Экономические науки/10. Экономика предприятия

аспірант Оглоблін С.О.

Східноукраїнський Національний університет ім. В.Даля, Україна

СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ БАЧЕННЯ У ДОСЛІДЖЕННІ СТРАТЕГІЧНОГО ПРОЦЕСУ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Для сучасного етапу розвитку економічних відносин характерним є зростання динамічності зовнішнього середовища. Це зумовлює появу нових вимог керівництва до системи управління підприємством, однією з яких є адекватність системи управління змінам зовнішнього середовища. Якщо взяти до уваги нещодавно існуючу адміністративну систему управління підприємств, яка здебільшого збереглася на вітчизняних підприємствах, то у зв’язку із загальним прискоренням змін зовнішнього середовища і ростом його непередбачуваності, зрозумілим стає необхідність пошуку нових методів управління, необхідність відходу від застарілих інструментів управління, які були адекватні минулим економічним умовам.

Теорія управління не стоїть на місці і висуває різноманітні концепції відповідно до практичних задач керівництва. Зокрема, сучасною парадигмою управління є управління, яке ґрунтується на підтримці стратегічного процесу, що забезпечує досягнення підприємством поставлених цілей за необхідності постійної адаптації до змін зовнішнього середовища. Саме тому дослідження змісту стратегічного процесу є актуальним.

Управлінська діяльність є, перш за все, розумовою діяльністю, основою якої є мислення – «процес відображення світу у його зв’язках та відносинах» [6, с. 309]. Розум не може оперувати предметами зовнішнього світу, але він легко може створювати в уяві образи, які відповідають цим предметам, їх зв’язкам і використовувати їх у процесі мислення. Тобто, побудова мисленого образу дійсності у свідомості управлінця є звичайною справою при управлінській діяльності як розумовій діяльності спрямованій на взаємодію з цією дійсністю.

Найбільш вдала, на нашу думку, дефініція для «мисленого образу дійсності, сформованому в уяві керівника» є вживана у теорії стратегічного управління дефініція «бачення». Проте необхідно дещо уточнити це поняття, розглянувши різні підходи до його визначення.

Типовим визначенням у теорії стратегічного управління є визначення У. Беніса і Б. Неймута [3, с. 122], послідовників школи підприємництва, які розкривають поняття «бачення» як «мислений образ можливого і бажаного положення організації». Вчені говорять про бачення як можливий і бажаний образ майбутнього.

Аналогічно два названі аспекти бачення називають Шершньова З.Є. [7, с. 671], яка під баченням розуміє «погляд вищого керівництва підприємства щодо того, якою може чи має бути організація (підприємство) за найсприятливішого збігу обставин» та Ньюстром Дж. і Девіс К. [4, с. 36], для яких «бачення – є суперечним образом того, чим організація і її члени можуть бути, тобто її можливе (і бажане) майбутнє».

Деякі вчені виділяють лише один аспект, що стосується мрій та надій керівника підприємства. На думку Олексієвої М. М. [1] «бачення – ідеальна картина майбутнього, той стан, який може бути досягнутий за найсприятливіших умов». Подібне визначення дає Карлоф Б.[2]: «бачення – це поняття, яке означає картину відносно майбутнього, гіпотетична ситуація, у якій бізнес розвивається у найбільш сприятливих умовах і у відповідності з надіями і мріями його власника чи керівника».

Згідно наведених визначень «бачення», з одного боку, складається з уявлення омріяного ідеального положення підприємства і ідеальних умов, які забезпечують існування такого підприємства, а з іншого – з осмисленості майбутнього положення підприємства і його можливого положення у майбутньому. З цього випливає, що єдність бачення можлива лише у ситуації, коли бажання керівника (чи власника) і його можливості співпадають. Проте подібно до закону Мальтуса, згідно з яким народонаселення, а з ним і його потреби збільшуються з геометричною прогресією, а ріст виробничих засобів – з арифметичною, потреби людей випереджають їх можливості, бажання керівника (чи то власника) будуть вищі за можливості, що природно призводить до суперечності між даним бажанням та наявними можливостями, до внутрішньоособистого конфлікту. На керівника може чекати розчарування унаслідок невиправданості очікувань. Також існує загроза підриву зв’язку з реальністю через «польоти у хмарах». Очікування ідеальних умов для підприємства або навіть їх постійного покращення не нагороджується реальною реалізацією очікуваного. До того ж непередбачуваність та швидкість зміни зовнішнього середовища висока, і тому ідеальний образ підприємства, перед цим лише неможливий, тепер швидко втрачає сенс ще й як неактуальний. Однак, зважаючи на все вищевикладене, ідеальна складова бачення не є зайвою. Там, де суб’єктивне розуміння керівником рамок можливостей підприємства вужче за їх об’єктивні рамки, постає загроза обмеження діяльності підприємства з вини керівника, стереотипність мислення якого не допускає думки про здійснення того, що об’єктивно може відбутися. І, в такому разі, надія на досягнення ідеалу може стати достатньо твердою опорою для творчого та креативного руху крізь суб’єктивні рамки можливостей. Таким чином, бачення дозволяє «здійснити прорив за традиційні рамки і вже закріплені уявлення щодо даного бізнесу» [5, с. 25].

