к. ю. н. Романюк О. І., Косенко Ю. Г.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені М. Туган-Барановського

АВТОРСЬКІ І СУМІЖНІ ПРАВА В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ЗАХИСТУ ТА НАПРЯМИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Останнім часом навколо законодавства України про авторське право виникло більше суперечок, ніж за всі попередні роки, починаючи з 1993 р., коли було прийнято Закон України “Про авторські і суміжні права”. Це пояснюється обраним нашою державою курсом на поглиблення ринкових відносин та вступу до Європейського Союзу, що зумовлює необхідність удосконалення національної системи правової охорони авторського права.

Високий рівень злочинності проти права інтелектуальної власності призводить до заподіяння істотної шкоди вітчизняним і зарубіжним суб’єктам авторського права і суміжних прав, ускладнює зовнішньополітичні та зовнішньоекономічні стосунки України. Відповідно до проведених міжнародною асоціацією Business Software Alliance досліджень рівень комп’ютерного піратства у нашій країні є найвищим серед держав Європи і в 2006 р. становив 91% від загальної вартості програмного забезпечення, яке використовується вітчизняними споживачами. Як наслідок - суб’єкти авторського права на комп’ютерні програми втратили 92 млн. доларів США [1].

Найбільш небезпечними видами злочинів у цій сфері сьогодні визнано піратство щодо комп’ютерних програм, аудіовізуальних творів, баз даних, книг.

Сьогодні дуже важливим є створення ефективної системи захисту інтелектуальної власності. Міністерство внутрішніх справ України здійснює заходи щодо контрафактної продукції в Україні. Урядовим органом державного управління, завданням якого є охорона об’єктів інтелектуальної власності, став Держдепартамент інтелектуальної власності. Для ефективної боротьби з піратським виготовленням і розповсюдженням аудіо- і відеопродукції було створено Єдиний реєстр отримувачів контрольних марок [2].

Отже, ефективна кримінально-правова охорона авторського права і суміжних прав має на сьогодні особливо важливе значення. По-перше, ринкова економіка дає широкі можливості для розвитку правовідносин у сфері творчої діяльності. По-друге, можна одночасно констатувати широкий розмах посягань на авторське право і суміжні права, зокрема злочинного характеру. Останнє обумовлюється відсутністю у правоохоронних органів достатнього досвіду боротьби з цим явищем, недостатністю засобів держави для цієї боротьби, а також значною недосконалістю кримінального законодавства у даній сфері.

 Зазначене і призводить до поширення в країні так званої піратської діяльності. Велика шкода завдається суб'єктам авторського права і суміжних прав, як вітчизняним, так і зарубіжним, а також економіці України, її репутації, престижу на міжнародній арені. Відповідно до даних МВС України злочинці та організовані злочинні групи за рахунок порушень авторського права і суміжних прав в Україні отримують прибуток, який вираховується десятками мільйонів доларів США на рік, при цьому уникають у переважній більшості належних мір покарання за вчинене.

Свою негативну роль у кримінально-правовій охороні авторського права і суміжних прав, відіграє і недосконалість ст. 176 КК України. Враховуючи, що з позиції правил законодавчої техніки зазначена стаття має суттєві вади, кримінально-правова характеристика встановлених нею складів злочинів виявляє ряд проблем, пов’язаних із можливістю суперечливого визначення змісту їх юридичних ознак, відсутністю необхідних положень у кримінальному законодавстві, особливо щодо методики визначення розміру матеріальної шкоди, завданої порушенням авторського права і суміжних прав [2].

Загалом протягом 2002-2005 рр. було порушено близько тисячі кримінальних справ за ст. 176 КК України «Порушення авторського права і суміжних прав». Однак на сьогодні судами винесено близько 100 обвинувальних вироків за даною статтею. До того ж розслідування кримінальних справ про порушення авторського права і суміжних прав потребує високої кваліфікації як слідчих, так і суддів, а тому такі справи дуже часто залишаються без обвинувальних вироків або їх розгляд судами значно затягується.

Виходячи з положень ЦК України, а також Закону про авторське право, розмір завданої суб’єкту авторського права чи суміжних прав матеріальної шкоди в її цивільно-правовому розумінні має визначатись як сума коштів, яку б отримав суб’єкт авторського права чи суміжних прав на відповідні об’єкти авторського права або суміжних прав у разі, якщо б зазначені у диспозиції ст. 176 КК України дії були вчинені з дотриманням чинного законодавства України, яке визначає їх вчинення, тобто як сума втраченої вигоди.

З існуючої проблеми визначення матеріальної шкоди у ст. 176 КК України, можна знайти два наступні виходи: законодавець повинен внести до Примітки до ст. 176 КК України зміни і доповнення у вигляді тлумачення способу визначення розміру шкоди; Пленум ВСУ має прийняти постанову про судову практику в справах про злочини проти інтелектуальної власності, в якій надати відповідні роз'яснення по суті питання. Таке вирішення ситуації дозволить усунути неоднозначність поглядів на визначення розміру матеріальної шкоди для кваліфікації діянь винних осіб за ст. 176 КК України.

Узагальнюючи все сказане, слід зауважити, що Україна вже має позитивні результати у сфері охорони авторських прав і намагається вирішувати проблеми та завдання стосовно безупинного руху до світового економічного простору. Але існують певні питання, що вимагають подальшої розробки та удосконалення на законодавчому рівні. Тому, для вирішення цього питання корисним є вивчення законотворчості країн Європейського Союзу, які мають значний досвід кримінально-правової охорони авторського права і суміжних прав.

Література:

1. Ступак С., Ступка О., Феколкин Ю. Пиратство на Украине будет охраняться законом // Юрид. практика. — 2005. — 28 дек. — № 52 (158).

2. Коваль А. „Порушення авторського права і суміжних прав: кримінально-правові проблеми, які потребують свого вирішення”