Економічні науки / 6. Маркетинг і менеджмент

К.е.н. Фоломкіна І.С.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, Донецьк

Тактика підприємства: сутність, особливості і

взаємозв’язок зі стратегією

Актуальною проблемою будь-якого сучасного підприємства є формування стійких довгострокових конкурентних переваг на ринку і підтримання їх у перспективі за рахунок професійного стратегічного управління підприємством і використання ефективних інструментів як при розробці стратегій, так і при їх реалізації. Стратегія підприємства визначає концепцію досягнення ним успіху, однак вірно обрана стратегія розвитку – це лише частина потенційного успіху.

Не менш важливим є ефективна реалізація розробленої стратегії, якою часто нехтують, вважаючи, що успіх вже повинен бути закладений у вірно обраній стратегії, хоча на практиці це не завжди так. Реалізація стратегії підприємства знаходить своє відображення у його тактиці, розробленій на найближчу перспективу. І якщо питання розробки стратегій дуже добре пророблені, то питанням розробки і реалізації тактики такої уваги в літературі не приділяється.

Існує два основних підходи до визначення сутності тактики. Найчастіше під тактикою розуміються поточні плани з реалізації стратегії, короткострокові стратегії, дії з реалізації стратегій, тобто те, що слід зробити для їх реалізації. З іншого боку, тактикою також є сукупність засобів, прийомів і методів досягнення цілей у конкретних умовах, тобто те, як реалізуються стратегії, за допомогою яких методів вони здійснюються. Обидва ці аспекти є важливими і невід’ємними елементами розгляду тактики.

Отже, під тактикою підприємства пропонується розуміти сукупність короткострокових дій, практичних методів і прийомів менеджменту, що використовуються для реалізації стратегій підприємства.

В найбільш загальному вигляді тактику можна уявити як заходи і засоби з реалізації стратегій підприємства, виконання яких призводить до поставлених цілей. Схематично цю залежність можна відобразити таким чином (рис. 1).

Рис. 1 – Взаємозв’язок стратегії і тактики підприємства

Однак взаємозв’язок між стратегією і тактикою є більш складним. В кожному підприємстві на різних рівнях управління використовуються свої особливі стратегії, всі вони побудовані за ієрархічним принципом: від корпоративної (загальної) до функціональної. Але ж якщо на кожному рівні існує своя стратегія, то чим вона відрізняється від тактики?

Г.Мінцберг проводить таке розмежування за допомогою врахування масштабу дій або перспектив лідера. Те, що для вищого керівництва підприємства виглядає як „тактика” для керівника відділу маркетингу, наприклад, буде „стратегією”, оскільки від цих дій залежатиме в кінцевому випадку успіх його відділу. За зауваженням Р.Румельта, „те що для однієї людини є стратегією, для іншого – тактика, а тому стратегія залежить від того, на якому стільці Ви сидите”. Важливо також і те, коли Ви сидите на цьому стільці: те, що сьогодні виглядає як тактика, завтра може виявитися повноцінною стратегією [1]. Отже, тактичні рішення приймаються на всіх рівнях.

Слід відмітити, що стратегія і тактика підприємства мають ряд принципових відмінностей:

Ø стратегія має справу з найбільш важливими питаннями, а тактика займається деталями;

Ø стратегія підприємства визначає загальний напрямок розвитку підприємства, а тактика – дії, необхідні для досягнення цілей і реалізації стратегій;

Ø стратегія підприємства носить концептуальний характер, а тактичні заходи з її реалізації – організаційний;

Ø стратегія відображає, як досягати цілі підприємства, а тактика – як використовувати сили підприємства, його потенціал в процесі реалізації стратегій.

Теорія і практика менеджменту свідчить, що заходи з реалізації стратегій розробляються на короткостроковий період і знаходять своє відображення в тактиці підприємства. Разом з тим, тактичні заходи з реалізації стратегічного набору повинні бути повністю ув’язані зі стратегіями підприємства і є їх безпосереднім продовженням, вираженим у поточних заходах, діях, прийомах.

Тактика розробляється на основі стратегії, але в свою чергу, в процесі її реалізації здійснюється уточнення стратегії.

Враховуючи той факт, що будь-яка стратегія підприємства може бути представлена у вигляді запланованої та реактивної частини, тактика також включатиме відповідні дії. Іншим її структурним елементом будуть практичні методи і прийоми управління, що використовуються для реалізації стратегій і проведення відповідних їм змін (рис. 2).

Рис. 2 – Складові тактики підприємства

Узагальнення вітчизняного та закордонного досвіду дозволило виділити такі основні властивості тактики:

1. Короткостроковий характер діяльності: дії плануються на більш короткий термін, результати від їх реалізації можна відчути у плановому періоді.

2. Реактивність: в процесі реалізації стратегій підприємство постійно відстежує зміни, що відбуваються у середовищі його діяльності і застосовує тактичні заходи для пристосування до них.

3. Відносність: стратегії функціонального рівня (маркетингова, виробнича, кадрова, фінансова, інноваційна та ін.) виступають тактикою по відношенню до стратегій більш високого рівня (корпоративної та бізнес-стратегій), а для підрозділів, у яких функціональні стратегії розроблялися, вони виступають саме стратегіями і вимагають розробки відповідних тактичних заходів з їх реалізації.

4. Конкретність: тактика представляється у вигляді конкретних дій і заходів, на відміну від стратегії, що відображає узагальнену модель поведінки на ринку у довгостроковій перспективі.

5. Практична спрямованість: тактика спрямована на досягнення реальних результатів.

6. Адаптивність методів і прийомів менеджменту: засоби, за допомогою яких реалізуються стратегії і проводяться відповідні зміни, постійно змінюються з урахуванням ситуації, у якій вони застосовуються, обирається найкраща для даної ситуації тактика, що може призвести до необхідного результату.

Таким чином, тактика – це все те, за допомогою чого реалізується стратегія підприємства. Тактика розробляється на основі стратегії підприємства менеджерами середньої ланки управління, призначена для реалізації стратегії і дозволяє її коригувати в процесі виконання.

Література:

1. Минцберг, Г. Стратегический процесс / Г. Минцберг, Дж.Б. Куинн, С. Гошал; пер. с англ. под ред. Ю.Н. Каптуревского – СПб. : Питер, 2001. – 688 с.