Чебан О.С.

Студентка факультетеу економічних наукНаціонального університету

„Києво-Могилянська Академія”

Вирішення актуальних проблем податкової системи України як передумова ефективного функціонування економіки держави

Розглянуто основні проблеми податкової системи України, наевдено тенденції розвитку та пропозиції щодо вдосконалення.

The main problemsand tendencies of development in tax system of Ukraine is considered. Proposals on improvement are sustained.

Ідеальна податкова система не функціонує в жодній країні світу. Постає закономірне питання: Чому? А тому що просто не існує моделі ідеальної податкової системи, яка позбавлена будь-яких недоліків. Громадяни країни завжди незадоволені тим, що повинні сплачувати податки, але оскільки держава не в змозі ефективно функціонувати за відсутності податкового механізму, вона повинна створити такі умови, які не будуть руйнівними для добробуту агентів. Адже податки - це одна із форм вирівнювання доходів юридичних і фізичних осіб з метою досягнення соціальної справедливості й економічного розвитку. Тому теоретики й практики працюють над тим, аби створити таку податкову систему, яка б забезпечила оптимальне конкурентне середовище для бізнесу, й одночасно була ефективним фіскальним інструментом.

Таким чином, незважаючи на різні шляхи реалізації, конкурентна й податкова політика мають спільне завдання — покращення підприємницького та інвестиційного клімату, забезпечення ефективного функціонування механізму національного ринку на основі формуванняоптимального конкурентного середовища.

На разі типологія економік держав відносить Україну до держав з економікою перехідного періоду (transitional economy countries). Але Україна прагне до побудови економіки ринкового типу та формування ринкових структур, властивих економічно-розвиненим державам. Невід’ємною складовою цього процесу є вдосконалення податкової системи держави. А тому варто розглянути, які проблеми існують в податковій системі України, які заходи впроваджують для подолання цих проблем, та які є можливі шляхи для їх вирішення.

Отже, виділяють такі основні проблеми:

1. Відсутність єдиного Податкового Кодексу та стабільного законодавчого регулювання

Наразі стабільність правового регулювання оподаткування відсутня, а діюча нормативно-правова база непрозора та заплутана. Чинні закони про оподаткування приймалися у різний час, за різними принципами, багато законодавчих актів було схвалено внаслідок лобіювання певних інтересів. [2] Близько двох тисяч законодавчих i нормативних актів із нескінченними змінами та доповненнями — це навряд чи прийнятна як для платників податків, так i для податківців правова база у сфері оподаткування. Безумовно, працювати безконфліктно i комфортно у такому заплутаному правовому середовищі платникам податків дуже складно.

Громіздке й суперечливе законодавство спричиняє ускладнення податкових процедур і правил, призводить до порушення балансу прав і відповідальності між платниками податків і податковими органами, і – як результат – зумовлює незахищеність податкової системи від некомпетентності та зловживань.[3] Закони, які регламентують податкову систему в Україні, постійно змінюються з метою їх узгодження із процесами, що мають місце в житті суспільства, за відсутності єдиної податкової політики. А податкова політика, яка проводиться в державі, не має логічного обґрунтування макро- й мікроекономічних наслідків її запровадження. З.Варналій, науковець, що досліджує проблеми в податковій сфері Україні, наголошує, що за таких умов становище суб’єктів підприємництва є критичним: більшість із них не в змозі відстежити всі зміни, а тому не знають, що саме, коли та в якому порядку вони повинні платити. І справді, через складність і заплутаність податкового поля країни виникла ситуація, коли майже всі підприємства стали порушниками законів. Так, за 2007 рік органами державної податкової служби було виявлено порушення податкового законодавства у 95,2% юридичних осіб від загальної кількості перевірених. Значний негативний вплив створюється також унаслідок безсистемного втручання органів державної влади у процес формування податкової системи. [1]

Проблеми в даній сфері погіршують інвестииційний клімат в Україні та негативно впливають на притік капіталу в країну. Відповідно до рейтину звіту “Ведення бізнесу 2010” (Doing Business 2010) [11], сьомого із серії щорічних видань Світового банку та Міжнародної фінансової корпорації (IFC), Україна має рейтинг 109 (за 120-бальною шкалою) за захищеністю інвесторів в рейтингу країн (найкращий рейтинг має Нова Зеландія й посідає 1 місце) та має індекс 4,7 з 10 можливих (див рис.1).

