Хоцевич О.В., науковий керівник Погрибенник О.В.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Ринкова інфраструктура в контексті інституціоналізму

Економічна теорія ринкової інфраструктури вирішальною мірою формується під впливом інституціоналізму, хоча й не зводиться до нього. Погляд на ринкову інфраструктуру через призму нового інституціоналізму зумовлюється, передовсім, потребою створення й розвитку інститутів ринку в країнах із перехідною економікою. Саме нова інституціональна економічна теорія, разом з теорією прав власності найбільшою мірою відповідає зазначеним завданням. Але, звичайно, слід мати на увазі теоретичні надбання й інших економічних течій – посткейнсіанства та неокласики. Необхідно не стільки розвивати новий інституціоналізм, скільки синтезувати певні елементи новоінституціоналістського, посткейнсіанського та неокласичного аналізу.

На думку відомих учених, які спираються на узагальнення більше ніж десятирічного досвіду реформ, найперспективнішим напрямом аналізу ринкової інфраструктури виступає інституціоналізм.

Разом із тим існує й протилежна позиція щодо використання інституціоналізму для аналізу процесів трансформації економічних систем. Вважається, що існує обмеженість інституціонального підходу в конструюванні інституціональних структур економічних систем через те, що він не враховує специфічних особливостей національних соціально-економічних систем . Тобто при вирішенні проблем трансформації конкретної національної економічної системи не можна обмежитися тільки цим підходом.

Важливою методологічною передумовою аналізу процесів, що відбуваються в економіці транзитивного типу є теорія трансакційних витрат. Трансакційні витрати розглядаються як бар'єр для входу на ринки та як чинник розвитку тіньової економіки. За допомогою цієї теорії Р.Коуз пояснює також появу й розвиток фірм.

Аналогічні міркування стосовно трансакційних витрат були і в лауреата Нобелівської премії Д. Норта. Нобелівську премію з економіки 1993 р. йому було вручену “за впровадження нових економічних методів для вивчення історичних процесів”. У своїй Нобелівській лекції (грудень 1993 р.) Норт застерігав, що “економіка не може розвиватися без норм і правил, які встановлюються суспільством і сприймаються усіма. Без них це буде гангстерська економіка...”

Головний його інструмент у дослідженнях і аналізі – це аналітичний апарат нової інституціональної економічної теорії. Інститути, як зазначає Д. Норт, – це певні „конструкції, що створені людською свідомістю”. Вони, задаючи певні стандартні обмеження, створюють можливості, на які розраховують члени суспільства. Організації створюються для реалізації цих обмежень і разом з тим для використання можливостей та впливу на зміни в самих інститутах.

Проблема дефініції інститутів стала предметом палких дискусій, і повної згоди з цього питання до сьогодні не досягнуто.

Найбільш поширеними є визначення інститутів, запропонованих Д.Нортом. “Інституції – це правила гри в суспільстві або, точніше, вигадані людьми обмеження, які спрямовують людську взаємодію в певне русло і, як наслідок, структурують стимули в процесі людського обміну – політичного, соціального чи економічного”. Саме зміни в правилах гри відрізняють одну економічну систему від іншої. Інститути зменшують невизначеність у поведінці людей і фірм, певним чином регламентуючи їх діяльність; вони визначають можливі варіанти поведінки будь-яких економічних суб’єктів у процесі їх взаємодії, обмежуючи їх офіційно встановленими нормативними актами й неписаними правилами. Інститути „складаються з офіційних писаних правил, а також, звичайно, неписаних кодексів поведінки, що лежать в основі офіційних правил і доповнюють їх ...”.

У будь-якому разі інституціональний розвиток слід розглядати як тривалий процес взаємодії формальних і неформальних норм: початковий імпульс від впровадження нового формального інституту викликає різкі зміни неформальних норм, а зміни неформальних норм, у свою чергу, позначаються на структурі формального інституту. Визначальну роль в процесі трансформації інститутів виконує держава. Вона має виступити не тільки як законодавець, але й як гарант дотримання законів.

Як методологічну основу для розробки проблем формування інституціональної ринкової інфраструктури трансформаційної економіки доцільно використовувати методи як неоінституціоналізму, так і нової інституціональної економіки.

Як невід’ємна складова сучасної ринкової системи, інфраструктура визначає результативність функціонування всіх інститутів ринку. Наявність розвиненої ринкової інфраструктури надає більш цивілізованого характеру економічним відносинам трансформаційного суспільства.

Література

1. Нестеренко А. Переходный период закончился. Что дальше? // Вопросы экономики. − 2003. − № 6. − С. 4 - 17.

2. Федько В.П. Инфраструктура в системе регионального комплекса // Инфраструктура рынка: проблемы и переспективы. – Ростов н/Д., 1998. – С. 230-261.

3. Якубенко В.Д. Базисні інститути у трансформаційній економіці: Монографія. − К.: КНЕУ, 2007. − 252 с.