Економічні науки/15. Державне регулювання економіки

Д.е.н. Папаіка О.О., к.е.н. Саєнко В.Г.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Сьоме положення життєзабезпечення пенітенціарної системи як системи організації виробничих сил

Матеріали, що надаються у науково-методичній розробці [1], дозволяють виділити дванадцять положень розвитку пенітенціарної системи. Для обговорення представлене сьоме положення життєзабезпечення пенітенціарної системи як системи організації виробничих сил.

За цим положенням необхідно розглядати можливості, що притаманні організаційній системі, серед яких є середовище організаційно-виробничої системи з її виробничими потужностями.

Оскільки пенітенціарна система - це організаційно-виробнича система, то і є такою організацією продуктивних сил, при якій їх з'єднання, функціонування і розвиток забезпечується і реалізується:

а) системою державного забезпечення, яка прагне задіяти контингент працею і одержати для держави і окремої приватної системи засоби для життєзабезпечення;

б) суб'єктами господарювання, що взаємозв'язані ціноутворенням і товарообміном, які обумовлені суспільною кооперацією розділеної праці;

в) приватними господарюючими суб'єктами (підприємцями, власниками капіталу і організаторами), що забезпечують продуктивну взаємодію (власне, виробництво) і реалізацію виробленого продукту;

г) підприємцями-конкурентами, які прагнуть до максимізації доходу, збільшення розмірів функціонуючого капіталу і вступають в конкурентні відносини;

д) ринком, що самоорганізується в еквівалентних обмінних процесах і за допомогою конкуренції і загального товарообміну, забезпечує взаємодію суб'єктів діяльності, що регулює власне суспільну кооперацію продуктивних сил, їх взаємозв'язок і розвиток, а також визначає структуру суспільного виробництва, його пропорції і їх зміну, зберігає розширене відтворення сукупного суспільного капіталу;

е) економічним механізмом взаємодії середовища суб'єктів діяльності із зовнішнім світом, який реалізує економічні, політичні і соціальні суспільні відносини.

У характеристиці пенітенціарної системи отримує віддзеркалення практично вся система громадської організації продуктивних сил, серед яких мають місце:

1) суб'єкти організації, їх спосіб діяльності, взаємини;

2) умови господарювання, його цілі, засоби і принципи;

3) речові господарські посередники (товари, гроші, капітал);

4) суспільна система об'єктів організації, їх взаємини в рамках єдиної системи;

5) функції суспільної системи суб'єктів організації;

6) закономірності, що визначають її реалізацію і розвиток господарського механізму.

Природно припустити, що закономірності господарювання окремого суб'єкта, яким в даному дослідженні виступає підприємець, відрізняються від закономірностей господарської організації суспільства, в якій, окрім підприємців, своє місце знаходить сфера матеріального виробництва - ця матеріальна основа, що годує суспільство, і сфера послуг - це середовище, що обслуговує суспільство.

Введення в характеристику пенітенціарної системи її складових компонентів вимагає структурних уточнень, в число яких включається, поки що, три головних, а саме:

1. Конкуренція як спосіб господарювання в системі між окремими казенними підприємствами відсутній. Таке відбивається і має місце як у внутрішньогалузевому плані, тобто у зв'язку з аналогічними виробництвами, так і в міжгалузевому - у зв'язку з насиченням її якісно різними виробництвами Про це свідчать матеріали аналізу [2], з якого виходить, що господарюючі суб'єкти і речові господарські посередники не перетинаються в діяльності, а інтереси, прагнення і закономірності виявляються спорадично і в середовищі з ринковими розподільниками, і в середовищі з характерними обмежувачами і регуляторами свободи дії.

2. Підприємці мають обмежений доступ в середовище. Разом з тим, якщо такий доступ дістають, то по своїй структурі вони відрізняються. Зв'язано це, в основному, з двома причинами, а саме: з їх різнорідною участю з приводу відтворення капіталу і з їх різною суспільною функцією. За даними власного аналізу, вони розподіляються між промисловими підприємцями, які ведуть безпосереднє виробництво споживчих благ (70%), кредитно-фінансовими підприємцями, зайнятими організацією позикового капіталу (16%), і торговими підприємствами, що діють безпосередньо у сфері звернення товарів і організують торгівлю (14%).