Робота над проектом Податкового кодексу розпочалася в Україні ще наприкінці 1990-х років, але не закінчилась ухваленням цього стратегічного документа.

2. Надмірне податкове навантаження

Узагальнювальним показником, що характеризує податкову систему в цілому, є показник обтяжливості. Так, за обтяжливістю для ведення бізнесу українська податкова система вже кілька років поспіль посідає передостаннє місце серед усіх податкових систем світу, поступаючись лише білоруській. Сукупне податкове навантаження в нашій державі майже вдвічі перевищує цей показник для групи країн, до яких належить Україна за рівнем ВВП на особу населення, та дискримінує власних товаровиробників порівняно з іноземними конкурентами. Втім, обтяжливість податкової системи України визначається не так величиною податкових ставок, як складністю й нестабільністю вітчизняної системи податкового законодавства. Хоча за даними українських дослідників станом на 01.01.2008 в Україні діяло 26 загальнодержавних та 14 місцевих податків і зборів, згідно із соціологічними дослідженнями суб’єкти господарювання в середньому сплачують 9—12 податків і обов’язкових зборів. Як показує аналіз, система переобтяжена численними дрібними податками, витрати на облік, контроль і адміністрування яких перевищують надходження від їх сплати. За даними звіту “Ведення бізнесу 2010” (Doing Business 2010), на оформлення і сплату податків компанії щороку витрачають по 736 годин робочого часу і мають зробити 147 проплат за рік. Для порівняння: в Польщі даний показник становить 395 годин, тобто майже в 2 рази менший, в Естонії витрати часу на оформлення податків складають 81 годину, а проплат потрібно зробити лише 10. Така кількість податкових платежів та витрати часу на їх оформлення і сплату, безперечно, стримують розвиток підприємницької активності, а отже, й конкуренції на ринках товарів і послуг. [1] Хоча, варто зазначити, що в Україні намітилася позитивна тенденція. В звіті “Ведення бізнесу 2008” для України був наведений показник 2085 годин, що майже в 3 рази перевищує теперішній.

Підприємства змушені вести подвійний облік – бухгалтерський і податковий, щомісяця готувати численні звіти, впроваджувати нові та дорогі засоби автоматизації облікової роботи, відстежувати часті зміни нормативної бази. Методи обчислення податків встановлено у законодавчих актах та обумовлено в інструкціях Державної податкової адміністрації України, але часто надто складні алгоритми обчислення податків перетворюються на широке поле для помилок і зловживань як з боку платників, так і з боку податківців.[2]

Крім того, усе більшого визнання та підтвердження набуває думка про те, що висока частка податків у ВВП – це небезпека для економічного зростання. Стартовий рівень частки ВВП, яка перерозподіляється через податкову систему, у 1993—1994 роках становив 38%, знизився до 31,6% у 2004-му, але потім знову повернувся до 38,1% у 2005-му, а за підсумками першого півріччя 2006 року становив 44%. Нещодавно намітилася позитивна тенденція. У 2008 році цей показник склав 23% (розраховано відповідно до даних МВФ та Міністерства Фінісів України).

