В.В. Кизилова

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка

Поетична спадщина для дітей Івана Світличного

Життєвий і творчий шлях нашого письменника-земляка Івана Світличного багато в чому схожий на долі тих «шістдесятників», які, зрозумівши кричущі протиріччя хрущовсько-брежнєвської епохи, не змогли прийняти подвійну мораль радянського суспільства. Його творча діяльність починалась у пору «хрущовської відлиги» на межі 50—60 років. Як більшість людей цього покоління, його не оминули тюрма та концентраційні табори. Неприйняття тодішньої хрущовсько-брежнівської дійсності, участь на хвилі політичної відлиги в акціях на захист української інтелігенції визначили його страдницьку долю...

Сучасна українська дитяча література, що має на меті «звертатися до дитячої уяви, емоцій та почуттів, впливати на дитячі пізнавальні здібності, розвивати смаки та вподобання, розважати дитину» [3,18], у своєму арсеналі має дві збірки поезій Івана Світличного «Як гусак говорив : «Так – так – так» (Київ, 1992), «Побрехеньки для Яремки» (Київ, 2000). У передмові до першої відомий український поет Іван Драч писав: «Вірші для дітей мають писати лише добрі люди, злим людям писати вірші для дітей заборонено» [4, 1]. Дитячі твори письменник присвятив своєму племінникові Яремі.

Поезії, що увійшли до цих збірок, розраховані на дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Найчастіше у своїх дитячих віршах письменник оспівує зайчиків, ведмежат, півників, курей – найулюбленіших персонажів малюків. Завдяки фантазії письменника ці герої ожили й залишилися назавжди в літературі. Частина творів побудована у формі небилиць:

Півень – горлопан хвостатий –

Закричав на все село:

– Гей, ви, соні, годі спати!

Гляньте, сонце вже зійшло.

Тільки хто того не бачив,

Тільки хто того не знав.

Сам він – соня, сплюх ледачий,

Сам проспав, а бучу зняв.

Сюжети поезій завершені в межах кількох рядків, і незважаючи на мінімальний обсяг, в них є герой і подія, зав’язка й розв’язка, конкретний факт та його морально-емоційне узагальнення:

Із курчатами морока:

Розбігаються, кричать…

Так Шуліка та Сорока

Переловлять всіх курчат.

Та перехитрила Квочка

Всіх шулік і всіх сорок:

У візочку до садочка

Возить квочка діточок.

У доступній для дитини формі письменник намагається пояснити високі і складні поняття так, щоб легко було відчути неповторність рідного краю. У кожній поезії присутня атмосфера чистоти й доброти. Автор часто в гумористичній формі розповідає дітям різноманітні історії, намагаючись відтворити особливості буття, вічність живої природи. Пізнавальна інформація творів часто розчиняється в ліричній стихії. У поезіях практично відсутні прикметники, слова не зливаються, звучать окремо, слово немовби встигає за темпом дії.

Кури в полі сіють просо,

Як заведено давно.

А півні те просо скосять,

Зрешетують на пшоно;

Із пшона наварять каші

Жорвторотій дітлашні,

Виростуть курчата наші

Стануть кури та півні –

І почнеться все спочатку,

Все спочатку по порядку…

Часто в поетичних рядках Івана Світличного присутня дидактична складова. Утім, варто відзначити, автор повчає малюків ненав’язливо, намагаючись на конкретних прикладах пояснити їм прописні життєві істини так, щоб читач сам дійшов певних висновків (поезії «Лис і зайці», «Бурмило», «Гріє робота, а не слова»). Поет наполягає на тому, що основне джерело виховання – не тривалі та нудні сентенції, а образне слово, що змушує читача думати, мріяти, творити.

Поезія «Лісовий тарарам» стилізована під байку – найпоширеніший жанр гумористичної літератури. І хоча автор не застосовує алегорію, елемент повчання є прикметною рисою цього твору.

Анекдотичний сюжет має поезія І. Світличного «Як гусак говорив: «Так – так – так». Твір є підґрунтям для формування в дитини почуття гумору. Комічний ефект створюється завдяки вдалому використанню ономатопеї. «Так – так – так» – повторює гусак постійно. Нарікання, докори, лють чуємо від інших птахів, які не знають, що гусак «не вміє казати «ні».

Віршоване оповідання «Я їм про Хому, а вони про Ярему» нагадує твори класиків радянської дитячої літератури – С. Маршака, К.Чуковського,

С. Михалкова. У ньому розповідається про хлопчика, наділеного негативними рисами. «Ледащо, нечема, вереда, неслух» – так характеризує автор головного героя. Але поки що ці людські вади мають вигляд дитячих проступків. Підтвердженням цього є використаний у творі рефрен:

– Не Ярема, а Хома.

А Хоми у нас нема,

В нас Ярема. А Ярема –

З найчемніших чемів чема.

Наш Ярема… Він такий у нас!

Та він!..

Про Ярему я окремо розповім.

Таким чином, гумористичні твори для дітей Івана Світличного розважають, відіграють роль психологічного розвантаження, слугують виправленню вдачі та запобіганню від негативних вчинків.

Творчість для дітей Івана Світличного – яскрава сторінка його літературної діяльності. Вона органічно ілюструє вдачу людини-Світличного, для якого «Добрий гумор і вигадливість були…не лише виразником емоцій, а й охороною вдачі, самобутности, внутрішньої рівноваги» [5, 159]. Як і вся його творчість, дитяча поезія сповнена незнищенним змістом загальнолюдських понять гуманності й доброти, людяності й щирості, любові до всього живого.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Папуша О. Дитяча література як маргінес літературознавчої теорії: до проблеми конституювання об’єктів наукового дискурсу / О. Папуша // Слово і час. – 2004. – № 12. – С. 18–21.

2. Світличний Іван. Як гусак говорив: «Так – так – так» / Іван Світличний. – К. : Веселка, 1992. – 15 с.

3. Танюк Лесь. З Іваном і без Івана // Добророкий. Спогади про Івана Світличного [упоряд. Л. Світлична, Н. Світлична]. – К., 1998. – С. 143–172.