Экологія. Экологические и метереологические проблемы Больших городов и промышленых зон

УДК: 338.433:620.952

Скорук О.П., Коваль О.М.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РИНКУ БІОПАЛИВА В УКРАЇНІ

Анотація. Обґрунтовано особливості формування виробництва біопалива в Україні. Визначено напрямки розвитку біопалива в Україні. Розкрито основні проблеми виробництва біопалива в Україні, та проаналізовано розвиток виробництва.

Ключові слова: біопаливо, виробництво, ринок, біодизель.

Постановка проблеми. Реалії сучасної України такі, що ми видобуваємо лише 10-12% від необхідних нам 50 млн. тонн нафтопродуктів. Тому проблема налагодження і організації виробництва біопалива з кожним роком набуває все більшого значення для енергетичної безпеки країни.

Основною перевагою біопалива над своїми традиційними конкурентами: нафтою, вугіллям, газом і ядерним паливом, є можливість його природного поновлення. На сьогоднішній день, біопаливо розглядається як основна альтернатива для традиційних видів пального. Ринок біопалива в Україні знаходиться на етапі свого зародження, що являється однією з основних перепон на шляху до розвитку агропромислового сектору економіки держави. Також величезною проблемою є те, що більша половина сировини з якої можна було б виготовляти біологічне пальне, спрямована на експорт в країни Європи, для забезпечення їх власних потреб. Це повинно стати тривожним сигналом для керівництва держави, адже виробництво біопалива в Україні не лише б забезпечило посилення енергетичної незалежності, а й дало поштовх для розвитку більшості галузей державної економіки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемою формування ринку біопалива в Україні займається багато вчених-економістів. Серед них можна виділити такі як: В.Є. В.Є. Андрієвський, М.М. Безуглий, Т.О. Осташко, Г.М. Калетнік, І.Г. Кириленко, М.Ю. Коденська, В.Я. Месель-Веселяк, В.І. Бойко та багато інших. У працях цих науковців питання реалізації біопалива на ринку досліджено недостатньо, тому що сьогодні ринок біопалива в Україні знаходиться на стадії розвитку.

Виклад основного матеріалу. Україна має величезний потенціал для розвитку власного ринку біопалива, що набуває особливого значення в умовах нестабільності світової економіки, зростання цін на традиційні енергоносії та енергозалежності країн від імпорту вуглеводів. В Україні є всі необхідні умови для виробництва та реалізації біодизелю, вільні площі під вирощування зернових, олійних і спеціальних культур, науковий, технічний та кадровий потенціал для виробництва біопалив, зростаюча внутрішня потреба в біодизелі та біогазі. Все це дозволяє швидко нарощувати потужності з його виробництва.

Біопаливо – це накопичена на основі фотосинтезу сонячна енергія. Його перевагами є екологічна чистота та можливість виробництва енергоресурсів з відновлювальної сировини. Біопалива у вигляді біоетанолу, біодизелю, біогазу є найбільш економічно ефективними, а отже – перспективними.

В аграрному секторі економіки України з давніх часів чільне місце посідали зернобобові, олійні культури та цукрові буряки. Вони не лише забезпечували внутрішні потреби, але й формували експортний потенціал країни. Ці сільськогосподарські культури є ефективною сировиною для виробництва біопалив [3].

Організація виробництва біопалива в Україні є перспективним напрямом для зменшення енергетичної залежності від постачальників нафти та природного газу. Використання біопалива зменшує антропогенне навантаження на довкілля, зберігає природні ресурси за рахунок переробки відновлювальної сільськогосподарської сировини та відходів переробних галузей агропромислового комплексу. Наведено фактори, які сприяють виробництву біопалив.

Причини виробництва біопалива: вичерпність природних джерел енергоресурсів; велика кількість викидів СО2 ; зростання цін на нафту і газ; зростання цін на дизельне паливо і бензин; залежність від країн постачальників енергоносіїв; слабка енергетична безпека; наявність вільних родючих земель.

Переваги виробництва біопалива: зменшення шкідливих викидів в атмосферу; нові робочі місця; стимулювання сільськогосподарського виробництва; завантаження вільних потужностей спиртової галузі; виробництво ЕТБЕ та інших паливних оксегенатів; стабілізація роботи в АПК; збільшення надходження до бюджету [3].

Проти впровадження біопалива виступають деякі скептики, які вважають, що для його вироблення потрібно багато коштів, мати великі площі для вирощування сировини. Ці проблеми можна вирішити так як виробництво біодизелю, має більше плюсів, ніж мінусів. Адже це паливо має не завдає шкоди рослинам і тваринам. Під час згоряння біопалива виділяється стільки ж вуглекислого газу, скільки рослина вбирає його з атмосфери.

