Економіка/ 10. економіка підприємства

К. е.н., доц. Потравка Л.О.

Херсонський державний аграрний університет, Україна

РОЛЬ ТРАНСПОРТНОЇ ГАЛУЗІ ПІВДЕННОГО РЕГІОНУ

У ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ ДО СВІТОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ

Процес інтеграції України до світової економічної системи передбачає зростання обсягів товарних операцій з іншими країнами світу. Геополітичне розташування України дозволяє успішно використовувати внутрішні транспортні мережі для транзиту товарів між державами Європи, Азії і Близького Сходу. З огляду на це, можна стверджувати, що рівень розвитку транспортної системи держави є однією із найважливіших ознак технологічного прогресу і конкурентоспроможності та відіграє роль засобу ефективного входження у світове співтовариство.

У розвитку міжнародної торгівлі винятково важливе значення має те, що територією України проходять два, з п’яти існуючих, євразійські транспортні коридори – ТРАСЕКА (Чорне море – Кавказ – Каспійське море – Центральна Азія) та Північ – Південь (Північна Європа – Центральна Азія/Кавказ – Перська затока). Транзитний потенціал цих коридорів досить великий: щорічна вартість фрахту транспортних засобів на маршруті Європа – Південно-Східна Азія складає близько 40-50 млрд. дол., а за маршрутом ТРАСЕКА через Україну може перевозитися щороку до 16-23 млн. т вантажів. Організаційно морський транспорт України складається з трьох пароплавств: Чорноморського (11 морських портів), Азовського (3 порти) та Українсько-Дунайського (4 порти).

З огляду на це, можна визначити першочергове значення морського транспорту у розбудові міжнародних економічних відносин. До визначальних складових матеріально-технічної бази морського транспорту належать порти. Портовий комплекс України представлений 18 портами загальною потужністю переробки 155 млн. т вантажів на рік, серед яких 16 знаходяться в Південному регіоні. В процесі дослідження визначено, що морський транспорт створює умови для експортної орієнтації аграрного виробництва Південного регіону. Морські порти відіграють також важливу роль у реалізації транзитного потенціалу країни або регіону, виконуючи функції стратегічних центрів комплексного управління рухом і розподілом транзитних вантажопотоків. Запас потужності морських торговельних портів України становить 37,590 млн. т, в т. ч. 4,9 млн. т сільськогосподарської продукції (табл. 1).

Таблиця 1

Запас потужності морських портів України, 2008 р.

Назва морського порту	Загальна потужність (млн. т)	Запас потужності (млн. т)		% запасу потужності з усіх вантажів
		З усіх вантажів	Із с.-г. продукції
Одеський	38,0	4,625	1,400	12,2
Іллічівський	24,0	6,725	1,000	28,0
Південний	15,0	4,800	-	32,0
Феодосійський	14,0	0,660	-	4,7
Маріупольський	12,0	5,550	-	46,3
Ренійський	11,0	5,500	0,900	50
Ізмаїльський	7,7	1,810	0,500	23,5
Миколаївський	5,5	0,668	0,500	12,1
Херсонський	5,0	2,700	-	54
Усть-Дунайський	4,0	1,880	0,500	47
Білгород-Дністровський	2,7	0,650	0,100	24,1
Керченський	2,5	1,530	-	68
Бердянський	1,5	0,500	-	33,3
Всього:	142,9	37,590	4,900	26,3

Джерело: розраховано за даними Відділу координації роботи портів Укрморрічфлоту.

В результаті проведених розрахунків встановлено, що виробничі потужності морських портів України використовуються на 73,7 %. З огляду на це, необхідним є створення загальної стратегії їх діяльності. До уваги слід прийняти, що пріоритетними у зовнішньоекономічній діяльності України є торговельні відносини з експорту сировини, продовольчих товарів та продукції металургійної галузі, а також транспортні послуги. Окрім цього доведено, що проблемою розвитку транспортної галузі є технічне та технологічне відставання основних елементів портового комплексу. Відсутність масштабної модернізації транспортної інфраструктури портів відповідно до кон’юнктури ринку є причиною низької якості транспортних послуг, зменшення швидкості просування товарів, збільшення залежності зовнішньої торгівлі України від іноземного транспорту, втрати конкурентоспроможності вітчизняних перевізників вантажів, росту аварійності та екологічного навантаження. В свою чергу це уповільнює економічний розвиток країни та її європейську інтеграцію.

Розв’язання проблем підвищення ефективності діяльності, комплексного оновлення та модернізації транспорту України можливо провадити системними методами, поєднуючи комплекс заходів нормативно-правового забезпечення його діяльності, створенням сприятливого інвестиційного клімату, поєднанням бюджетних та зовнішніх джерел інвестування, завершенням структурних реформ в транспортній галузі.

На завершальному етапі досліджень проблем портового комплексу на прикладі Південного регіону встановлено, що стратегічним напрямом розвитку транспортної системи регіону є поліпшення роботи у сфері розподілу, що дозволяє знижувати ціну послуг і постачати його точно в призначені терміни і потрібної якості. Окрім цього, необхідним є створення загальної стратегії діяльності портів на певний період, з огляду на те що виробничі потужності морських портів України використовуються лише частково. Для забезпечення синхронізації роботи транспорту і виробництва у господарській діяльності портів необхідно використовувати логістичну систему, актуальність якої зумовлена швидким зростанням витрат на перевезення (викликаним підвищення цін на нафту та світовою енергетичною кризою), а також переорієнтацією від ринку надання послуг до ринку споживача і, як наслідок, досягнення межі ефективності системи обслуговування і виробництва. Виходячи з того, що середовище портової логістики характеризується випадковістю процесів і залежить від природних факторів, система планування і регулювання перевезень повинен супроводжуватися створенням єдиної електронної бази даних усіх портів України для забезпечення контролю і спільної диспетчерської служби транспортної системи.