Економічні науки/2. Зовнішньоекономічна діяльність

Болотіна І. Ю.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Теоретичні засади формування зовнішньоекономічної стратегії підприємства

Україна є державою з перехідною економікою, що обумовлює деяку
специфіку методів стратегічного управління, які мають застосовуватися.
Мається на увазі й управління зовнішньоекономічною діяльністю, адже
склад та структура діяльності вітчизняних підприємств на зовнішньому
ринку складалися під впливом інших, ніж у розвинутих країнах факторів,
особливо це стосується мотивів, якими вони керувалися та ресурсів, що
мались у розпорядженні.

Зовнішньоекономічна діяльність буде найбільш успішною лише в тому випадку, якщо вихід підприємств на міжнародні ринки буде не тільки добре продуманий, всебічно обґрунтований, а й випливатиме з довгострокових цілей. Таким чином, зовнішньоекономічна діяльність є тісно пов’язаною зі стратегічним управлінням підприємством [1].

Поняття «стратегія» вже міцно увійшло до лексикону управлінської діяльності. У загальному значенні це поняття використовується для позначення широких довгострокових заходів або підходів, як правило, стосовно до підприємства: стратегія підприємства. Таким чином, стратегія – це сукупність дій, необхідних для досягнення поставлених цілей шляхом раціоналізації використання ресурсів економічної системи. Метою стратегії є досягти довгострокових конкурентних переваг, які забезпечать виробничій системі високу рентабельність та життєздатність.

Стратегія, що розробляється підприємством, повинна являти собою сукупність декількох стратегій. Ці стратегії повинні бути погоджені та тісно взаємодіяти одна з одною. Стратегічний вибір підприємства повинен бути визначеним та однозначним. Тільки в цьому випадку підприємство досягне успіху [2].

Процес розробки стратегії підприємства складається з декількох етапів (таблиця 1.2):

Таблиця 1.2

Основні етапи і методи формування стратегії підприємства, [3]

Етап	Характеристика етапу	Методи, що використовуються
1. Попередній	Аналіз особистого потенціалу керівництва, його зацікавленості в розробці стратегії. Діагностика підприємства в усіх напрямках. Вибір погоджених позицій керівництва і притягнутих експертів.	Анкета директора. Анкетне опитування. Бізнес діагностика
2. Вироблення альтернативних стратегій	Формування робочих груп для розробки різних варіантів стратегії. Оцінка стратегії експертів.	Мозковий штурм. Проблемно-ділова гра. Колективна робота з експертами.
3. Ранжирування альтернативних стратегій і прийняття рішень	Ранжирування стратегічних проблем. Вибір критерію. Розробка цільових програм.	Експертні методи. Мережні методи. Стохастичні графи. Інтуїція керівника.

Стратегічний менеджмент у сфері зовнішньоекономічних зв'язків сприяє стабілізації і зміцненню стратегічних позицій підприємства, забезпеченню його тривалої життєздатності при зміні зовнішніх умов функціонування.

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства - це одна зі сфер її господарської діяльності, пов'язана з виходом на зовнішні ринки і функціонуванням на них. Напрямки, форми, методи зовнішньоекономічної діяльності залежать від виду підприємництва організації — виробничого, комерційного, фінансового або сполучення видів підприємництва [4].

Вироблення стратегії зовнішньоекономічної діяльності організації - це процес сканування світового ринку, визначення глобальної і локальної цілей зовнішньоекономічної діяльності, вибір кращих сегментів (ніш), де ця діяльність у більшій мері дозволить досягти обране цілей, приведення експортного потенціалу організації у відповідність з цими цілями, вибір кращих партнерів по експортно-імпортних операціях з метою запобігання неефективних міжнародних ринкових трансакцій [5].

Розпочавши зовнішньоторговельну діяльність, підприємство будь-якої форми власності зіштовхується з рядом несподіваних труднощів. Уникнути їх дозволяє тільки попередньо розроблена стратегія. У результаті розробки зовнішньоторговельної діяльності кожним окремо взятим підприємством, виходячи з основних напрямків розвитку та підтримки, визначених урядом України, воно зможе визначити свої можливості виходу на зовнішні товарні ринки та ефективність такого виходу.

Література:

1. Дюков И. Стратегия развития бизнеса. Практический подход. – СПб.: Питер, 2008.

2. Люкшинов А. Н. Стратегический менеджмент: Учебное пособие для вузов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000, с. 12.

3. Гольдштейн Г. Я. Стратегический менеджмент. – Таганрог: Изд-во ТРТУ, 1995, с. 109.

4. Мескон М.Х. и др. Основы менеджмента : Пер. с англ. / Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. – М.: Дело,1993, с. 256-312.

5. Ансофф И. Стратегическое управление: Сокр. пер. с англ. / Науч. ред. и авт. предисл. Л. И. Евенко. – М.: Экономика, 1989, с. 68.