Україна має великі перспективи промислового виробництва паливного етанолу, оскільки є потужним виробником харчового спирту [5].

Програмою розвитку виробництва дизельного палива в Україні передбачено збільшення найближчими роками площ посівів ріпаку до 10% від загальної площі ріллі. Нині в аграрному секторі сформувалися регіони концентрованого вирощування ріпаку, а саме Вінницька, Івано-Франківська, Кіровоградська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька та Черкаська області.

У Програмі розвитку виробництва дизельного біопалива концентрується увага також на переробці 75% вирощеного врожаю ріпаку на біодизель для повного забезпечення потреб аграрного сектора. Безперечно, вибір на користь біодизелю значною мірою зумовлений не тільки власними потребами країни, але й комерційною орієнтацією вирощування насіння ріпаку для експорту на ринок країн Європейського Союзу. Цей ринок є найбільшим ринком біодизелю, де виробництво, а відтак, і споживання цього виду палива становить понад 90% світового обсягу. Так склалося на даному етапі, що практично все вирощене насіння ріпаку в нашій державі експортується переважно в країни ЄС.

Щорічно маючи, в середньому, площі під ріпаком 1,5 млн. га й одержуючи з 1 га 1,2-1,5 т біодизеля Україна має потенціальні можливості забезпечити сільське господарство власним паливом. Однак для цього необхідно побудувати відповідні переробні потужності, тобто заводи з виробництва біодизеля. Будівництво таких заводів доцільно здійснювати у зонах концентрованого вирощування ріпаку: тобто Полісся і Західного Лісостепу [2].

До 2010 року в Україні планували побудувати 20 заводів з виробництва біодизеля з потужностями від 5 до 100 тис. т на рік. Для виробників біопалива впроваджено спеціальні податкові пільги. Отримувати таке паливо можна, зокрема, зі соняшникової, ріпакової й соєвої олії. Основними складовими потенціалу виробництва біопалива в Україні є сільськогосподарські відходи та енергетичні культури. Серед сільсько-господарських відходів найбільший економічний потенціал мають відходи виробництва соняшника (стебла, кошики, лушпиння); відходи виробництва кукурудзи на зерно (стебла, листя, стрижні качанів). Солома зернових культур та солома ріпаку посідають третє й четверте місця відповідно. Економічний потенціал енергетичних культур навіть більший, ніж потенціал сільськогосподарських відходів. Він охоплює не тільки біомасу культур як таких, але у випадку ріпаку й кукурудзи перерахований також на обсяг біодизеля (плюс солома) та біогазу [1].

Одним із найважливіших елементів розвитку біопаливного виробництва є зацікавленість держави і впровадження прямого державного бюджетного фінансування. Воно повинно стосуватися абсолютно усіх ланок – розпочинаючи з виробництва якісної сировини, і закінчуючи процесами що до стимулювання потенційного кінцевого споживача. Розрахунки, які провели українські вчені, при нинішніх умовах розвитку галузі, для повної переробки 1 млн. тон ріпакової сировини, потрібно виділяти з державного бюджету не менше 400 млн. грн. дотацій.

Підтримка розвитку біопалива в Україні повинна базуватися на наступних чинниках:

- гармонізація законодавства України по біопаливу із законодавством ЄС;

- підготовка та впровадження стратегії розвитку ринку біопалива України;

- введення програми просування використання біопалива в транспорті;

- забезпечення експорту біопалива на ринок ЄС та СНД;

- введення фінансових стимулів і інвестиційно-інноваційної підтримки в сфері виробництва біопалива;

- виробництво біодизеля на власні потреби в сільському господарстві;

- особливі податкові рамки при виробництві біопалива для власних потреб;

- споживання частини виробленого біопалива на Україні [6].

Враховуючи природні фактори та значну залежність України від імпортованих первинних енергоносіїв, проект Закону України «Про сприяння використанню біологічних видів палива» спрямований на підвищення рівня енергетичної безпеки країни, розв’язання проблем стабільного постачання енергоресурсів аграрному секторі економіки з використанням власного відновлювального джерела, забезпечення збалансованого і невичерпного природокористування на значній частині території України, підвищення рівня зайнятості населення [5].

Незважаючи на переваги, які дає аграрному сектору, а також усьому людству, розвиток ринку біопалива викликає неоднозначне розуміння. Ряд вчених вважають, що за великими масштабами виробництва біопалива з сільськогосподарських культур можливі відчутні негативні наслідки для продовольчого забезпечення і сталого розвитку сільського господарства. Це пояснюється тим, що з наростаючою продовольчою кризою в світі цей альтернативний сільськогосподарський напрям, розвиток якого останнім часом отримав істотний політичний і економічний стимул, викликав багато дискусій. У нещодавній доповіді Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (ФАО) “Стан справ у сфері продовольства і сільського господарства” зазначається, що необхідно провести поглиблені дослідження щодо ролі біопалива в забезпеченні продовольчої і енергетичної безпеки. За останні роки виробництво біопалива з сільськогосподарської продукції зросло в 3 рази.

