Державне управління /2. Сучасні технології управління

Коломієць А.О.

Донецький державний університет управління, Україна

Державне регулювання споживчих ринків: актуальність системного підходу

Завдання державного регулювання споживчих ринків може бути класифіковане як поточне, що обумовлено високою динамікою руху споживчих товарів і зміною потреб громадян. При цьому, актуальність її виконання істотно підвищується в умовах негативної динаміки функціонування споживчих ринків, що виявляється в товарному дефіциті, необ'єктивній ціновій політиці виробників і торгових підприємств, а також у неможливості задоволення базових потреб громадянами країни.

В Україні проблема збільшення ролі державного регулювання в процесах функціонування споживчих ринків визначається декількома основними чинниками: 1) вступом країни у СОТ, що змінило товарну структуру ринків споживання й відкрило вітчизняні ринки для імпортної продукції; 2) недостатнім розвитком внутрішніх виробників споживчих товарів і низьким рівнем конкурентоздатності продукції, що випускається; 3) високою часткою тіньової економіки і, зокрема, її сектора, орієнтованого на виробництво нелегальної, контрафактної продукції; 4) а також структурою потреб населення і можливостями їх задоволення для кожного члена суспільства. Таким чином, проблема державного регулювання споживчих ринків є комплексною і потребує системного підходу до її ефективного вирішення с точки зору обраних засобів регулювання.

Світовий досвід регулювання споживчих ринків визначає доцільність звертання до концепції консьюмеризма при розробці відповідного державного механізму, що включає концептуальний, методологічний й організаційний аспекти.

Концептуальна складова механізму полягає в аналізі національної моделі споживання матеріальних благ, яку можна диференціювати шляхом визначення відносини до найбільш значимих характеристик процесу споживання (вплив на екологію, рівень і характер використання ресурсів, відношення до інновацій). Національну модель споживання, як культурний патерн, доцільно досліджувати з метою аналізу її адекватності цілям соціально-економічного розвитку суспільства як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі. Модель споживання потребує також державного регулювання як з погляду її соціально-культурної складової, так і економічної.

Метою державного регулювання є корекція національної моделі споживання з урахуванням: 1) прогнозу розвитку зовнішнього середовища – екологічної і ресурсної складових; 2) можливостей розвитку національної економіки – з погляду інновацій та безпеки, що потребує необхідного ступеня її самодостатності; 3) стану суспільства, який характеризується показниками здоров'я населення, тривалості життя, рівня освіти і продуктивності робочої сили. Державна корекція національної моделі споживання повинна здійснюватися при виявленні значимих відхилень у її функціонуванні, які визначаються в процесі моніторингу споживчих ринків.

Кожне відхилення породжує зворотну тенденцію (і визначає необхідність її формування) у вигляді руху консьюмеризма зі своєю спрямованістю:

погіршення екології стимулює екологічний чи «зелений» консьюмеризм – споживання екологічно чистих товарів і захист екології від несумлінних виробників;

надмірне використання природних ресурсів стимулює у відповідь етичний консьюмеризм, або антиконсьюмеризм – як впровадження в модель споживання принципів економії і раціонального використання ресурсів;

загроза безпеці національної економіки, викликана великою кількістю імпортних товарів, стимулює модель національного консьюмеризма – як придбання товарів внутрішнього виробництва через бажання підтримати вітчизняного виробника;

і, нарешті, відхилення в соціальних показниках, які відображують рівень життя і здоров'я населення, визначає необхідність становлення ціннісного консьюмеризма, що виявляється для виробників у соціально-відповідальному виробництві. Ціннісний консьюмеризм виявляється в популяризації заданого (чи заданих) стилю і способу життя.

Таким чином, якщо відбувається відхилення одного з заданих параметрів, у випадку саморегулювання включаються «сили зворотної дії», чи, у термінах теорії систем – негативні зворотні зв'язки системи. Тоді у відповідь на диктат виробника виникає рух консьюмеризма, у відповідь на забруднення навколишнього середовища – рух енвіронменталізма. Якщо суспільство як система не здатне до саморегулювання по ряду причин (нерозвинені громадянські інститути, низький рівень освіти населення, відсутність культури споживання), то негативні зворотні зв'язки має актуалізувати держава як основний економічний регулятор.

Виходячи з вищевикладеного можна стверджувати, що національна модель споживання – це культурний зразок (мається на увазі як матеріальна, так і соціальна складові культури), якій у значній мірі визначає взаємодію суспільства з зовнішнім середовищем, і характеризує внутрісистемні взаємодії, що, в остаточному підсумку, впливає на виживання і розвиток суспільства.

Література

1. Ламбен Жан-Жак. Стратегический маркетинг. Европейская перспектива / Жан-Жак Ламбен; пер. с француз. – СПб.: Наука, 1996. – 586 с.

2. Язвінська О.М. Історія консюмеризму: навч.посіб. / О.М.Язвінська. – К.: Київ. нац. торг.- екон. ун-т, 2000. – 252 с.

3. Энджел Дж.Ф. Поведение потребителей / Дж.Ф.Энджел, Р.Д.Блэкуэлл, П.У.Миниард. – СПб: Питер Ком, 2000. – 759 с.

4. Анфилатов В.С. Системный анализ и управление: учеб. пособ. / В.С.Анфилатов, А.А.Емельянов, А.А.Кукушкин; под ред. А.А.Емельянова. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 386 с.