Економічні науки / 10. Економіка підприємства

к.е.н. Богацька Н.М.,  Мазуренко Т.Ю.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету

Сутність та значення гудвілу в економічній діяльності підприємств

Актуальність теми. Нестабільність сучасних умов функціонування та жорстке конкурентне середовище спонукає керівників підприємств до пошу­ку нових інноваційних форм управління. Підвищується інтерес до застосуван­ня нових методів збільшення прибутку, оскільки ефективність діяль­ності підприємства залежить вже не стільки від матеріальних активів, як від нематеріальних переваг. До нематеріальних переваг підприємства відносяться: ділова репутація, сталі ділові зв'язки з постачальниками, сформована мережа стабільних споживачів тощо. Зазначені переваги є складовими елементами такого нематеріального активу, як гудвіл. В умовах постіндустріальної економіки, що ґрунтується на використанні інтелектуального ка­піталу, питання сутності та оцінки невідчутних активів є актуальними.

Проблеми розвитку нематеріальних активів загалом та гудвілу зокрема розглядаються у працях С.В. Горіна, Г.М. Десмонда, В.М. Єлисєєва, Р.Е. Келлі, А. Клименко, Т.І. Ковальової, B.C. Ларцева, А.Г. Мендрула, С. Модерова, В.А. Соколенко, І. Журавльова  та інших.

Постановка проблеми. Незважаючи на те, що немате­ріальним активам підприємства приділяється увага як з боку науковців, так і керівників підприємств, невирішеним залишається питання щодо такого не­матеріального активу, як гудвіл. Це стосується розвитку складових елементів гудвілу та особливостей формування позитивного гудвілу на підприємствах.

Основний зміст. Перша згадка про гудвіл датується 1571 р. Ця економічна категорія вживається в юридичній практиці. Саме з юридичної практики термін «гу­двіл» перейшов до бухгалтерської практики, оскі­льки його було визнано майновим правом і виник­ла потреба в його оцінці та прийнятті до обліку. В 1891 р. англійський бухгалтер Ф. Мор запропону­вав підходи до оцінки гудвілу на основі генерова­них ним додаткових доходів.

У вітчизняній практиці термін «гудвіл» вжи­вають під час купівлі-продажу підприємств і де­далі ширше входить у вітчизняну практику. До­сить сказати, що він згадується у 38 законодав­чих актах України. Проте слід зазначити, що визначення гудвілу, які наводяться у законодав­чих та нормативних актах, відрізняються, в осно­вному визначенням його як результату порівнян­ня вартостей, тобто гудвілу, що виникає під час придбання[5,с.20].

В економічній літературі під гудвілом розумі­ють сукупність нематеріальних чинників (акти­вів), наявність яких забезпечує конкурентні пере­ваги для підприємств і дає можливість отримувати додатковий дохід, тобто переваги не відобра­жені в обліку. До основних складових гудвілу належать технології, ноу-хау, фірмові наймену­вання, компетенція та знання персоналу, бази да­них, місце розташування, зв'язки. Отже, основою гудвілу, що виллється в майбут­ніх вигодах, є інтелектуальний капітал, який включає [1, с.15]:

1) людський капітал, втілений у працівниках у вигляді досвіду та знань, здібностей до нововве­день, а також у загальній культурі, філософії фір­ми, її внутрішніх цінностей, культурі управління. Персонал компанії є складовою гудвілу, оскільки він визначає успішність будь-якого підприємства і впливає  на  вартість   компанії  у  разі  купівлі-продажу;

2) технологічний (структурний) капітал - технічне і програмне забезпечення, патенти, тор­говельні марки, зв'язки.  Вартість структурного капіталу відображують у балансі підприємства у вигляді статей, які зазвичай визначають як капі­талізовані витрати на науково-дослідні та конс­трукторські розробки, або ціну, сплачену за окре­мі права інтелектуальної власності;

3) клієнтський (споживацький) капітал, вклю­чаючи ділову репутацію та зв'язки із спожива­чами, який характеризується такими якостями, як ступінь проникнення, розповсюдження, постій­ність, упевненість у тому, що споживачі і надалі віддаватимуть перевагу цьому підприємству. Усі ці частини капіталу визначають цінність компанії і значною мірою формують її ринкову вартість. Бі­льша частина ринкової вартості компанії в сучас­ній економіці створюється саме завдяки ефектив­ному використанню інтелектуального капіталу.

На присутність гудвілу вказує дохід, яким володіє підприємство понад ринковий рівень доходу на матеріальні активи і віддільні немате­ріальні активи. Однак гудвіл може змінюватися під дією сукупності різних чинників.

Чинники можуть бути позитивними або негатив­ними. Залежно від наявності перших або других чин­ників гудвіл можна розділити на позитивний і нега­тивний. Негативний гудвіл (бедвілл) може склада­тися через некваліфікований персонал, нездатності порозумітися з властями в регіоні, незадоволеність державних органів, наявність судових процесів, зв'язки з організованими злочинними групами і т.д. Негативний гудвіл може вплинути на вартість бізнесу, але вже у бік зниження, оскільки організація не виглядає досягаючою успіху і успішною, а значить, втрачає привабливість для інвесторів [3, с.119].