Тому, вищенаведений “агресивний” біоенергетичний сценарій для вітчизняного аграрного сектора формуватиме декілька загроз подальшому розвитку. По-перше, безсумнівно, жорстокішою стане конкуренція продовольчих і енергетичних культур, загостриться і набуде особливої вагомості проблема забезпечення національної продовольчої безпеки. По-друге, можна очікувати посилення виснаження сільськогосподарських угідь. По-третє, обмеженими будуть масштаби консервації деградованих малопродуктивних земель, а також трансформації їх під заліснення й ренатуралізацію у природні біогеоценози [2].

Процес виробництва біопалива для свого ефективного функціонування потребує певних умов: наявності сировинної бази, певної технології перероблення сировини та виготовлення готового продукту, а також ринку збуту продукції. Біопаливо є достатньо специфічним виробництвом, адже одним із завдань, що на нього покладається, є підвищення екологічної безпеки, пов’язаної з використанням енергії, тобто зниження екодеструктивного впливу на навколишнє природне середовище. Ця тема потребує подальшого дослідження у частині:

– визначення оптимального варіанта виготовлення біопалива з урахуванням територіального та сировинного фактора;

– вибір оптимальної технології виробництва;

– створення ринку біологічного палива (самостійного ринку біопалива або використання біопалива як складової інших видів палива);

– визначення форми регулювання галузі та підтримки інноваційної діяльності тощо.

Вирішення даних питань є надзвичайно важливим для розбудови галузі виробництва біопалива [4].

Висновки. Україна, як аграрна держава, має значний потенціал для розвитку власного ринку біопалива, що є надзвичайно важливим фактором в умовах нестабільної світової економіки, та росту цін на традиційні енергоносії.

Для удосконалення процесу виробництва біопалива в Україні потрібно:

- провести удосконалення державної політики у галузі енергозбереження та використання поновлювальних джерел енергії, що дозволить зменшити частку видобувних енергоносіїв у паливному балансі країни;

- сформувати законодавчу та нормативну базу, а також гармонізувати їх із відповідними законами та нормами європейських країн;

- забезпечити розвиток плідної співпраці між українськими та зарубіжними працівниками в галузі, для здійснення постійного обміну знаннями та досвідом.

- створення системи заохочень господарським суб’єктам у вигляді дотацій та субсидій для стимулювання виробництва та споживання біологічного пального.

Адже вирішити проблеми використання біопалива можна за рахунок переходу частини господарств на новітні енергозберігаючі технології. Але тут виникають головні проблеми. Адже в Україні багато сільськогосподарських підприємств, які виступають консерваторами стосовно даних нововведень, а отже і з недовірою відносяться до екологічно чистого пального. Тому на нашу думку в країні існує велика потреба в інформуванні населення, а особливо тих, хто веде сільськогосподарську діяльність, про переваги та недоліки використання біопалива.

Таким чином, вирішення проблем в галузі біоенергетики призведе до покращення ситуації в аграрному секторі України, а також сприятиме вирішенню економічних, соціальних та екологічних проблем, а також досягненню національних стратегічних цілей.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Білозір О., Умови формування ринку біопалива в Україні / О. Білозір // [Електронний ресурс]: www.nbuv.gov.uа

2. Дудар В.Т. Актуальні проблеми формування і функціонування ринку біопалива в Україні / В.Т. Дудар // [Електронний ресурс]: www.nbuv.gov.uа

3. Калетнік Г.М., В.М. Пришляк Біопаливо: ефективність його виробництва та споживання в АПК України: Навч. Посіб. – К.: «Хай-Тек Прес», 2010. – 312с.

4. Лукянихіна О.А., Вакуленко І.А. Визначення напрямків розвитку альтернативної енергетики у контексті виробництва біопалива / О.А. Лукянихіна, І.А. Вакуленко // Вісник СумДУ. – 2011. - № 1. – С. 27-33.

5. Рибак Л.Х., Білозора В.В. Сучасний стан та перспективи розвитку виробництва біопалива в Україні / Л.Х. Рибак., В.В. Білозора // [Електронний ресурс]: www.nbuv.gov.uа

6. Скрипниченко В.А. Інноваційні аспекти виробництва біопалива на Україні: стан, проблеми, перспективи / В.А. Скрипниченко // [Електронний ресурс]: www.nbuv.gov.uа