Стосовно відношення можливого майбутнього і бажаного майбутнього, необхідно зауважити, що звичайне можливе майбутнє – це можливе майбутнє за традиційною логікою, яка відома керівнику з власного досвіду, з досвіду людства, що представлений у практиці і теорії управління, інших джерелах. А бажане майбутнє – це теж можливе майбутнє, але за нетрадиційною логікою, яка ще є невідома керівнику. Таке розуміння бажаного майбутнього виходить з усвідомлення обмеженості нашого знання щодо дійсності перед невичерпністю об’єктивної реальності, якою є дійсність.

На нашу думку, дефініцію бачення можна використовувати не лише по відношенню до майбутнього, але й по відношенню до минулого або теперішнього. Така позиція основується на тому, що існує тісний зв'язок між образом майбутнього та образом минулого і теперішнього: прообразом при побудові образу майбутнього підприємства виступає образ його теперішнього, а закономірностями розвитку прообразу (образу теперішнього підприємства) в образ майбутнього підприємства будуть виступати ті, які були усвідомлені раніше при пізнанні розвитку минулого підприємства до його теперішнього (закономірності виявлені при сприйнятті дійсності). До того ж подібним є те, що і по відношенню до минулого та теперішнього і по відношенню до майбутнього завжди керівник має можливість поглянути іншим поглядом. У випадку минулого і теперішнього ця можливість забезпечується неостаточністю і суб’єктивністю тлумачення того що відбувається. А у випадку майбутнього ця можливість забезпечується суб’єктивною ймовірнісністю передбачення. Тому, вважаємо, що, унаслідок названого зв’язку і подібністю представлення у свідомості між сприйнятим дотепер й уявним майбутнім, доцільним буде розширення поняття бачення у напрямі від майбутнього підприємства до його теперішнього і минулого.

При додаванні образу сприйнятого минулого і теперішнього поняття бачення отримує наступне визначення: бачення – це мислений образ дійсності (її частини, що стосується підприємства) з її історією у минулому і можливим розвитком у майбутньому, відображений у свідомості керівника даного підприємства. Прийнятність такого розуміння бачення можна підтвердити порівнянням стратегічного мислення як зору, яке наводить Г. Мінцберг [3, с. 109]. На його думку, єдину структуру стратегічного мислення складає погляд вперед (передбачення майбутнього) і назад (знання минулого), зверху (огляд загальної картини) і у глибину (спостереження деталей), погляд «крім цього» (сприйняття нового) і погляд «по той бік» (альтернативне бачення), а також погляд «крізь», який створює цілісну картину.

Бачення як образ дійсності є важливим елементом стратегічного процесу. Під стратегічним процесом розуміємо процес формування та реалізації стратегії. По відношенню до стратегії бачення виступає основою: основою її створення і основою її корекції при реалізації. Як прийняття рішень при формуванні стратегії так і прийняття рішень під час її реалізації, звісно, можливе без адекватного відображення дійсних подій у свідомості керівника (на що, власне, спрямований процес створення бачення) і без логічного взаємозв’язку з цими подіями, проте такий спосіб належить вже до нераціональних методів управління і знаходиться поза межею нашого дослідження.

Таким чином, мислений образ, який формується в уяві керівника підприємством та відповідає частині дійсності, пов’язаної з діяльністю підприємства у минулому, теперішньому і майбутньому, можна назвати баченням керівника. Таке розуміння ширше за традиційне розуміння поняття «бачення», проте, по суті, додає складову без якої неможливо мислити майбутнє підприємства – сприйняте минуле і теперішнє цього підприємства. Бачення виступає основою створення і реалізації стратегії, результатом сприйняття дійсності та джерелом реактивної дії у відповідь на сприйняті зміни оточуючого середовища. Важливою характеристикою бачення є його адекватність.

Література:

1. Алексеева М.М. Планирование деятельности фирмы. – М.: Финансы и статистика, 1997.

2. Карлоф Б. Деловая стратегия / Пер. с англ. под ред. В. А. Приписнова. – М.: Экономика, 1991.

3. Минсберг Г., Альстренд Б., Лэмпел Дж. Школы стратегий / Пер. с англ. под ред. Ю.Н. Каптуровского. – СПб: Питер, 2000. – 336 с.

4. Ньюстром Дж., Дэвис К. Организационное поведение. – Спб.: Питер, 2000 г. – 445 с.

5. Попов С.А. Стратегическое управление. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 344 с.

6. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологи. – СПб.: Питер, 2004. –
713 с.

7. Шершньова З.Є. Стратегічне управління: підр. – К: КНЕУ, 2004. –
699 с.