Экономические науки/ 15.Государственное регулирование экономики

Бутеєць Т. О., наук. керівник: Софроній А.С.

Буковинська державна фінансова академія

Оподаткування сфери послуг в умовах соціально-ринкових перетворень в Україні

Постійне зростання обсягів надання послуг як у світовому масштабі, так і в Україні передбачає вдосконалення системи державного регулювання цієї сфери. Особливої уваги в процесі регулювання діяльності юридичних і фізичних осіб, які надають послуги, заслуговує дослідження ефективності оподаткування цих суб’єктів господарювання. З урахуванням наявності двох альтернативних схем, згідно яких можуть оподатковуватися послуги: загальної і спрощеної систем оподаткування для малого та середнього підприємництва – розрахунок податкового навантаження при використанні обох систем є необхідним для визначення більш ефективного податкового регулювання суб’єктів сфери послуг. З іншого боку, фіскальна спрямованість оподаткування в Україні обмежує можливості зниження податкового навантаження шляхом зменшення податкових ставок.

Актуальність теми полягає в підвищенні ефективності діяльності суб’єктів сфери послуг шляхом використання елементів податкового механізму, а також недостатня кількість розробок щодо їхнього вирішення визначили вибір теми та її мету.

Проблеми оподаткування досліджують провідні вітчизняні вчені-фінансисти В. П. Вишневський, А. І. Даниленко, А. І. Крисоватий, А. М. Соколовська, О. Д. Данілов, В. М. Опарін, В. М. Федосов, В. М. Мельник, І. В. Мельник, Л. Л. Тарангул. Дослідження податкових систем зарубіжних країн здійснено у працях В. Л. Андрущенка, Ю. Б. Іванова, В. М. Суторміної та ін.

На сучасному етапі розвитку світової економіки спостерігається постійне розширення сфери послуг, що виявляється не тільки у зростанні обсягів надання послуг, а й у їхній диверсифікації та появі нових видів послуг. Через надання й отримання окремих видів послуг реалізуються як економічні, так і соціальні потреби населення. До того ж, розвиток економіки передбачає збільшення ролі надання послуг навіть у виробничій діяльності.

Останнім часом в Україні темпи зростання надання послуг перевищують темпи зростання виробництва товарів, за період з 1998 по 2008рр. обсяги надання послуг зросли у 9 разів, а обсяги випуску товарів – у 7,8 разів. Це явище зумовлено як підвищенням попиту на послуги в нашій державі, так і скороченням виробництва, що спонукає працівників виробничих підприємств шукати робочі місця у сфері послуг, передусім у торгівлі. Також спостерігається постійне зростання кількості підприємств, що надають послуги.

Основною схемою, за якою сплачують податки суб’єкти малого бізнесу – юридичні особи, що працюють у сфері послуг, є спрощена система оподаткування. Однак деякі підприємства сплачують податки згідно із загальною системою оподаткування. Це зумовлено такими причинами: по-перше, підприємство має сезонність у випуску послуг (торгівля деякими видами товарів, рекреаційні послуги), тому йому невигідно сплачувати податки за спрощеною системою оподаткування, яка не передбачає зменшення податкового тиску в період мінімізації прибутків; по-друге, низька прибутковість деяких підприємств і великі обсяги реалізації, через які сплата цілого переліку податків за загальною системою може бути більш вигідна, ніж сплата єдиного податку в розмірі 6% або 10% від виручки з реалізації; по-третє, законодавча неузгодженість, тобто підприємство може не підпадати під категорію суб’єкта малого бізнесу.

Надходження до державного бюджету від сфери послуг становлять близько 40% всіх податкових надходжень. Постійне нарощування темпів надання послуг передбачає і нарощування податкових надходжень від цієї сфери у бюджети різних рівнів. Однак наявність законодавчо не врегульованих питань у податковому законодавстві дає змогу суб’єктам господарювання мінімізувати свої податкові зобов’язання і таким чином зменшувати доходи бюджетів різних рівнів.

Для проведення об’єктивного аналізу ефективності оподаткування різних видів економічної діяльності необхідно застосовувати відносний показник для порівняння впливу однакових важелів податкової політики на різних суб’єктів діяльності з різними організаційно-правовими формами. Для цього уточнено визначення показника податкового навантаження.

Аналіз оподаткування торговельної діяльності довів недоцільність застосування спрощеної системи оподаткування, яка має на меті зменшення податкового тиску на платника податку та спрощення адміністрування податків, але у цій сфері діяльності виконує тільки останню функцію, полегшуючи суб’єктам господарювання роботу зі звітністю. Щодо зниження податкового навантаження можна зазначити, що для підприємств торгівлі використання спрощеної системи оподаткування призводить до зворотного ефекту. Це пояснюється тим, що єдиний податок сплачується як відсоток з обороту, а оборот на торговельних підприємствах може бути доволі значним, тоді як торговельна надбавка становить лише 30% – 35% (табл. 1).