3. Ринок неоднорідний і неодноманітний структурно, бо він до теперішнього часу ще структурований по галузях економіки і по характеру товарів. Такий ринок за даними власного спостереження доступний для приватного капіталу недостатньо і практично залишається таким же недоступним і для робочої сили.

Оскільки праця не є обов'язковою умовою життєзабезпечення носія трудового ресурсу, то класична теорія в розпорядження пенітенціарної системи надає умови «розвиненого товарного обміну, коли не тільки всі продукти і засоби виробництва, але і робоча сила є товарами, коли продукти, засоби виробництва і робоча сила отримують одноманітну форму виразу в грошах, а останні, будучи мірилом суспільної цінності кожного з товарів - загальним еквівалентом, безпосередньо представляючи і утілюючи в собі цінність товарів - вартість» [3, с. 75]. Саме розвинений товарний обмін, одноманітна форма виразу в грошах і вартість служать відправними моментами і засобом організації виробництва споживчих благ в пенітенціарній системі, але не її матеріальною метою і результатом. Нагадуємо тут ще раз про вельми важливе положення, що стосується того, що участь в праці носія трудового ресурсу не виступає обов'язковою умовою його життєзабезпечення. Дане положення вносить до форми виробництва істотні зміни, які потрібно додатково досліджувати до того, як буде розроблений економічний механізм пенітенціарної системи, ґрунтуючись на моментах взаємозв'язку формули Маркса (Г - Т - Г`).

Згідно такої формули організація виробництва починається з авансування грошей (Г) на покупку засобів виробництва і робочої сили, після чого шукана формула, розщеплюючи шукану складову Г через товар на С_п+Р_с, набуває вигляду:

С_п

(Г – Т Р_с), (1)

а процес виробництва закінчується після проходження фази виробництва (…П…) поверненням грошей за допомогою реалізації проведеного продукта-товара (Т - Г). У всіх міркуваннях бажано завершити досліджуваний процес поверненням грошей саме в збільшеному розмірі, бо з приростом (Т`-Г`, Г`=Г+г), а це і є реальна мета і підсумок руху грошей Г, з якою зв'язуються і доходи підприємця, і умови розподілу додаткового продукту, і сенс власне приватної організації виробництва, зв'язується весь ланцюг необхідних дій. Організація продуктивного процесу виступає тут як організація, що має, з одного боку, товарну форму, що реалізовується через вартість, в її русі, а з іншого - необхідна умова зростання вартості (Г - Г`) як мета і результат. Звідси організація виробництва представляється як організація самозбільшення вартості, або що теж відстоюється як організація капіталу, що як правило, отримує наступне формалізоване відображення:

С_п

( Г - Т Р_с …П…Т` - Г`). (2)

Відбулися зміни і в середовищі виробництва держави.

Виробництво суспільного корисного продукту на підприємствах і в установах України допускається на основі включення державного і приватного капіталу. Таке ж стало приналежністю і пенітенціарної системи, в яку основні фонди були поставлені ще радянською державою і практично не оновлювалися, а в оборотні кошти - підключаються фінанси і держави, і підприємців, але на умовах державних обмежень. Дане вносить зміни в теоретичну суть організації виробництва, оскільки отримує розвиток принцип компліментарності. Таке явище чекає свого обґрунтування.

Література:

1. Саєнко В.Г. Організаційно-методичні положення життєзабезпечення пенітенціарної системи з порушеними відтворювальними процесами у промисловому регіоні / В.Г. Саєнко. – Донецьк: ДонНУЕТ, 2008. – 132 с.

2. Папаіка О.О. Розробка адаптаційних схем стійких відтворювальних процесів у промислово розвиненому регіоні з порушеним економічним забезпеченням /О.О. Папаіка, В.Г. Саєнко //Звіт про наук.-дослідну роботу. Рег. №0207U004302. – Донецьк: ДонДУЕТ ім. М. Туган-Барановського, 2006. – 74 с.

3. Осипов Ю.М. Хозяйственный механизм государственно-монополистического капитализма. – М.: Изд-во Моск-го ун-та, 1987. – 400 с.