Політологія / 3 Теорія політичних систем

К. політ. н., доцент Скомаровський В. О.

Європейський університет Уманська філія

СВІТОГЛЯД ЛІБЕРАЛІЗМУ – ЦЕ СВІТОГЛЯД СВОБОДИ, ГІДНОСТІ І МОЖЛИВОСТЕЙ ЛЮДИНИ

Лібералізм є доктриною, спрямованою на поведінку і можливості людей у вільному суспільстві. Ліберали стверджують, що шлях до справедливих стосунків і єдиною можливою системою людської співпраці у суспільстві ґрунтується на розподілі праці і приватній власності на засоби виробництва. Ліберали не стверджують, що Бог чи Природа створили всіх людей вільними, оскільки їм невідомо про плани Бога і Природи. Вони лише стверджують, що соціальна система повинна бути заснована на свободі для всіх, хто працює. Свобода і праця, на думку лібералів, гарантує найвищу продуктивність праці, а отже, повинні бути застосовані в інтересах всього суспільства. Тільки вільна праця створює умови для розвитку людства. Праця – універсальна категорія. Працюють не тільки ті, хто безпосередньо виробляє продукти матеріального блага, а й організатори виробництва, представники духовного виробництва, всі, хто своєю енергією, інтелектом, талантом розвиває суспільство. Ліберали проти втравлювання різних соціальних верст за класовими, національними, чи расовими відмінностями. Тільки праця повинна виступати критерієм справедливої винагороди. Праця – це єдине, що є продуктивним у діяльності людства: вона створює багатство і у такий спосіб закладає матеріальні основи для внутрішнього процвітання людини. Виходячи з цього, кожна людина і громадянин повинні мати рівні можливості розвивати свої здібності для подальшої успішної реалізації своїх природних і соціальних можливостей.

Ще ліберали минулих століть, спираючись на популярні ідеї своєї доби, природного права та Просвітництва, вимагали від своїх урядів рівності для всіх у політичних та громадянських правах, оскільки вони вважали, що Бог створив всіх людей рівними, наділивши їх, по суті, однаковими здібностями, талантами й творчими можливостями, вдихнувши в них Свій дух. Людський дух є безперечно однаковим у багатих і бідних, білих і кольорових. Але таланти і здібності даються людині не тільки від народження, вони набуваються, розвиваються, удосконалюються в суспільному середовищі. Питання, яке перед собою ставлять ліберали: чи всяке суспільне середовище створює однакові можливості для всіх чи ні? Середовище, яке піклується тільки обраними не справедливе; воно не відповідає ні природі людини, ні її суті. Через недосконалі суспільні відносини і не рівні можливості, реально, у людському середовищі панує нерівність, в якому природна індивідуальність, унікальність, пов’язується з вихованням, досвідом, темпераментом, здібностями, додатково поглиблюють відмінність між людьми. Виходячи з подібних міркувань, ліберали не прагнуть штучно урівняти всіх, і таким чином порушити природний розвиток суспільства. Головна вимога цивілізованого суспільства полягає у рівності всіх громадян перед законом. Але суспільні закони справедливі лише тоді, коли вони дають рівні можливості добиватися успіху всім. Лібералізм ніколи не прагнув нічого більшого, ніж це, і не ставить зобі завдання на щось більше. “… Ідеал свободи – вибирати цілі, не претендуючи на їхню вічну вартість” [1; 108].

Лібералізм, поза людською волею ніколи, наприклад, не буде росіянина в Україні перетворювати на етнічного українця. Проте, росіянину, як громадянину держави України, надані такі ж права як і українцю, насильно не асимілюючи його з українцем проти його бажань, чи волі. Таким чином росіянин в Україні, має можливість заробляти стільки, скільки дозволяє його природна вдача. Іншу, нажаль картину спостерігаємо у Російській федерації, в якій державна політика свідомо спрямована на насильницьку асиміляцію, поступово перетворюючи національні меншини, що проживають на її території, в росіян.

Захист приватної власності на засоби виробництва лібералами, передбачає суворе обмеження функцій, відведених державі. Для лібералізму держава є абсолютною необхідністю завдання якої полягає у забезпеченні прав і свобод громадян, їхнього життя і здоров’я, приватної власності від насильницьких зазіхань. Уряд, який замість свого завдання, намагається створити загрозу особистій безпеці, життю і здоров’ю особи, її свободі і власності, який свідомо приховує наміри своєї діяльності від суспільства, суперечать суспільним інтересам буде вкрай поганим. У свою чергу вільна людина, має вільно сприймати те, що її громадяни чинять та живуть інакше, ніж вона вважає за належне. Лібералізм проголошує терпимість до усіх релігій та метафізичних вірувань, але не через байдужість до цих, різного виду світоглядів, а через переконання, що забезпечення миру у суспільстві є неперевершеною цінністю над усім і усіма. Меншість, яка хоче стати більшістю, має тільки один шлях до тріумфу: добиватися організаційної, інтелектуальної і авторитетної переваги над більшістю. Мета внутрішньої політики лібералізму співпадає з його зовнішніми цілями, що ґрунтується на мирі і співробітництві. Лібералізм прагне мирної співпраці між націями так само, як і у межах кожної нації. Відправним пунктом ліберальної думки, уся програма лібералізму, спрямована на те, щоб створювати умови для співпраці між різними народами, націями і людськими співтовариствами та подальшого їхнього їх зміцнення і розширення.

Література

1. Берлін Ісая. Дві концепції свободі / Сучасна політична філософія: Антологія / Пер. з англ. – Упряд. Я. Кіш. – К.:Основи, 1998. – 575 с.