Таблиця 1

Фінансові результати діяльності торговельного підприємства КТ «СТШ» у 2008 р. при застосуванні різних систем оподаткування

Система оподаткування	Чистий прибуток		Податки, сплачені підприємством		Сума переплати, грн.
	грн.	% до загальної системи	грн.	% до загальної системи
Загальна система оподаткування	24720	100	33070	100	0
Єдиний податок за ставкою 10%	- 36820	–	38000	115	4930
Єдиний податок за ставкою 6%	16420	66	41360	126	8290

Слід зазначити що найбільша питома вага в податкових зобов’язаннях належить податку на прибуток і відрахуванням з фонду оплати праці до державних цільових фондів. Інші податки, такі як податок на додану вартість, податок на землю, податок з власників транспортних засобів, мають доволі невеликі значення порівняно з грошовими оборотами банківської діяльності. Згідно із специфікою обкладання ПДВ банківських послуг не всі послуги, що надаються банками, обкладаються ПДВ; переважно оподаткуванню підлягають операції з купівлі-продажу матеріальних цінностей (основних засобів), що здійснюються або нечасто (купівля-продаж техніки, обладнання), або у невеликих обсягах щодо грошових коштів (канцтовари). Податок на землю залежить від площі землі, що рідко змінюється, а податок з власників транспортних засобів – від виду і кількості автотранспорту (для здійснення банківської діяльності не існує необхідності утримувати велику кількість транспортних засобів, здебільшого це легкові автомобілі). Тому податок на прибуток відіграє головну роль у визначенні податкового навантаження, тоді як внески на соціальне страхування цілком залежать від фонду оплати праці та, як наслідок, від внутрішньої політики банку.

На підставі проведеного аналізу зроблено висновок, що в нашій державі через існування єдиного підходу до оподаткування сфери послуг податкове навантаження дуже сильно варіюється залежно від виду діяльності, навіть при використанні однієї системи оподаткування. Завдання, покладене на спрощену систему оподаткування – мінімізувати податкове навантаження на суб’єкти малого бізнесу для стимулювання їхнього розвитку, не завжди виконується. Наслідком єдиного підходу в оподаткуванні всіх видів економічної діяльності сфери послуг є різне податкове навантаження при застосуванні одних і тих самих податкових важелів, а існування граничного розміру виручки від реалізації при використанні спрощеної системи оподаткування у розмірі 1 млн. грн. для юридичних осіб призводить до приховування реальних доходів підприємствами, яким вигідніше або зручніше перебувати на спрощеній системі оподаткування. В умовах соціальної спрямованості розвитку ринкової економіки сфера послуг відіграє провідну роль у створенні ефективного соціально-економічного середовища. Проаналізувавши показники прискореного розвитку надання послуг, можна вести мову про постійне збільшення попиту на послуги з боку суб’єктів господарювання і населення. Виробництво й доставка до виробника товарів також тісно пов’язані з наданням супроводжувальних послуг. Через надання й отримання послуг реалізуються не тільки економічні, а й соціальні потреби населення. Розвиток суспільства передбачає подальше збільшення номенклатури послуг.

Останнім часом в Україні спостерігається перевищення темпів зростання надання послуг над темпами зростання виробництва товарів, постійно збільшується кількість підприємств, що надають послуги. З урахуванням подальшої інтеграції і глобалізації економіки простежується збільшення обсягів іноземних інвестицій безпосередньо у сферу послуг. На фоні постійного зростання економічних показників діяльності суб’єктів сфери послуг потрібно вказати на прогресивний характер розвитку цих галузей економіки.

Література:

1. Спіріна О. М. Оподаткування діяльності суб’єктів сфери послуг / Оксана Михайлівна Спіріна // Економіка: проблеми теорії та практики : зб. наук. праць. Т. 3, вип. 233 / Наук. ред. А. А. Покотілов. – Дніпропетровськ : ДНУ, 2007. – С. 624 – 628.

2. Спіріна О. М. Особливості спрощеного оподаткування діяльності фізичних і юридичних осіб – суб’єктів сфери послуг / Оксана Михайлівна Спіріна // Таврійський науковий вісник : зб. наук. праць ХДАУ. Вип. 55 / Наук. ред. О. В. Ушкаренко. – Херсон: Айлант, 2007. – С. 272 – 276.

3. Спіріна О. М. Податкове навантаження на торгівельні підприємства / Оксана Михайлівна Спіріна // Вісник Львівської державної фінансової академії. – 2006. – № 11. – С. 15 – 19.

4. Спіріна О.М. Проблемні аспекти оптимізації оподаткування підприємств сфери послуг / Оксана Михайлівна Спіріна // Економіка і ринок: облік, аналіз, контроль. Вип. 16 / Наук. ред. І. Д. Фаріон. – Тернопіль : Економічна думка, 2007. –– С. 327 – 333.