3. Необґрунтована структура пільг

Податковий тягар нині розподілено між платниками різних галузей нерівномірно, а практику надання податкових пільг не можна визнати справедливою та суспільно корисною. Необґрунтована структура пільг сприяє посиленню ринкової влади тих учасників, які користуються податковими преференціями, та, навпаки, обмежує конкурентоспроможність інших. Свідченням цього є, зокрема, той факт, що різні податкові пільги здебільшого надавалися збитковим підприємствам, із застарілим і спрацьованим обладнанням. Дестимулюючим чинником розвитку конкуренції є також нераціональна структура пільг. Так, у галузі машинобудування частка пільг у загальній сумі сплаченого податку у 2007 році дорівнювала 0,7%. Для прикладу, у фінансовому секторі цей показник становить 126,3%, в торгівлі — 8,2%. Наслідком такої практики стали консервація техніко-економічного базису й неможливість у стислі строки ініціювати перехід до постіндустріальної виробничої формації. Не викликає сумніву й той факт, що через нагромадження податкових пільг набули розвитку тіньові схеми ухилення від оподаткування та утворилася національна олігархія.

В Україні набула поширення практика, коли тягар податкового тиску перекладається на ті підприємства, які працюють легально і доволі прибутково. Це спонукає керівників таких компаній шукати шляхи отримання податкових пільг, замість того щоб підвищувати ефективність своїх підприємств. В результаті пільгами користувались підприємства й галузі, що спроможні вийти із кризи й розвиватися й без довгострокового пільгового режиму оподаткування та які не є основою підвищення конкурентоспроможності національної економіки. А ринково орієнтовані підприємства, що потребують фінансової підтримки для освоєння нових ринків, технологій, продуктів, навпаки, змушені платити більшу частину податків. Крім того, вітчизняна практика засвідчує, що стимулювання шляхом надання податкових пільг призводить до значних зловживань при їх використанні. По суті, в сучасних умовах податкові пільги часто перетворюються на ухилення від податків, надаються здебільшого тим суб’єктам господарювання, які спромоглися їх отримати незаконними методами. Таким чином пільги стимулюють розвиток тіньової економіки, масштаби якої, за оцінками експертів, становлять в Україні 40-50 % від обсягу реального ВВП.[2]

4. Модернізація митної системи

Відповідно до показників виконання Зведеного Бюджету України за січень-серпень 2009 року акцизний збір із ввезених на територію країни товарів становив 2 280,7 млн. грн., що є на 37,6% більше ніж за аналогічний період 2008 року. Показник доходів бюджету по ввізному миту зменшився на 47,2 %, що і не дивно, адже в четвертому кварталі 2008 року та в 2009 році значно скоротився імпорт товарів та послуг. До початку фінансової кризи імпорт постійно зростав, тому питання митного контролю є надзвичайно актуальними. Насьогодні існує проблема в організації роботи митниць, систематизації та обміну інформацією та запровадження спрощеної системи проходження митного контролю.

Проблема поглиблюється різними стилями роботи в різних регіонах України та різною ситуацією з бюджетом. Справа в тому, що кожний місцевий бюджет має свою власну дохідну частину, пов’язану з відповідними митними податками. Тому в різних регіонах ведеться різна тарифна політика. Як правило, компанії наймають професіонала, який вирішує всі проблеми завдяки знанням особливостей цього регіону. Це вимагає значних додаткових матеріальних витрат. Особливо заплутана процедура що стосується визначення коду для одного товару в різних регіонах України.

Ще одне питання, яке необхідно відпрацювати - це питання співпраці українських митних органів і митних органів Європейського союзу та запровадження практики обміну інформацією та досвідом. . Оскільки митна система є безпосереднім посередником України у співпраці з міжнародною спільнотою, робота митних органів повинна відповідати міжнародним стандартам. Це можливо за рахунок скорочення затримок та витрат, яке досягається передбачуваним та швидким пересуванням товарів через кордон. Результати досліджень свідчать про те, що витрати на торгівельні процедури можуть складати до 4-5% від загальних витрат торгівельної операції. Цей тягар лягає як правило на плечі малого та середнього бізнесу, і цим часто уповільнює економічний розвиток.