Будь-яка успішна компанія повинна мати позитивний гудвіл, інакше вона може стати об'єктом поглинання з метою розпродажу її акти­вів по частинах.

Критерії ділової репутації залежать від розвитку бізнесу в країні, її культури. За західними мірками, на ділову репутацію впливають такі основні чинники:  - наявність відомої торгової марки (бренду);  - якість продукції і послуг; - фінансовий стан компанії (вона повинна не тільки одержувати прибуток, але і справно платити податки); - професіоналізм керівництва (його бачен­ня розвитку бізнесу).

На репутацію також впливає і робоча атмо­сфера в колективі: від того, наскільки задоволені співробітники, залежить рівень обслуговування клієнтів. Крім того, на Заході компанії багато уваги надають екологічній діяльності і соціальній відповідальності, коли бізнес бере на себе части­ну функцій, які раніше виконувала держава [6, с.33].

Отже, основні чинники, що формують гудвіл підприємства – це  кваліфікація персоналу, система управління (менеджмент), наявність постійної клієнтури, наявність постійних постачальників, імідж (рівень цін на товари і послуги, якість продукції і послуг, кредитоспроможність і ін.).

В сучасному конкурентному середовищі будь-яке підприємство потребує визначення його гудвілу. За сучасних умов необхідність оцінки ділової репутації очевидна:

1. В управлінських цілях – для оцінки адекватності діяльності менеджерів та іншого персоналу.

2. З метою оцінки інтелектуального капіталу підприємства.

3. Для визначення передпродажної вартості бі­знесу, щоб у ній були враховані названі вище не­матеріальні чинники.

4. Під час операцій купівлі-продажу, коли час­то звертаються до послуг професійних аудиторсь­ких компаній, щоб переконатися у справедливості
й обґрунтованості ринкової вартості об'єкта про­дажу (тобто якщо покупець згоден заплатити за об'єкт певну суму коштів, то чи буде придбаний
гудвіл істотно відрізнятися від внутрішньо створе­ного або, іншими словами, на скільки виправда­ною є переплата за підприємство).

Враховуючи зазначене вище, а також те, що не всі елементи внутрішнього гудвілу визнаються ак­тивами, у світовій практиці склалися певні підхо­ди до методів розрахунку внутрішньо створеного гудвілу серед яких можна виділити такі:

1) метод надлишкових прибутків, який використовують під час передпродажної оцінки гу­двілу. Він ґрунтується на порівнянні рентабельнос­ті чистих активів підприємства з середньою рента­бельністю чистих активів на фінансовому ринку або по галузі;

2) альтернативний метод, який передба­чає розрахунок величини гудвілу як різниці між вартістю підприємства з припущенням, що воно
має у власності невідчутні активи та використовує їх у діяльності, та вартістю підприємства з при­пущенням, що воно не є власником тих самих не­
відчутних активів;

3) метод вартості торговельної марки (дохідний), за яким гудвіл розраховують через дисконтування прогнозованих і постпрогнозованих
потоків прибутку, генерованих гудвілом;

4) оцінка гудвілу за допомогою показника ділової активності, для чого до показника середньорічного обсягу продажу застосову­ють коефіцієнт, який визначають емпірично, виходячи з аналізу угод купівлі-продажу за однорід­ними підприємствами;

5) залишковий метод, за яким оцінюють вартість придбаного гудвілу за міжнародними та національними стандартами обліку, тобто гудвіл дорівнює різниці вартості придбання і справедли­вої вартості придбаних чистих активів;

 6) розрахунок  коефіцієнта Д. Тобіна, який відображає співвідношення ринкової вартос­ті компанії та відновлювальної вартості її активів[5, с.20].

Висновок. Гудвіл є одним із ключових чинників формування ринкової вартості  та показників інвестиційної привабливості підприємства. Тому для кожного підприємства важливим залишається визначення та правильне оцінювання його гудвілу, а потім і підвищення його безпосереднього рівня.

Список використаних джерел

1.         Бомжо В.П. Кількісна оцінка ділової репутації підприємства/ В.П. Бомжо, Г.С. Сінько// Економіка, фінанси, право. – 2009.- №5. – с.15-17

2.          Городянська Л. Гудвіл та відтворювані інтелектуальні ресурси/ Л. Городянська// Бухгалтерський облік і аудит. – 2009.-№5.- с.42-49

3.         Подольна В.В. Основні аспекти формування та розвитку позитивного гудвілу підприємства/ В.В. Подольна// Актуальні проблеми економіки.–2008.- №9.- с.128-134

4.         Городянська Л.В. Особливості обліку гудвіла та методи його вартості на підприємстві/ Л.В. Городянська// Фінанси України.–2007. - №4.- с.119-126

5.         Уманців Г. Внутрішній гудвіл підприємства: економічна природа, проблеми оцінки та обліку/ Г. Уманців// Бухгалтерський облік і аудит.–№9. – с.20-23

6.         Подольна В.В. Особливості гудвілу як нематеріального активу підприємства/ В.В. Подольна// Легка промисловість.– 2006.- №3.- с.33