослава Шпорти мало відоме, майже не досліджене. Він прийшов у літературу у передвоєнні роки, становлення його як поета тривало до останніх днів короткого життя, до 1956 року. Мову творів поета Шпорти можна розглядати у різних аспектах. Одним із них є дослідження слова з точки зору як і для чого він використовує його. Найяскравішими ознаками авторського стилю Я.Шпорти є розвиток символічних значень слова і колористика. Поет видобуває із слова ті значення, ті відтінки, які найбільшою мірою дають можливість втілити авторське світобачення.

Важливим компонентом естетики Я. Шпорти є назви кольорів. Колористика в його поезії є доречним і вагомим елементом художньої системи, що, разом з іншими засобами вираження індивідуальної чуттєвості, створює цілісне враження від яскравої картини чи образу.

Ранні поезії сповнені переважно ніжних світлих барв, акварельних відтінків (весна — „красна”, „ясна”[6, 85]; „зелений гомін”[5, 58], жайворонків „золотистий спів”[5, 181], „золотисте літо”[6,64], „Лежать доріг золочені мережки” [5, 59]; веселка „золочена”, „смарагдова” [5, 58] ранки „голубино-білі”[6, 62], „білий цвіт черешні” [5,102], „У небі світла просинь” [5, 99] ), хоч зустрічаються й кольори: багряний, синій („Світилися далі багрові...”[5,91], „...В осіннім багрянім бору” [4, 128], „багряний цвіт” троянди[5,131], „В багрянім сяєві світань” [6, 86]; ). У віршах останніх років переважає „зрілий” колір — багряний: („багряні крила” осені [3,296]; „багристий ранок”[5,55], „В осіннім багрянім саду” [3, 329]; „У багристому сяйві зорі” [4, 208]; „Війни багровий слід” [4, 23]). Але й повторюються кольори: неба „голуба колиска”[4,140]; “У лазуровій висоті” [4, 341], даль „шафранова” [3, 132]. Яскравим прикладом поєднання світлих і темних барв є поезія „Осіннє”: „Надходить осінь знов, дощем густим обмита, / З дитинства світлого знайома добре нам” [5, 99]. Функції кольору в українській мові можуть виконувати і іменники, зокрема абстрактні, які сприймаються як більш складні утворення від прикметників: блакить — від блакитний, багрянь — від багряний, синь — від синій: „Я припадаю до струмка, / Що мчить з далеких верховин. / У нього — неба синь дзвінка...” [4, 89]; „Я знаю синь небес після квітневих бур...” [3, 200]; „Де в сизих росах стерні голі, / Де лісу ближнього багрянь” [4, 97]; „...І сипала осінь багрець” [4, 58]; „Багрянцем цвіте далина” [3, 402]; „Вітер жбурнув за ліси багрянці” [4, 54]; „Осінніх днів осіння позолота” [3, 446]. Ще один різновид колористики — відприкметникові дієслова ( багряніти, синіти, золотитися, зеленіти, почорніти): „багряниться обрій” [3, 197]; „Зелена земля, чи од горя зчорніла?..” [3, 137].

Голубий, блакитний колір, на думку деяких психологів, символізує інтенсивність мислення, високу моральність особистості. Автор перебуває у стані чистоти, духовного піднесення: „Такого неба голубу колиску/Не вперше бачить довелось мені./Але завжди, завжди чаруюсь нею, /Бо це мій край... [5, 181]. У гаму голубого вплітається синій колір; „Неба синь дзвінка”[4, 89], „Я знаю синь небес...” [3,200].

З давніх-давен і до нинішнього часу поєднання жовтого (золотого) та блакитного (синього) кольорів притаманне нашому народові, виражаючи таким чином і художню ментальність. Більше того саме ці барви є улюбленими для багатьох поетів, як-то: Микола Зеров, Максим Рильський. У Шпорти також знаходимо таке поєднання: „Земля у янтарі, у небі світла просинь” [4, 99].

Золотий колір може виступати в двох значеннях: 1) найдорожчий, дорогоцінний; 2) як барва гармонійності, краси світу: „Такого неба золоту колиску/ Не вперше бачить довелось…” [3, 181].

Зазначимо, що колористика поезії не проста для аналізу, але, придивившись до палітри, легше зрозуміти настрій ліричного героя, а тому і настрій самого автора, еволюцію його життєвого і творчого шляху, особливості психології творчості. За допомогою барвопластики автор малює картини, які уточнюють перебіг настроїв. Зміна кольору свідчить про мінливі душевні стани, що переживає ліричний герой.

Спробуємо визначити колір-фаворит, найчастіше вживаний у творчості Я. Шпорти. Це багряний — 16 %; синій (голубий) —16 %; золотий (позолочений, жовтий) — 10%, чорний — 2 %; смарагдовий — 2 %,зелений - 5%.

Превалювання ніжних світлих тонів у рядках, присвячених згадці про юність, молоді літа, підкреслює контраст тяжким випробуванням у дні війни.

Окремо розглянемо чорний колір та використання його в поезіях, що розглядаються. В українській, як і в слов’янській традиції загалом, чорна і сіра барви символізують смерть, траур, смуток, осінню тугу, тяжкі життєві випробування. У Шпорти чорний колір вживається на позначення тяжкого життя людини: „Чорні руки в мозолях і ранах, /Чорні щоки, впалі і худі...”[3, 128]. Але автор впевнений, що є можливість перебороти негаразди, які зустрічаються на дорогах життя: „Чорну ніч розбуджу солов’ями...” [3, 442].

Розглянувши деякі моменти колористики Ярослава Шпорти, зазначимо, що в поетовій естетиці вживаються як традиційні кольори, так і такі, що рідше використовуються майстрами слова, але кожен випадок свідчить про уміння тонко відчувати світ і передавати це відчуття засобами художнього слова.

Література:

1. Степанюк Б.П. Шлях поета //Шпорта Я. Вибране. — К.,1958. — с.3-24.

2.Чичерин А.В. Идея и стиль. — М., 1968, 274 с.

3.Шпорта Ярослав. Вибране. —К.,1958. —545 с.

4.Шпорта Я. Незакінчений зошит: Лірика. Балади. Поеми. — К., 1972.-255с.

5.Шпорта Я. Ти в серці моєму: Збірка поезій. — К., 1954. — 201 с.

6.Шпорта Я. Лірика. — К.: Держвидав. худож. літ., 1951. — 251 с.