Позитивним зрушенням є впровадження системи «Електронна митниця». Це багатофункціональна комплексна система, яка поєднає інформаційно-комунікативні технології та сукупність механізмів їх застосування і дасть можливість підвищити якість митного регулювання та вдосконалити митне адміністрування з метою посилення митної безпеки України. Вона об’єднає вже існуючі інформаційні системи контролю за експортом, імпортом та транзитом в єдину автоматизовану систему таким чином, щоб забезпечити обмін електронною інформацією між усіма органами та суб’єктами, задіяними в експортно-імпортних операціях. Система об’єднає технологічне забезпечення безперервного потоку, накопичення та обробки електронної інформації між митними адміністраціями держав, органами державної влади України та суб’єктами ЗЕД. Електронна митниця покликана для впровадження системи єдиного обліку торговців з реєстрацією тільки в одній державі. Це означає також введення безпаперового середовища для митниці та торгівлі, подання митної декларації в електронному вигляді зі свого дому або робочого місця в офісі компанії, незалежно від країни відправлення або ввезення товарів.

5. Недоліки ПДВ

Інша проблема – податок на додану вартість, який в Україні уже давно став предметом суперечок політиків і науковців. Підприємствам доводиться дуже довго чекати повернення ПДВ з бюджету після його сплати, а головне – й дотепер спрацьовує "вибірковий" принцип повернення цього податку, що завдає істотної шкоди конкурентоспроможності економіки України.

Висновки

Розглянувши наявні проблеми, можна зробити висновок, що основними завданнями вдосконалення податкової системи в Україні мають бути:

· формування нового інституційного середовища оподаткування, сприятливого для реалізації принципу рівності всіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, формування відповідального ставлення платників до виконання своїх податкових зобов’язань;

· підвищення регулюючого потенціалу податкової системи на основі запровадження інноваційно-інвестиційних преференцій

· забезпечення більш рівномірного розподілу податкового тягаря між платниками податків;

· демократизація податкової служби України, а саме  зміна ідеології її функціонування у роботі з платниками та міжнародними партнерами.

Наразі, податкова служба вже досягла певних позитивних зрушень, зокрема в митній політиці та оподаткуванні підакцизних товарів. Цілком очевидним є те, що підвищення ставок акцизного збору має не лише фіскальні переваги, а й виконує регулятивну функцію та є певним адаптаційним кроком на шляху до стандартів Європейського Союзу. Наступним очікуваним кроком є врегулювання законодавства в податковій сфері. Державна Податкова Адміністрація розробила Стратегічний план розвитку державної податкової служби України на період до 2013 року, де сформовані пріоритетні цілі щодо антикорупційної діяльності, скорочення витрат на адміністрування податкової діяльності, переходу до світових цивілізованих норм в оподаткуванні та інших важливих заходів. Залишається лише сподіватись, що даний план буде впроваджено й виконано.

Література:

1. Филюк Г.М. Вплив бюджетно-податкової політики на трансформацію ринкових структур в Україні Фінанси України, №5, 2009.

2. Коломієць Н.О. Проблеми та необхідність реформування податкової системи.

3. Єфименко Т.І. Основні напрямки трансформації податкової системи в Україні. Фінанси України. №9, 2007.

4. Ісаченкова О.Г., Шунькіна Г.О. Шляхи удосконалення податкової системи України.

5. Попова В.В. Особливості вдосконалення податкової політики України в контексті євроінтеграції: аналіз теоретичних підходів.

6. Стратегічний план розвитку державної податкової служби України на період до 2013 року

7. План основних питань економічної та контрольної роботи Державної податкової адміністрації України на 2009 рік.

8. Ожогіна Н. Концептуальні засади реформування податкової системи України на шляху до євроінтеграції.

9. Сайт міністерства фінансів України: www.minfin.gov.ua

10. Сайт Державної податкової адміністрації України: www.sta.gov.ua

11. Doing Business 2010. - http://www.doingbusiness.org